Ухвала суду № 59082212, 19.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Контракт Плюс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними,

встановила:

у квітні 2016 року позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги №40 від 17 грудня 2015 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт Плюс» та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29 грудня 2005 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 24 грудня 2015 року.

Ухвалою судді від 10 травня 2016 року відкрито провадження у даній справі.

27 квітня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 0,1225 га та 0,1262 га, місце розташування яких АДРЕСА_1 посилаючись на те, що діями відповідачів порушуються його права на мирне володіння майном.

Ухвалою суду від 10 травня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Представник позивача посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції не з'ясував обставини, що свідчать про необхідність забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника ТО «Фінансова компанія «Контракт Плюс», який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані матеріали та обговорив-

№ апеляційного провадження:22-ц/796/10161/2016Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.ши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявленого клопотання, що майно, на яке просить накласти арешт представник позивача, не є предметом позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

- 2 -

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

З наданих суду документів вбачається, що майно, на яке просить накласти арешт позивач, перебуває у його власності, тому відповідно до положень ст. 152 ЦПК України накладення арешту на майно, яке перебуває у власності позивача не передбачено.

Крім того, заява представника позивача про забезпечення позову не містить належного обґрунтування, як саме накладення арешту на земельні ділянки може забезпечити позов про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги. У зазначеній заяві представник позивача виклав правову позицію, на підставі якої позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, при цьому, не врахувавши, що це є підставою позовних вимог, а не обґрунтуванням заяви про забезпечення позову.

У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Земельні ділянки, на які просить накласти арешт представник позивача, не є предметами позовних вимог про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, а тому накладення на них арешту не відповідає заявленим позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Контракт Плюс» на виконання укладеного договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором звернулося до суду з позовом про зняття арешту із земельних ділянок, які є предметами договору іпотеки, не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, так як це суперечить положенням ст. 152 ЦПК України.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: