Ухвала суду № 59081953, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/7590/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

При секретарі Зубенко Д.В.

За участю представників позивача - Прокопенко С.В., Сочавського А.З., представників відповідача - Вагіс Г.А., Пушкар О.М., Селехман М.М., представника третьої особи - Гуленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою представника Національного банку України - Котванова Валерія Васильовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у адміністративній справі за позовом ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Кашути Дмитра Євгенійовича до Національного банку України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Прокуратура м. Києва, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" Кашути Дмитра Євгенійовича звернувся до суду з позовом до Національного банку України, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Прокуратура м. Києва, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 407/БТ від 23 червня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись рішенням суду апеляційної інстанції, представник НБУ звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні сторін та їх представників, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» (Позичальник), з однієї сторони та Національним банком України (Кредитор), з іншого боку укладено ряд кредитних договорів та договорів застави державних облігацій України: Кредитний договір від 12.11.2014 року № 248/11-14/кт, (далі - Кредитний договір 1); Договір застави державних облігацій України від 12.11.2014 року № 248/11- 14/ДОУ (далі за текстом - Договір застави 1); Кредитний договір від 06.11. 2014 року № 247/11-14/кт (далі - Кредитний договір 2); Договір застави державних облігацій України від 06.11.2014 року № 247/11-14/ДОУ (далі - Договір застави 2); Кредитний договір від 08.10.2014 року № 221/10-14/кт (далі - Кредитний договір 3); Договір застави державних облігацій України від 08.10.2014 року № 221/10-14/ДОУ (далі - Договір застави 3); Кредитний договір від 19.09.2014 року № 213/09-14/кт (далі - Кредитний договір 4); Договір застави державних облігацій України від 19.09.2014 року № 221/10- 14/ДОУ (далі - Договір застави 4); Кредитний договір від 20.06.2014 року № 171/06-14/кт (далі - Кредитний договір 5); Договір застави державних облігацій України від 20.06.2014 року № 171/06-14/ДОУ (далі - Договір застави 5); Кредитний договір від 27.05.2014 року № 154/06-14/кт (далі - Кредитний договір 6); Договір застави державних облігацій України від 27.05.2014 року № 154/05-14/ДОУ (далі за текстом - Договір застави 6).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 1 - Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 202 500 000, 00 грн. на строк з 12.11.2014 року по 26.12.2014 року з оплатою 20, 05% річних.

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору 1 - з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Кредитору в заставу державні облігації України загальною вартістю 209 226 905, 00 грн., про що укладається окремий договір застави.

На виконання п. 1.2. Кредитного договору 1 між сторонами було укладено договір застави державних облігацій України № 248/11-14/ДОУ від 12.11.2014 року (далі - Договір застави 1).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 2 - Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 22 500 000, 00 грн. на строк з 06.11.2014 року по 26.12.2014 року з оплатою 19, 85 % річних.

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору 2 - з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Кредитору в заставу державні облігації України загальною вартістю 23 638 546, 88 грн., про що укладається окремий договір застави.

На виконання п. 1.2. Кредитного договору 2 між сторонами було укладено договір застави державних облігацій України № 247/11-14/ДОУ від 06.11.2014 року (далі - Договір застави 2).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 3 - Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 605 000 000, 00 грн. на строк з 08.10.2014 року по 05.01.2015 року з оплатою 19, 05 % річних.

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору 3 - з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Кредитору в заставу державні облігації України загальною вартістю 542 578 000, 00 грн., про що укладається окремий договір застави.

На виконання п. 1.2. Кредитного договору 3 між сторонами було укладено договір застави державних облігацій України № 221/09-14/ДОУ від 08.10.2014 року (далі - Договір застави 3).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 4 - Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 285 000 000, 00 грн. на строк з 19.09.2014 року по 17.12.2014 року з оплатою 18, 75 % річних.

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору 4 - з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Кредитору в заставу державні облігації України загальною вартістю 325 917 000,00 грн., про що укладається окремий договір застави.

На виконання п. 1.2. Кредитного договору 4 - між сторонами було укладено договір застави державних облігацій України № 213/09-14/ДОУ від 19.09.2014 року (надалі - Договір застави 4).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 5 - Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 622 000 000, 00 грн. на строк з 20.06.2014 року по 26.01.2015 року з оплатою 14, 25 % річних. Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком: дата погашення 19 вересня 2014 року - сума погашення 207 333 333, 00 грн.; дата погашення 19.12.2014 року - сума погашення 207 333 333, 00 грн.; дата погашення 26.01.2015 року - сума погашення 207 333 334, 00 грн. всього на зальну суму - 622 000 000, 00 грн.

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору 5 - з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Кредитору в заставу державні облігації України загальною вартістю 675 667 000,00 грн., про що укладається окремий договір застави.

На виконання п.1.2. Кредитного договору 5 - між сторонами було укладено договір застави державних облігацій України № 171 /06-14/ДОУ від 20.06.2014 року (далі - Договір застави 5).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору 6 - Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 500 000 000, 00 грн. на строк з 27.05.2014 року по 21.11.2014 року з оплатою 10, 00 % річних.

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору 6 - з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Кредитору в заставу державні облігації України загальною вартістю 524 658 000, 00 грн., про що укладається окремий договір застави.

На виконання п. 1.2. Кредитного договору 6 - між сторонами було укладено договір застави державних облігацій України № 154/05-14/ДОУ від 27.05.2014 року (далі - Договір застави 2).

Кредитором виконано зобов'язання, передбачене п. 2.1.1. Кредитних договорів та перераховано Позичальнику кредитні кошти.

Відповідно до п. 1.4. Кредитних договорів - Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом, щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Згідно до п. 2.2.4. Кредитних договорів - кредитор має право віднести наступного робочого дня за днем неповернення коштів Позичальником заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів, а також нарахувати з наступного календарного дня, що настає за днем порушення Позичальником будь-якого зобов'язання за цим договором, пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день порушення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення виконання зобов'язання. Нарахування пені припиняється з дати виконання простроченого зобов'язання/списання заборгованості в повному обсязі (дата також уключається до розрахунку заборгованості за пенею) або через шість місяців з дати, коли зобов'язання мало - бути виконано.

Відповідно до п. 2.2.5. Кредитних договорів - Кредитор має право з дня виникнення простроченої заборгованості здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку Позичальника та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення, а в разі відсутності коштів на цих рахунках через 10 робочих днів із дня виникнення простроченої заборгованості, вжити заходів щодо продажу третім особам цінних паперів, що надані під забезпечення (зазначені у пункті 1.3 цього договору), і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору. Звернення стягнення на заставлене майно не виключає можливості безспірного списання коштів з Кореспондентського рахунку банку, в разі їх надходження, до повного повернення заборгованості за кредитним договором.

Згідно до п. 2.2.8. Кредитних договорів - Кредитор має право у разі неможливості продажу цінних паперів, зазначених у пункті 1.3 цього договору, залишити заставлені цінні папери у своїй власності за справедливою вартістю.

Згідно до п. 2.2.11 Кредитних договорів - у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Позичальником, передбачених цим договором, стягнути штраф у розмірі 30 000, 00 гривень (Тридцять тисяч гривень 00 копійок).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 року № 408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 року № 121 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» яким з 24.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

Уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашуту Дмитра Євгеновича.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» запроваджено строком на 3 місяці з 24.06.2015 року по 23.09.2015 року включно.

Тимчасовою адміністрацією було здійснено перевірку правочинів укладеного між Банком та Національним банком України, що підтверджується Протоколом від 11.08.2015 року, за результатом аналізу документів Позивачем було визнано договір від 23.06.2015 року № 40-04/30-др/БТ - нікчемним, про що листом від 26.08.2015 року було повідомлено Національний банк України.

Позивач вважає, що дії Національного банку України щодо переведення у власність цінних паперів є такими, що не ґрунтуються на вимогах законів та умов укладених договорів, внаслідок чого ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року № 679-XIV, Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 1.4. розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 259 від 30.04.2009 року - Національний банк має право з дня виникнення простроченої заборгованості банку здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками (далі - кореспондентський рахунок). Якщо немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку банку, то Національний банк уживає заходів щодо задоволення в повному обсязі своїх вимог за операціями з регулювання ліквідності відповідно до укладених договорів і вимог законодавства України, у тому числі шляхом продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.

