Ухвала суду № 59082075, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/52244/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судових засідань: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року

по справі № 804/60/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 12.12.2014 року №33199/28-01-42-03-14.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у даній справі адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 30.09.2014 року, на виконання вимог пп. 1 п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», відповідно до якого всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад, Дніпродзержинською міською радою було прийнято рішення №1118-55/УІ «Про надання згоди на прийняття шляхом дарування гуртожитку за адресою: вул. ім. В.В. Щербицького, 48 у комунальну власність міста від Публічного акціонерного товариства «Євраз Баглійкокс», яким надано згоду на прийняття від Публічного акціонерного товариства «Євраз Баглійкокс» гуртожитку за адресою вул. ім. В.В. Щербицького, 48 у комунальну власність міста шляхом дарування.

На виконання вказаного рішення 16.10.2014 року між ПАТ «Євраз Баглійкокс» (Дарувальник) та Дніпродзержинською міської радою (Обдарований) укладено договір дарування, відповідно до п. 1.1 якого Дарувальник безоплатно передає у комунальну власність територіальній громаді м. Дніпродзержинська наступне нерухоме майно: гуртожиток, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. ім. В.В. Щербицького, 48, а також рухоме майно, яке належить Дарувальнику, та використовується для забезпечення функціонування гуртожитку, перелік якого зазначений у Додатку № 1 до договору.

На виконання п. 2.1 вказаного договору дарування ПАТ «Євраз Баглійкокс» та Дніпродзержинською міською радою було складено акт прийому - передачі гуртожитку та рухомого майна, який затверджено Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 22.10.2014 року № 251.

У зв'язку з необхідністю встановлення правильності відображення у податковому обліку операцій з безоплатної передачі нерухомого майні у відповідності до рішення міської ради, позивач, на підставі п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів з запитом за вихідним № 2544 від 13.11.2014 року про надання індивідуальної податкової консультації.

22.12.2014 року за вхідним № 1546 на адресу позивача надійшла індивідуальна податкова консультація відповідача за вихідним № 33199/10/28-01-42-01-14 від 12.12.2014 року, зі змісту якої вбачається, що відповідач, посилаючись на п. 146.13, п.146.14 ст. 146 Податкового кодексу України, зазначив, що «оскільки операції з безоплатної передачі основних засобів іншим особам (як юридичним так і фізичним особам), у тому числі і неприбутковим організаціям та установам, є за своєю суттю операціями з відчуження основних засобів, то такі операції відображаються у податковому обліку відповідно до норм п. 146.13 ст. 146 ПК України. При цьому дохід від відчуження основних засобів визначається з урахуванням звичайних цін на такі об'єкти». Крім того, із посиланням на пп. 197.1.16 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, відповідач зробив висновок, що «операції з безоплатної передачі в комунальну власність нерухомого майна, яке є об'єктом права приватної власності товариства та внесено до його статутного фонду, не звільняється від оподаткування ПДВ».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності законних підстав для скасування спірної податкової консультації відповідача.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 52.1, п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно п. 53.1, п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Метою договору дарування є передача власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди (майнового задоволення).

Так, п. 1.4 договору дарування від 16.10.2014 року засвідчено, що укладення договору відповідає інтересам сторін, умови договору зрозумілі і відповідають реальним домовленостям сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Таким чином, ПАТ «Євраз Баглійкокс» було безоплатно передано Дніпродзержинській міській раді у комунальну власність міста гуртожиток за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. ім. В.В. Щербицького, 48. Будь - якої компенсації у будь - якій формі за таку передачу майна позивачем не отримувалося, що підтверджується договором дарування від 16.10.2014 року.

Разом з тим, у п. 1.6 та п. 1.7 договору дарування від 16.10.2014 року була зазначена оціночна вартість всього майна, яке відчужується (передається у дар) у розмірі 1831044,57 грн. (без урахування ПДВ) та вартість нерухомого майна у розмірі 1822770,00 грн. (без урахування ПДВ) та рухомого майна у розмірі 8274,57 грн. (без урахування ПДВ), встановлені у звіті ТОВ «СЕРВІС ЕКСПЕРТ М» від 25.07.2014 року про незалежну оцінку вартості майна.

Проте, визначення у договорі дарування від 16.10.2014 року вартості майна, яке передається за договором дарування, не свідчить про отримання таких коштів позивачем, а лише свідчить про дотримання сторонами вимог законодавства щодо укладення таких договорів.

Крім того, в оскаржуваній податковій консультації відповідач посилається на п.137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, відповідно до якої датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу III цього Кодексу.

Проте, посилаючись на вказану норму, відповідач не врахував, що позивачем було укладено договір дарування нерухомого майна (гуртожитку) та рухомого майна, визначеного у додатку № 1 до договору, тобто, безоплатно передано майно у комунальну власність територіальної громади міста Дніпродзержинська.

Договір дарування за своєю суттю не породжує для позивача підстав для виникнення права на отримання доходу від такої угоди.

Таким чином, будь - якого прибутку у будь - якій формі від такої угоди позивачем не отримувалося, а отже, дохід позивача від укладеного 16.10.2014 року договору дарування дорівнює « 0» та об'єкт оподаткування відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України відсутній.

Отже, з викладеного вбачається, що відповідач, надаючи позивачу оскаржувану податкову консультацію, не врахував вищевказаних положень Податкового кодексу України та принципів визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, зокрема, отримання підприємством доходів від операційної діяльності.

Отже, індивідуальна податкова консультація від 12.12.2014 року № 33199/28-01-42-03-14 суперечить вимогам п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року по справі № 804/60/15.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 15.07.2016 р.