Ухвала суду № 59086192, 21.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5641/16 Справа № 203/1148/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуДержавно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні , -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року (з урахуванням ухвали від 10 травня 2016 року про внесення виправлень в текст рішення від 28 квітня 2016 року) позовні вимоги ОСОБА_4 до ДКПВ інституту «Дніпроагропроект» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні - задоволені частково. Стягнуто з ДКПВІ "ДНІПРОАГРОПРОЕКТ" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненніза період з 01 квітня 2015 року по 29 грудня 2015 року суму у розмірі58521,05 грн. Стягнуто з ДКПВІ "ДНІПРОАГРОПРОЕКТ" на користь держави у рахунок сплати судових витрат суму у розмірі585,21 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ДКПВІ "ДНІПРОАГРОПРОЕКТ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 12 від 31 березня 2015 року позивача звільнено з посади начальника сектору проектування генпланів, зведених інженерних мереж і доріг, за власним бажанням, у звязку з виходом на пенсію, за ст. 38 КЗпП України.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2015 року виконано у повному обсязі виконавчий лист № 203/5266/15-ц від 10 грудня 2015 року та стягнуто з ДКПВІ "ДНІПРОАГРОПРОЕКТ" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 31922,41 грн., що також підтверджується розпорядженням ДКПВІ "ДНІПРОАГРОПРОЕКТ" від 29.12.2015 р.

Затримка розрахунку при звільненні становить з 01.04.2015 р. по 29.12.2015 р.

Відповідно до розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача, вирахуваної згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 за лютий 2015 року (20 днів) склала 7 806 грн. 94 коп. та за березень 2015 року (21 день) склала 5 162 грн. 44 коп., середньоденна заробітна плата позивача складає 316 грн. 33 коп., що підтверджується довідкою № 01-13/77 від 12.04.2016 року, табелями виходу на роботу за лютий та березень 2015 року.

Відповідно довідки про середню заробітну плату (дохід) від 12 квітня 2016 року, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) позивача, внаслідок ділення її заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, гривень, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 316 грн. 33 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні позивача за період з 01 квітня 2015 року по 29 грудня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в день звільнення позивача, в порушення вимог закріплених ст. 47 КЗпП України, не було проведено розрахунку.

Встановивши обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції застосував належні норми матеріального права та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Стаття 47 КЗпП України, встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду Україні в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року за № 13 розяснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Підпунктом 2 п. 8 вказаного Порядку встановлено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що вказана заборгованість виникла через скрутне фінансове становище ДКПВІ «Дніпроагропрект» та відсутністю своєчасних оплат з боку державних бюджетних установ та приватних підприємств, що обумовило відсутність можливості своєчасно сплачувати заробітну плату. Також посилається на невірний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та наводить свій розрахунок.

Проте, колегія суддів такі доводи не приймає до уваги, оскільки неналежне фінансування та відсутність коштів на підприємстві не є виправданням порушення трудових прав людини та підставою невиплати заробітної плати, про що зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду Україні «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13. Стосовно невірного розрахунку, то суд першої інстанції виходив із розміру заробітної плати позивачки за два останні місяця, які передували звільненню, а також визначення суми без утримання податку й інших обов'язкових платежів, оскільки сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника. Крім того, розмір середньоденної заробітної плати визначено самим відповідачем в довідці від 12.04.2016 р. (а.с.36) та судом не змінювався. Відомості, що містяться в зазначеній довідці, апелянтом не спростовувалися.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: