Рішення № 59082172, 14.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/5457/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Ладиченко С.В.

справа №752/12685/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М.., Болотов Є.В.

за участю секретаря Горбачова І.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником за довіреністю ОСОБА_3, на заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 6 350 541,89 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що є новим кредитором у зобов»язаннях, що виникли між відповідачами та ВАТ «Сведбанк».

Так, 16 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір №2706/0908/71-579, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 123000 доларів США, які він зобов»язався повернути частинами до 16 вересня 2038 року та сплати проценти за користування коштами у розмірі 12% річних, які можуть змінюватись.

Проте, позичальник своїх зобов»язань належним чином не виконував, у зв»язку із чим станом на 01 липня 2015 року має заборгованість у сумі 122316 доларів США (2 569 274,37 грн.) за кредитом, 98005,29 доларів США (2 058 622,58 грн.) за відсотками. Також кредитором нарахована пеня у розмірі 169990,95 доларів США (3 570 697,13 грн.), з яких позивач просить стягнути 1 722 644,94 грн. за останній рік з моменту звернення до суду з цим позовом.

ОСОБА_4 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі укладеного 19 вересня 2008 року з ВАТ «Сведбанк» Договору поруки №2706/0908/71-579-Р-1.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 6 350 541,89 грн. заборгованості. Також солідарно стягнуто 3654 грн. судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на порушення правил проведення заочного розгляду справи, зазначаючи, що судові повістки направлялись на адресу ОСОБА_5, з яким вона перебувала у шлюбі, проте після розлучення змінила місце проживання. У зв»язку із цим також зазначає, що була позбавлена можливості заявити про застосування строків позовної давності.

Посилається на те, що кредитор, безпосередньо з яким виникли договірні правовідносини, листом від 10 жовтня 2011 року повідомив позичальника та поручителя про настання строку виконання зобов»язань достроково, проте розрахунки до позову виконані без врахування цієї обставини.

Посилається на відсутність у договорі факторингу №15 від 28 листопада 2012 року підписів сторін на аркушах з 2 по 27, що ставить під сумнів волю сторін на укладення договору згідно із викладеними умовами. Також зазначає, що документально не підтверджено передачу права вимоги за кредитним договором, з приводу невиконання якого виник спір.

Посилається на те, що кредитор не набув право вимоги до поручителя, оскільки в порушення п.4 договору поруки не надіслав на адресу поручителя заяви про невиконання позичальником зобов»язань.

Зазначає про припинення поруки відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини. Просив скаргу задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте в повній мірі зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 16 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір №2706/0908/71-579, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 123000 доларів США, які він зобов»язався повернути частинами до 16 вересня 2038 року та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 12% річних, які можуть змінюватись.

ОСОБА_4 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі укладеного 19 вересня 2008 року з ВАТ «Сведбанк» Договору поруки №2706/0908/71-579-Р-1.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу №15, відповідно до умов якого фактор набув усіх прав первісного кредитора, зокрема і за договорами забезпечення.

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс»та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набулоусіх прав первісного кредитора, зокрема і за договорами забезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов»язання за укладеними договорами не виконали, у зв»язку із чим дійшов висновку про стягнення заборгованості з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1). Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (ч.2). Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (ч.3). Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4).

Відповідно до п.10 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст.559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов»язків, передбачених основним зобов»язанням.

За змістом ст.ст. 251 та 252 ЦК України строк це певний період у часі, який обчислюється календарними датами.

За змістом ст.ст. 251 та 252 ЦК України термін це певний момент у часі, який повинен настати у певну календарну дату або з певною подією, яка має неминуче настати.

Виходячи з цілей, з якими був укладений забезпечувальний договір, а саме захист майнових інтересів кредитора за рахунок законного збільшення числа зобов»язаних осіб, у п.10 договору встановлено дію поруки до виконання позичальником своїх зобов»язань. Зазначене є терміном, оскільки пов»язано з юридичною подією і не містить конкретної календарної дати закінчення строку договору.

Згідно із умовами кредитного договору кредитні кошти повертаються частковими платежами та остаточно розрахунки повинні відбутись 16 вересня 2038 року. Отже за кожним простроченим платежем кредитор повинен пред»явити вимогу до поручителя у встановлені строки.

Проте, листом №7484 від 10 жовтня 2011 року банк повідомив позичальника та поручителя про зміну умов кредитного договору та настання строку виконання зобов»язання.

Право банку вимагати дострокове виконання кредитного зобов»язання визначено у п.п. 3.8-3.10 кредитного договору. Так, у разі допущення позичальником порушень умов кредитного договору банк надсилає йому повідомлення про зміну умов договору і строк виконання зобов»язання вважається таким, що настав на 10 день з дня відправлення повідомлення.

ОСОБА_4 у доводах апеляційної скарги підтверджує отримання такого повідомлення та зазначає, що згідно із відбитком календарного штемпелю воно фактично було відправлено 11 листопада 2011 року.

Таким чином строк виконання зобов»язання у повному обсязі настав 21 листопада 2011 року.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України справі №6-53цс14 установлено, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відтак, слід дійти висновку про припинення поруки 22 травня 2012 року, оскільки позов до поручителя протягом установлених ч.4 ст.559 ЦК України строків пред»явлений не був.

Заява ОСОБА_4 в частині застосування строків позовної давностізадоволенню не підлягає, оскільки така може бути заявлена щодо дійсного зобов»язання учасником цього зобов»язання.

За умови припинення поруки, а також ураховуючи, що відповідач ОСОБА_5 рішення суду не оскаржує, доводи апеляційної скарги щодо проведених розрахунків заборгованості, правомірності укладення договору факторингу, не впливають на вирішення справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення в частині стягнення суми заборгованості та судових витрат з ОСОБА_4 та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, поданою представником за довіреністю ОСОБА_3, задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року в частині стягнення суми заборгованості та судових витрат з ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов