Ухвала суду № 59082045, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/20388/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Тойс" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 р. та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. по справі № 804/14097/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Тойс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодіак Тойс"» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014р. № 0001252200 на суму 97563,33грн. та від 02.09.2014р. №0001262200 на суму 340,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 р., прийнято рішення про відмову у задоволені позовних вимог з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позов.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЗОДІАК ТОЙС» з питань повноти та своєчасності розрахунків за експортними контрактами від 01.02.13р. № ВВ03/2013, укладеним з нерезидентом BONI BAY s.r.o. (Чехія), від 21.05.13р. та № 21052013, укладеним з нерезидентом «Finansoft» SRL (Молдова) за період з 01.02.13р. по 24.06.14р., та з питань своєчасності надання декларацій про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами до ДПІ.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2014 року № 2298/04-62-22-6/34230293, яким встановлено порушення:

- ст. 1 Закону України №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного отримання валютної виручки в сумі 8 454,22 дол. США, згідно контракту № 21052013 від 21.05.13р., укладеного з нерезидентом «Finansoft» SRL (Молдова) та недоотримання валютної виручки в сумі 28 144,50 дол. США, згідно контракту № ВВ03/2013 від 01.02.13р., укладеного з нерезидентом BONI BAY s.r.o. (Чехія);

- ст.1 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.94р. «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» (із змінами та доповненнями) ТОВ «Зодіак Тойс» в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.14р. не відображено в п. 3.5 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» не відображено суму 28 144,50 дол. США.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014р. № 0001252200, яким ТОВ «ЗОДІАК ТОЙС» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 97563,33 грн. та № 0001262200, яким ТОВ «ЗОДІАК ТОЙС» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи та при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У зв'язку з набранням чинності з 17.11.12р. Закону України від 06.11.12р. № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» (далі - Закон № 5480) та постанови Правління Національного банку України від 16.11.12р. № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова № 475), внесено зміни до Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до яких, Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону № 185.

Національний банк України своєю Постановою № 475, яка набрала чинності 19.11.12р. установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 14.05.13р. № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.05.13р. за № 718/23250 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів (вступила в силу з 20.05.13р.).

Постановою № 453 Національний банк України від 14.11.13р. установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набрала чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Постановою № 270 Національний банк України від 12.05.14р. установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набрала чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року (із змінами і доповненнями) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 13 розділу III Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.02.93р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України, є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте, те не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема, зарахуванням.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 14 вказаного Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Одним із способів припинення зобов'язань, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до п. 1.10. Постанови Національного банку, від 24.03.1999р. № 136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, тощо.

Спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

При цьому, виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631.

У той же час слід звернути увагу, що Постанова Правління НБУ, якою затверджено Інструкцію № 136, є чинною та не скасована.

Наведені вище висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 травня 2008 року (номер рішення в ЄДРСР 3402031; справа 21-1518во07)

Разом з тим згідно з вимогами п. 4.1 Постанови №136, банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.

Згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження НБУ вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

Законом № 5480 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» внесено зміни до статей 25 та 44 Закону № 679 «Про Національний банк України», згідно з якими НБУ наділяється правом запроваджувати вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті, а також, встановлювати порядок проведення обов'язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу.

Пунктом 2 Постанови № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлена вимога щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.

При цьому судами помилково не враховано, що цими та іншими змінами, внесеними до чинного законодавства не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що не передбачають власне надходження іноземної валюти.

Так, валюта підлягає продажу у разі її надходження на рахунок резидента, що само по собі не є обмеженням для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, оскільки таке право гарантовано законами України.

Варто також враховувати, що одним із основних принципів правової системи вважається принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що для ефективної реалізації особою своїх прав та виконання обов'язків важливою є можливість передбачення нею правових наслідків.

Найчастіше правова визначеність розглядається як елемент верховенства права і розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) - право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.

Правова визначеність передбачає стабільність і цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної та судової практики на основі закону відповідно до принципу верховенства права, а також прозорість і демократизм при прийнятті владних рішень.

З урахуванням наведеного сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючі експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що чинним законодавством передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог.

Отже, судам необхідно перевірити законність прийняття контролюючим органом спірних рішень у концепції викладеного застосування норм чинного законодавства.

У той же час, під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції не було перевірено дотримання сторонами наведених вище положень нормативно-правових актів, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Серед іншого, судами не досліджено надання належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за операціями, які були предметом перевірки податкового органу, до уповноваженого банку для зняття їх з контролю, а також листи останнього про зняття з валютного контролю відповідних операцій, зокрема, з урахуванням того, що у трьох листах банку мова йде про одну й ту саму експорту операцію, але висновки щодо своєчасності її виконання різні. Вказаним розбіжностям судами попередніх інстанцій ніякої оцінки не надано.

Також судами, з посиланням на відповідні первинні документи, не надано оцінки доводам позивача щодо своєчасності декларування останнім валютних цінностей у межах спірних правовідносин.

Так для правильного вирішення даного спору судам, серед іншого, слід було ретельно дослідити розрахунок пені за оспорюваними рішеннями, перевірити терміни прострочення, за умови встановлення відповідних фактів, і на підставі встановленого зробити правильний та вмотивований висновок щодо законності (або протиправності) нарахування Товариству оспорюваної суми пені.

Виключно із дослідженням наведених обставин можна роботи висновки стосовно дотримання позивачем порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже, відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Тойс" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 р. та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. по справі № 804/14097/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.