Ухвала суду № 59082002, 14.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року м. Київ К/800/56245/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівГоляшкіна О.В. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Литанатс" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення та стягнення надміру сплачених сум за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Київська міжрегіональна митниця) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ТОВ "Литанатс" в Окружному адміністративному суді

м. Києва пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці про визнання скасування рішення та стягнення надміру сплачених сум.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (шини), що ввозилися на територію України, прийняті необґрунтовані рішення щодо її коригування.

Просило

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2013 року №100270000/2013/300428/2;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 98473,76грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2013 року №100270000/2013/300428/2.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2013 року між фірмою TRINAS UAB, м. Каунас, Литва - Продавець та ТОВ "Литанатс" м. Київ, Україна - Покупець, укладено Контракт №111. Предметом даного контракту був продаж фірмою TRINAS UAB кондитерської сировини ТОВ "Литанатс". За умовами Контракту, ціни вказуються в інвойсах.

В свою чергу 12 липня 2012 року, між фірмою TRINAS UAB, м. Каунас, Литва - Покупцем та KAYISICIOGLU TARIM URUNLERI. ve SAN. LTD. STI. Продавцем, було укладено Договір № А-12-06. Предметом даного договору був продаж кондитерської сировини.

ТОВ "Литанатс", купував у фірми TRINAS UAB, м. Каунас, Литва, кондитерську сировину турецької компанії KAYISICIOGLU TARIM URUNLERI. ve SAN. LTD. STI.

Згідно інвойсу від 14 жовтня 2013 року № 601 ТОВ "Литанатс" отримано товар: курага Industriel Extra в ящиках по 12,5 кг, загальною вагою 20 000 кг. Митна вартість даного вантажу склала 1,40 доларів США за кілограм, а разом 28 000,00 доларів США.

29 жовтня 2013 року ТОВ "Литанатс" подало митну декларацію №100270000/2013/182615 разом додатковими документами: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 09 жовтня 2012 року №100/2012/20001209; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 28 жовтня 2013 року №019567; коносамент від 28 вересня 2013 року №ARKMER0000032221; прайс-лист виробників від 20 вересня 2013 року; інвойс виробника від 24 вересня 2013 року № 110961; прайс-лист виробника від 02 вересня 2013 року; інвойс від 14 жовтня 2013 року №601; пакувальний лист від 24 вересня 2013 року; страховий поліс від 26 вересня 2013 року №7355183; контракт від 11 січня 2013 року №111; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами від 07 жовтня 2013 року №26088788; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фіто санітарного контролю товару від 28 жовтня 2013 року № 2730; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 28 жовтня 2013 року №2761; резервну позицію від 26 липня 2001 року № 915; фіто-санітарний сертифікат, який видається країною експортером від 24 вересня 2013 року №EC/TR А2022549; сертифікат про походження товару форми А від 24 вересня 2013 року №0675830; копію митної декларації країни відправлення від 26 вересня 2013 року № 0547388; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.182615.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30 жовтня 2013 року №100270000/2013/300428/2, яким скоригував митну вартість товарів у бік її збільшення, а саме: вартість кураги Industriel Extra з 1,40 доларів США за кілограм збільшено до 4,48 доларів США за кілограм.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 Митного кодексу України не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2б відповідно до статті 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене МД від 23 жовтня 2013 року №123030000/2013/004439.

Рішення про коригування митної вартості позивач оскаржив в адміністративному порядку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача Київська міжрегіональна митниця листом від 21 січня 2014 року № 763/1/26-70-63-04 повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 30 жовтня 2013 року №100270000/2013/300428/2.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товару як такого, що прийняте за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, подані документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Щодо посилань митного органу на зміст прас-листа, наданого позивачем для митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством України, не встановлено вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів. Прайс-листи можуть прийматися митними органами до уваги лише як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно зауваження відповідача до змісту експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 25 квітня 2014 року № Ц-272, а саме: не зазначення конкретних джерел інформації, що, на думку відповідача, не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, є вірним висновок апеляційного суду, що частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Згідно з частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

З оскаржуваного рішення вбачається, що у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Однак, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Митним органом не вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

При цьому у графі 33 оскаржуваному рішенні не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем під час судового розгляду не надано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Литанатс" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення та стягнення надміру сплачених сум - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Швед Е.Ю.