Крім того, відповідно до ст. ст. 71, 73 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції чинній на момент укладення договорів) - Національний банк має право набути право власності на предмет застави, яким забезпечено виконання зобов'язань боржниками з метою покриття заборгованості перед Національним банком, а також має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення. Переважне і безумовне право здійснюється у разі, якщо це передбачено угодою, реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з банківських рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх продажу.

Таким чином, переведення у власність цінних паперів, здійснюється в порядку, передбаченому укладеними договорами. В свою чергу положення укладених між позивачем та відповідачем договорів, а саме п. 2.2.8 Кредитних договорів та п. 2.2.4 договорів Застави, передбачають чіткий порядок задоволення вимог, а саме переведення у власність цінних паперів за справедливою вартістю, здійснюється лише після неможливості продажу цінних паперів третім особам.

Разом з тим, згідно публічної інформації на сайті Національного банку України, (а також інформаційних ресурсів організаторів торгівлі цінними паперами), аукціонних та тендерних пропозицій від відповідача щодо реалізації даних цінних паперів з даними кодами ISIN, які перебувають в заставі позивача, учасникам ринку не надходило.

Також, як встановлено судом апеляцыйної інстанції справедливу вартість пакету цінних паперів з кодом ISIN UA 4000173280 загальною номінальною вартістю 200 млн. грн. визначено виходячи з середньозваженої ефективної процентної ставки подібного за параметрами цінного паперу з кодом ISIN UA 4000160626.

В свою чергу, цінний папір з кодом ISIN UA 4000160626 не відповідає визначенню цінного паперу з «активним ринком», оскільки було здійснено протягом 2 місяців лише одну угоду вартістю лише 30 596, 60 грн., що є порушенням п. п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 Порядку оцінки за справедливою вартістю цінних паперів України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 595 від 31 грудня 2010 року, зважаючи на відсутність «сукупності угод» та неможливості розрахунку індикатора волатильності ефективних процентних ставок, розраховано вартість пакету цінних паперів номінальною вартістю в 200 млн. грн. на-підставі лише однієї угоди за взагалі іншим цінним папером, що зважаючи на положення п. 2.3.4 вищезазначеного Порядку забороняє використовувати обраний відповідачем метод.

Крім того, згідно оприлюдненої Національним банком України інформації щодо вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України середня ставка за кредитами суб'єктам господарювання в національній валюті за період з дати початку невиконання відповідачем умов кредитних договорів до 22.07.2015 року становила 20,3 % річних, що значно нижча ставок, використаних для розрахунку справедливої вартості державних облігацій України, які перебувають в заставі відповідача.

З наведеного слідує, що прийняття НБУ оскаржуваної постанови № 407/БТ від 23.06.2015 року та здійснення переведення у власність цінних паперів на підставі правочину від 23.06.2015 року № 40-04/30-др/БТ вчинено всупереч чинному законодавству при підході до визначення справедливої вартості, що надало відповідачу можливість набути у власність майно за заниженою вартістю, та призвело до збільшення витрат позивача.

Також, листами за вих. № 358 від 21.11.2014 року, вих. № 395 від 16.12.2014 року, вих. № 404 від 22.12.2014 року позивач звертався до Національно банку України щодо внесення змін до Кредитних договорів та щодо незастосування штрафних санкцій та інших заходів впливу за простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 3 Постанови Правління Національного банку України № 363 від 09 червня 2015 року - штрафні санкції за невиконання умов договору під час розгляду Національним банком України клопотання та документів про зміну умов кредитного договору та/або договору репо не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Разом з тим, Національним банком України не вчинено жодних дій щодо невнесення змін до Кредитних договорів, а вищезазначені листи залишені поза увагою відповідача без належного реагування, що в свою чергу свідчить про протиправність дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, щодо визнання незаконною та скасування постанови Правління Національного банку України № 407/БТ від 23.06.2015 року, як такої, що прийнята з порушенням.

Крім того колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, стосовно відсутності підстав для прийняття рішення про нікчемність правочину, враховуючи що переведення державних облігацій України було здійснено згідно з розпорядженням Національного банку № 40-04/30-др/БТ від 23.06.2015 року, в свою чергу розпорядження Національного банку не є правочином, в розумінні Цивільного кодексу України.

Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

В свою чергу, доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Національного банку України - Котванова Валерія Васильовича - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: