Ухвала суду № 59082151, 04.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 року м. Київ К/800/35485/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі №2а-6581/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллвілл»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 04.12.2012 № 0000690070.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2012 № 3661/15-419/36383747.

Актом перевірки від 19.11.2012 № 3661/15-419/36383747 зафіксовано порушення позивачем вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному заявленні бюджетного відшкодування за серпень 2012 року в сумі 533 грн.

Відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування відповідач обґрунтовує тим, що протягом останніх 12 календарних місяців ТОВ «Міллвілл» мало обсяги оподатковуваних операцій в сумі меншій, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування за серпень 2012 року.

На підставі акта перевірки від 19.11.2012 № 3661/15-419/36383747 складено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 № 0000690070 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 533 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

У відповідності до абз. 3 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Враховуючи викладене, за загальним правилом наявність у платника обсягів оподатковуваних операцій протягом останніх 12 календарних місяців менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, безумовно позбавляє такого платника права на отримання бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган в обґрунтування відсутності у ТОВ «Міллвілл» права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2012 року в сумі 533 грн. вказує на наявність у позивача обсягів оподатковуваних операцій за період з серпня 2011 року по липень 2012 року в сумі «- 156996 грн.». При цьому обсяги оподатковуваних операцій відповідач обчислює шляхом отримання різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за вказаний період. Від'ємний результат такого розрахунку, на думку податкового органу, свідчить про те, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими, ніж заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування (533 грн.).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності такої позиції відповідача. При цьому виходить з такого.

У відповідності до п.п. 14.1.186 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оподатковувана операція для цілей розділу V цього Кодексу - операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з абз. 1 п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

У відповідності до абз. 1 п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що обсяг оподатковуваних операцій за певний період складає суму усіх здійснених платником операцій з постачання товарів/послуг, незалежно від того якою стороною (постачальник, отримувач) у договірних відносинах є такий платник та яке від'ємне значення у платника є при обчисленні різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, тому касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун