Ухвала суду № 59082082, 11.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Київ К/800/7938/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Веденяпіна О.А.

Зайцева М.П.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі № 2а-10198/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скала»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 13.02.2012 № 0000572330 та № 0000582330. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ фірми «Скала» судовий бір в сумі 2204,00 грн.

Західна міжрайонна державна податкова інспекція м.Харкова Харківської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суди порушили норми матеріального і процесуального права: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Ленінському районі м.Харкова проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Скала» щодо взаємовідносин з ТОВ «Промспецконсалтинг», ТОВ «Тех-Агроремпоставка, ТОВ «Техно-Асавир» за період з 01.09.2010 по 30.11.2010, за результатами якої складено акт від 01.02.2012 № 149/23-304/21265317.

На підставі акта перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000582330 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1922752,00 грн., в т.ч. 1538202,00 грн. за основним падежем та 384550,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 13.02.2012 № 0000572330 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1538200,00 грн., в т.ч. 1230560,00 грн. за основним платежем та 307640,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення вказаних вище грошових зобов'язань слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2010 року витрати в загальній сумі 6152806,00 грн., та до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 1230560 грн. відповідно за операціями з придбання товару (запасних частин та витратних матеріалів для обслуговування прально-прасувального обладнання) у ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Промспец Консалтинг».

Висновки про порушення наведених вище норм законів податковим органом обґрунтовані тим, що в актах перевірок постачальників контролюючими органами викладено висновки про неможливість реального вчинення фінансово-господарських операцій, про відсутність підприємств за місцезнаходженням.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а податкового кредиту - положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення продавця чи його контрагентів.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій зроблені без дослідження обставин щодо фактичного їх вчинення, в т.ч. без дослідження первинних документів, складених щодо таких операцій.

Судами попередніх інстанцій належно досліджено питання щодо фактичного придбання позивачем товарів в межах господарської діяльності, в результаті чого достовірно встановлено, що операції реально були вчинені, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які оцінені судами як такі, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають дійсності.

Зокрема, судами досліджені договори, специфікації до договорів, розрахункові документи, податкові та видаткові накладні. Судами достовірно встановлено, що товар фактично отримано особисто директором ТОВ «Скала» згідно з довіреностями. В результаті дослідження таких доказів як договори позивача з ДП «Придніпровська залізниця», ДТГО «Південна західна залізниця», ДП «Донецька залізниця», ТОВ ВКФ «Союз», ТОВ фірма «Арбат ДТД, специфікації, калькуляції на роботи за статтями витрат, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийняття робіт, довіреності судами достовірно встановлено, що товар використано в господарській діяльності позивача.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушень позивачем при формуванні валових витрат та податкового кредиту вимог норм законів, на які вказував податковий орган в акті перевірки.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту. Підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев