ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" липня 2016 р. м. Київ К/800/49170/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
секретар Антипенко В.В.
за участю представників ТОВ „Бучанський завод склотари" - Мокроусової Т.С.,
Кравченко С.О.,
представника Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - Борисова І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі № 810/1859/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області,
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000162204 від 04.03.2014, яким зменшено позивачу розмір суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1336758 грн.; № 0000172204 від 04.03.2014, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 33547 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 16773, 50 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000162204 від 04.03.2014; № 0000172204 від 04.03.2014.
Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступник - Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області) звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та сплати податку на додану вартість із контрагентом - ТОВ „Укрсклотрейд" за період з 01.01.2012 до 31.03.2013 та складено акт №100/22-4/30530431 від 13.02.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 198.2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформовані з порушенням із контрагентом - ТОВ „Укрсклотрейд", неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 1370305 грн.
Податковий орган вважає, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські відносини позивача із ТОВ „Укрсклотрейд" не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом.
Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, між сумами податкового кредиту ТОВ „БЗС", що є постачальником ТОВ „Укрсклотрейд" і сумами податкових зобов'язань позивача встановлено розбіжності.
Крім цього, відповідач посилається на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1389/22-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB „Укрсклотрейд" з питань підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.11.2011 до 31.07.2013 та з 16.08.2012 до 31.05.2013", що у ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, вбачається відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано від ОВС третього ВКС СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві протокол допиту свідка від 28.01.2014 в якому зазначено, що ОСОБА_5 є засновником та директором TOB „Укрсклотрейд" - з лютого 2013 року та працює директором підприємства, яке він придбав у ОСОБА_6, що підтверджується актом прийому передачі, проте документи та печатку TOB „Укрсклотрейд" йому передано не було.
Зазначено, що будь-яку діяльність на підприємстві TOB „Укрсклотрейд" не здійснював, фінансово-господарські документи не складав та не підписував.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000162204 від 04.03.2014, яким зменшено позивачу від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 1336758 грн.; № 0000172204 від 04.03.2014, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 33547 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 16773, 50 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Між позивачем і ТОВ „Укрсклотрейд" укладено договір поставки №0301/12 від 03.01.2012, Додаток № 1 від 03.01.2012 та Додаткові угоди №1 від 20.09.2012, б/н від 05.01.2012.
ТОВ „Укрсклотрейд" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю ТОВ „Бучанський завод склотари" склобій безбарвний, піддони, селен та надати послуги з перевезення та очистки склобою.
Суди прийшли до висновку, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які досліджено, а правочин відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актом звірки розрахунків, податковими деклараціями, податковими накладними.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт №1389/22-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB „Укрсклотрейд" з питань підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.11.2011 до 31.07.2013 та з 16.08.2012 до 31.05.2013".
Вказаним актом встановлена відсутність у контрагента позивача трудових та виробничих ресурсів для ведення господарської діяльності.
В свою чергу, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Докази, на які послалися суди як на обґрунтування своїх рішень є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування в даній категорії справ, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, що в подальшому зумовлює обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.
Задовольняючи позов і визнаючи право позивача на формування податкового кредиту, суди некритично віднеслися до оцінки наданих доказів з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з'ясування обставин справи.
Судами попередніх інстанцій не досліджена можливість контрагента позивача TOB „Укрсклотрейд" щодо виконання умов укладеного договору, а саме наявність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, штатних працівників у достатній кількості та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій.
Також, відповідач посилається на протокол допиту свідка - ОСОБА_5, який пояснив про те, що є засновником та директором TOB „Укрсклотрейд" - з лютого 2013 року та працює директором підприємства, яке він придбав у ОСОБА_6, документи та печатку TOB „Укрсклотрейд" йому не передавались.
Судами зазначено, що вказані пояснення не можуть вважатися фактичними даними, оскільки факт придбання цим громадянином підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, не встановлений відповідним судовим рішенням.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).
Згідно п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1333/20071 від 22.11.2011, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими пунктом 16 цього Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Враховуючи правовий висновок Верховного суду України в даній категорії справ, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на їх основі податкового обліку, а саме: витрат та податкового кредиту є безпідставним.
Оскільки особа, яка підписувала первинну документацію від імені контрагента позивача TOB „Укрсклотрейд", заперечує свою участь у створенні та діяльності зазначеного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі первинні документи повинні бути ретельно перевірені судами і надана їм належна правова оцінка.
Таким чином, висновок судів про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями між позивачем та TOB „Укрсклотрейд" є передчасним.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року скасувати.
Адміністративну справу № 810/1859/14 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.
Судове рішення № 59082128, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 05.07.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 810/1859/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: