Ухвала суду № 59081861, 29.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/7694/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмаль" (далі - Товариство)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015

у справі № 804/3863/15

за позовом Товариства

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" (далі - ПАТ «Дніпронафтопродукт»)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 № 0002302202, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 2 122 905 грн. (у тому числі на 1 415 270 грн. за основним платежем та на 707 635 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що рух придбаного активу (нафтопродуктів) по задекларованому ланцюгу постачання до кінцевого набувача (позивача у справі) документально не підтверджується, тоді як номінально оформлений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників операції, не породжує будь-яких податкових наслідків.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувані судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що він підтвердив належними первинними документами факти придбання товару (нафтопродуктів) у задекларованого постачальника та подальшого використання продукції у господарській діяльності, тоді як правовідносини попередніх постачальників по ланцюгу, з якими платник на перебував у безпосередніх правовідносинах, не впливають на порядок відображення спірних операцій у податковому обліку Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Таліс Плюс» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.

Перевіркою зроблено висновок про фіктивний характер операцій з придбання позивачем у названого постачальника нафтопродуктів, що виключає добросовісність податкової вигоди Товариства за цими операціями. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на те, що: ТОВ «Таліс Плюс» не має ознак реального суб'єкта господарювання, не перебуває за місцезнаходженням, не володіє майном, основними фондами, об'єктивно необхідними для провадження господарської діяльності та виконання задекларованих поставок в адресу Товариства; участь ТОВ «Таліс Плюс» у ланцюговій поставці нафтопродуктів позивачеві мала штучний характер та фактично полягала лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій між позивачем та постачальником першої ланки, при цьому постачальники другої і третьої ланок також були формально залучені до ланцюгу постачання, що дозволило Товариству одержати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.

Аналізуючи наведені доводи Інспекції, суди встановили, що предметом оцінки і дослідження податкової перевірки стали взаємовідносини позивача (покупець) та ТОВ «Таліс Плюс» (продавець) за договором поставки нафтопродуктів від 20.06.2014 № 20/06-4П та додаткової угоди до нього.

Умовами договору передбачено, що товар передається партіями у кількості та за цінами, додатково визначеними у додаткових угодах до договору, на умовах поставки EXW-резервувари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт».

На підтвердження фактичного виконання зазначених операцій платником подано видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства про оплату придбаного товару в безготівковому порядку, листи ТОВ «Таліс Плюс», якими цей постачальник повідомив про наявність на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродуктів, придбаних Товариством.

За період, охоплений перевіркою, позивачем було включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 1 415 269,80 грн., виходячи із загального обсягу поставлених ТОВ «Таліс Плюс» нафтопродуктів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.3 тієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що саме по собі формування податкового кредиту платником за ланцюговими поставками за участю посередників не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди, за умови дійсної економічної участі кожного з посередників у передачі активу на відповідному етапі постачання та виконання цими посередниками свого податкового обов'язку, виходячи з вартості реалізованого товару.

Втім у справі, що переглядається, суди встановили, що фактична структура поставок нафтопродуктів позивачеві була організована через низку підприємств-посередників, які фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин.

Так, суди встановили, що постачальниками другої і третьої ланок постачання виступало товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шеф» та товариство з обмеженою відповідальністю «ШЦО «Мастерс», які мають ознаки технічних суб'єктів господарювання; ТОВ «Таліс Плюс» сформувало податковий кредит за операціями з придбання нафтопродуктів у товариства з обмеженою відповідальністю «ШЦО «Мастерс» в сумі 188 164 645,84 грн. за відсутності доказів реальних поставок товару в задекларованих обсягах.

Подані платником докази не дозволяють встановити, які фактично дії вчинялися постачальниками позивача по ланцюгу у ході виконання задекларованих поставок та яким чином вони вплинули на процес реалізації активу; факти передачі ТОВ «Таліс Плюс» нафтопродуктів на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» не підтверджуються.

Наведені обставини у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що виключають добросовісність податкової вигоди позивача за розглядуваними операціями, та зумовлюють правомірність оспорюваного нарахування.

А відтак Вищий адміністративний суд України погоджується з правильністю оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні цього позову.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмаль" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 у справі № 804/3863/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько