Ухвала суду № 59082093, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2016 р. м. Київ К/800/46846/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 2а-4658/10/0870 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооіл Групп" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрооіл Групп" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000392302/0/5391/10/23 від 24.03.2010; № 0000292302/1 від 21.05.2010; № 0000392302/2 від 25.06.2010, якими визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 809218, 50 грн.:(основний платіж 539479 грн., штрафні (фінансові) санкції 269739, 50 грн.).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000392302/0/5391/10/23 від 24.03.2010; № 0000292302/1 від 21.05.2010; № 0000392302/2 від 25.06.2010.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що договори на постачання насіння соняшнику між ТОВ „Агрооіл Групп" та ПП „Меридіан 08" не суперечать моральним засадам суспільства і не є нікчемними, а їх виконання підтверджено первинною бухгалтерською документацією.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 до 30.09.2009 та складено акт № 585/23-34440939 від 09.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", неправомірно віднесено до складу податкового кредиту придбання сировини та товару у контрагента - ПП „Мерідіан 08", які не використовувались у господарській діяльності та придбання не підтверджено первинними бухгалтерськими документами у сумі 539479 грн.

Зазначено, що при здійсненні господарських операцій від імені ПП „Мерідіан 08" діяла особа, яка не мала законних повноважень на проведення таких операцій та підписання документів податкової звітності, що порушує публічний порядок, а отже відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемними.

Такий висновок податковим органом був зроблений на підставі вироку Жовтневого суду м. Запоріжжя від 25.01.2010 у кримінальній справі № 1-173 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 200 КК України, яким встановлено, що не будучи посадовою особою ПП „Мерідіан 08" він незаконно заволодів печаткою підприємства і здійснював господарську діяльність з використанням цієї печатки.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000392302/0/5391/10/23 від 24.03.2010; № 0000292302/1 від 21.05.2010; №0000392302/2 від 25.06.2010, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 809218, 50 грн.: (539479 грн. основний платіж, 269739, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому, документи та інші дані, що свідчать про реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснені господарські операції позивачем у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку.

Висновок податкового органу про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість зроблений без врахування дійсних обставин спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Податковим органом встановлено, що ПП „Меридіан 08" здійснювало поставку товару позивачу та оформлювало видаткові накладні, які були підписані ОСОБА_2, завірені печаткою підприємства.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2010 у справі № 1-173, який набрав законної сили 10.02.2010, ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 358. ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 200 КК України.

Як вбачається із вироку, ОСОБА_2 наприкінці серпня 2008 року маючи умисел на привласнення печатки підприємства, заволодів печаткою ПП „Меридіан 08" без правових підстав.

Податкові накладні, що підписані ОСОБА_2 та за якими позивач отримував товар від ПП „Меридіан 08", складені за вересень - листопад 2008 року.

Враховуючи, що у адміністративній справі містяться відомості про те, що ОСОБА_2, як неналежна особа підписувала первинні документи, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що перевірка та встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів такої обставини має істотне значення для правильного вирішення спору.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року по справі №21-887а15, від 06 жовтня 2015 року по справі №21-1157а15.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при її розгляді суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки та не перевірили вказані фактичні дані, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, адміністративна справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати.

Адміністративну справу № 2а-4658/10/0870 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.