Ухвала суду № 59087419, 20.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3740/16-ц Провадження № 22-ц/772/1978/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30Доповідач Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Вавшка В.С., Рибчинського В.П.

При секретарі: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, про стягнення надміру виплаченої пенсії у розмірі 162908,23 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої пенсії в розмірі 162908,23 грн.

Позовні вимоги заявлено на підставі ст. 1166 ЦК України та мотивовано тим, що ОСОБА_2 своєчасно не повідомив позивача про обставини, що впливають на припинення виплати пенсії, чим завдав матеріальну шкоду розмірі 162908,23 грн.

За правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-2209а15 ця категорія судових спорів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року вказаним вимогам Закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що наказом заступника Міністра оборони України від 19.08.2005р. №37 підполковника юстиції ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоровя) (а.с. 90).

27 вересня 2005 року Вінницьким обласним військовим комісаріатом відповідачу була призначена пенсія за вислугу років. (а.с. 87)

Згідно зПостановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06 за №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», органи Пенсійного фонду України з 1 січня 2007 року прийняли від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснювали призначення пенсій відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»функції з призначення і виплати пенсій, а тому з 01 січня 2007 року головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - головне управління), продовжило виплату пенсії ОСОБА_2 призначену Вінницьким обласним військовим комісаріатом 27 вересня 2005 року.

Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року №2991-VI ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Вінницької області, у звязку з поданням заяви про відставку. (а.с. 96)

28 лютого 2011 року відповідач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці, правонаступником якого є управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. (а.с. 71, 95)

Вказаною заявою відповідач повідомив управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про те, що одержує пенсію (а.с.95).

Протоколом №8 від 03.03.2011р. засідання комісії для розгляду спірних питань повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці відмовлено ОСОБА_2 в призначенні довічного утримання згідност. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у звязку з відсутністю необхідного двадцятирічного стажу на посаді судді, передбаченого ст. 109, ст. 131 Закону. (а.с. 93-94)

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2011р. у справі №2-а-2966/11/0206 визнано нечинним рішення комісії для розгляду спірних питань повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці, що ухвалене на засіданні від 3 березня 2011 року (протокол №8) про відмову у призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобовязано УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці призначити та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді починаючи з 22.02.2011р.; допущено судове рішення до негайного виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості з невиплаченого довічного грошового утримання за один місяць.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011р. постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2011р. у справі №2-а-2966/11/0206 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди. Стягнуто з УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000 грн. В решті постанову залишено без змін. (а.с. 103-109)

На виконання вищевказаних судових рішень, згідно з розпорядженням УПФУ в м. Вінниці №155711 від 25.01.2012р. ОСОБА_2 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків заробітку працюючого судді починаючи з 22.02.2011р. (а.с. 100)

В подальшому, 28 жовтня 2013 року ОСОБА_2, відповідно до атестату №832, було знято з обліку в головному управлінні та припинено виплату пенсії за вислугу років призначену відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с. 17)

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 22 лютого 2011 року по 28 жовтня 2013 року відповідач одночасно отримав пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»та щомісячне довічне утримання судді у відставці відповідно доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів», виплата якого розпочата з 25 січня 2012 року на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці. Розмір виплаченої пенсії за вислугу років за період з 22 лютого 2011 року по 28 жовтня 2013 року складає 162908,23 грн. (а.с. 18)

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в редації Закону від 8 липня 2011 року № 3668-VI передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, відповідно доЗаконів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «;Про Національний банк України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України»,«Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України», Положення про помічника-консультанта народного депутата України, та цьогоЗакону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Зазначена норма набула чинності 1 жовтня 2013 року.

Таким чином, з 01.10.2013р. відсутні правові підстави для одночасного отримання суддею у відставці пенсії за вислугу років, призначеної відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом з тим, як слідує із позовної заяви ГУПФУ у Вінницькій, вимоги про повернення коштів заявлені на підставі ст. 1166 ЦК України. Зокрема, позивач вказує про завдання матеріальної шкоди бездіяльністю ОСОБА_2, а саме неповідомленням у лютому 2011 року про отримання пенсії за вислугу років.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам Закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної правової норми для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди.

При цьому, загальними принципами відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки особи якою завдана шкода, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіянням шкоди, вина відповідача. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) розяснено, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у заяві про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28 лютого 2011 року повідомив управління Пенсійного фонду про те, що він отримує пенсію (а.с.71)

Саме така форма повідомлення закріплена у додатку №1 «Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1.

За змістом Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також обєднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України та разом з головні управління Фонду утворюють систему територіальних органів Фонду.

За таких обставин твердження апелянта, що відповідач повідомив не головне управління фонду а територіальне є безпідставними, оскільки положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не визначають який орган пенсійного забезпечення зобовязаний повідомити пенсіонер.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Вищевказана заява ОСОБА_2 спростовує доводи ГУПФУ у Вінницькій області про те, що відповідач не повідомив позивача про отримання ним пенсії.

Таким чином, ОСОБА_2 доведено відсутність його вини, що виключає юридичні підстави для задоволення позову на підставі ст. 1166 ЦК України.

Разом з тим механізм реалізації позивачем права на повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 р. за № 374/7695.

ГУПФУ у Вінницькій області, вказаним порядком не скористалося, а обрало спосіб захисту порушеного права саме на підставі статті 1166 ЦК України, про що вказано у позовній заяві.

Доводи позивача у письмових пояснення, наданих до апеляційного суду про те, що ГУПФУ у Вінницькій області користується базою ПВП ДКГ, а УПФУ у м. Вінниці АСОПД/КОМТЕКХ і дані обставини позбавили позивача своєчасно виявити факт нарахування ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не заслуговую на увагу з огляду на наступне.

Під час призначення ОСОБА_2 довічного грошового утримання судді у відставці, посадовим особам управління Пенсійного Фонду України у Замостянському районі міста Вінниці, які формували пенсійну справу відповідача, було відомо про факт отримання позивачем пенсії за вислугу років з моменту реєстрації заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, пенсійна справа ОСОБА_2 №155711 неодноразово надсилалась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для перевірки в порядку контролю, в результаті проведення таких перевірок не виявлено обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що неузгодженість роботи районного у місті управління з ГУПФУ у Вінницькій області, а також використання ними в роботі різних інформаційних систем (баз даних) не є підставою для покладення відповідальності на відповідача.

За своєю правовою природою спір, що виник між сторонами не є деліктним, оскільки відсутній факт правопорушення чи неправомірних дій зі сторони відповідача, а тому суд першої інстанції правильно визначився із правовою нормою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, за відсутності між сторонами деліктного зобовязання правовідносини між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства, зокрема гл. 83 ЦК України (ст.ст. 1212-1215), що визначає умови повернення безпідставно набутого майна, у тому числі і пенсії.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, щодо застосування статті 1215 ЦК України у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 02 липня 2014 року по справі № 6-91цс14, яка в силу вимог ст. 360 7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За змістом статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

При цьому, положення ст. 1215 ЦК України передбачають, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

У спірних правовідносинах не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів у розмірі 162908,23 грн., які є пенсійною виплатою, призначеною йому Управлінням ПФУ, а також відсутня рахункова помилка, тому зазначена сума у відповідності до вимог ст. 1215 ЦК України поверненню не підлягає.

Таким чинним, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідивши всі обставини справи, надавши належну оцінку доказам у справі дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ГУПФУ у Вінницькій області. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_3

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно із оригіналом

Головуючий: П.В. Кучевський