Ухвала суду № 59081913, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/2753/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Водопян Н.В.,

представника відповідача: Бідзяна А.К.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року

у справі № 2а/0470/14402/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апульська хлороперелівна станція»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аульська хлороперелівна станція» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року № 0000252340, № 0000242340.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року № 0000252340, № 0000242340.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з висновками відповідача не погодився та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією на підставі наказу від 01 жовтня 2012 року № 516 проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства, за наслідками якої складено акт від 02 листопада 2012 року № 231/222/33075701, згідно з яким та враховуючи відповідь на заперечення від 15 листопада 2012 року № 5290/10/222, позивачем порушено вимоги:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок на прибуток», пунктів 135.1, 135.2 статті 135, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20 862 463, 00 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 8 073 810, 00 грн.

На підставі акта перевірки та рішення за результатами розгляду заперечень позивача Інпекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року:

- № 0000242340, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 23 935 112, 25 грн., в тому числі: 20 862 462, 00 грн. - за основним платежем, 3 072 649, 25 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000252340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9 765 686, 25 грн., в тому числі: 8 073 810, 00 грн. - за основним платежем, 1 691 876, 25 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції не погодилися з висновком відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства та виходили із того, що в силу скасування наказу про проведення перевірки, відсутні правові наслідки такої перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК).

Так, встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України положень під час здійснення контрольного заходу порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови, за яких податковий орган може приступити до проведення документальних позапланових виїзних перевірок. Водночас, така перевірка може бути здійснена виключно на підставі наказу про проведення перевірки, який фактично вказує на наявність підстав для проведення контрольного заходу.

Разом з тим, як встановили попередні судові інстанції, у відповідача були відсутні підстави для проведення контрольного заходу, на підставі якого здійсненні грошові донарахування оскаржуваними актами індивідуальної дії, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року по справі справа № 2а/0470/12688/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року визнано незаконним та скасовано наказ від 01 жовтня 2012 року № 516.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 43075087), недотримання податковим органом процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З урахуванням наведеного, в разі визнання перевірки незаконною, правові наслідки такої, в тому числі й винесені податкові повідомлення-рішення, є протиправними.

Водночас, висновок про дотримання платником норм, що регулюють порядок сплати платниками податків податку на прибуток та податку на додану вартість не може поєднуватися із висновком про незаконність призначення та/або проведення податкової перевірки, адже у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт.

Втім, зроблена судами попередніх інстанції оцінка висновків акта перевірки не призвела до неправильного вирішення спору по суті, адже податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Водночас, контролюючий орган не позбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі ще одну невиїзну перевірку), але вже з дотриманням норм чинного законодавства.

З урахування наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийняли законне та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, що визначені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є. Маринчак