Ухвала суду № 59081864, 29.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/8007/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2016

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016

у справі № 813/6045/15 (876/956/16)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області

та Дрогобицького управління Державної казначейської служби України у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та про стягнення бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0011301501 та зобов'язати Інспекцію подати Дрогобицькому управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 6 000 000 грн., що підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач правомірно скористався правом на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ, яке виникло у податковому обліку Товариства до 01 лютого 2015 року, у порядку пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК).

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що за фактом прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000091540 в силу положень пункту 200.14 статті 200 ПК платник вважається таким, що добровільно відмовився від отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування ПДВ, а тому вправі зараховувати зазначену суму виключно у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів; наведене, за висновком Інспекції, виключає можливість поширення на спірні правовідносини приписів пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК (який набрав чинності після визнання платника таким, що добровільно відмовився від отримання належних йому сум ПДВ з бюджету).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року на 6 000 000 грн. із застосуванням 1 500 000 грн. штрафних санкцій, було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, оформленої актом від 11.09.2015 № 619/1502/37349178.

Перевіркою зроблено висновок про протиправне заявлення платником до відшкодування зазначеної суми ПДВ, право на одержання якої виникло у Товариства у квітні 2012 року. При цьому відповідач посилається на акт податкової перевірки від 12.03.2012 № 156/1540/37349178, яким встановлено заниження платником суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 8 330 217 грн., а також на податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000091540 (винесене на підставі цього акта), згідно з яким Товариству збільшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 8 330 217 грн.

Правова позиція Інспекції обґрунтована посиланням на пункт 200.14 статті 200 ПК, за змістом якого якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах (підпункт «а»).

Аналізована норма ПК пов'язує визнання добровільної відмови платника від отримання належної йому суми бюджетного відшкодування з виявленою податковим органом розбіжністю між об'єктивно підтвердженою сумою бюджетного відшкодування та сумою, задекларованою платником; у такому разі платник не вправі заявляти відповідну суму бюджетного відшкодування ПДВ до повернення з бюджету.

Втім у справі, що переглядається, приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно керувалися приписами пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, в силу якого за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Отже, наведеною нормою передбачено, зокрема, право платника на повернення як сум ПДВ, що заявлялися ним до відшкодування до 01 лютого 2015 року, так і сум бюджетного відшкодування (від'ємного значення ПДВ), які підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ.

У даному разі Інспекція визнала об'єктивну наявність у Товариства права на зарахування бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 8 330 217 грн. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000091540. Правильність обчислення оспорюваної суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідачем не заперечується, а тому перевірка підстав її виникнення у даному разі не вимагається.

А відтак позивач на підставі пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК цілком правомірно скористався правом на повернення частини цієї суми бюджетного відшкодування, відобразивши відповідне рішення у податковій декларації за лютий 2015 року та уточненому розрахунку.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень вимог процесуального законодавства, що тягнуть зміну або скасування судових актів зі спору, не виявлено; висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам на наявним у ній доказам; відтак підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 135 000 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016.

За таких обставин, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі № 813/6045/15 (876/956/16) залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 135 000 грн. (сто тридцять п'ять тисяч гривень) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько