Ухвала суду № 59081681, 14.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р.Справа № 820/3052/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3052/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області (далі по тексту УДВС ГТУЮ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо передачі майна на примусову реалізацію;

- скасувати заявку на реалізацію арештованого майна.

07.06.2016 року позивачем було подано уточнення до позовної заяви, в яких ОСОБА_1 просив суд :

- визнати дії державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів;

- припинити торги та зняти майно з реалізації;

- зобовязати начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області перевірити заявку та пакет документів щодо передачі майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та зобовязати державного виконавця усунути недоліки у строки, передбачені Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

02 червня 2016 року позивачем подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому він просив суд заборонити Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вчиняти дії по реалізації арештованого майна.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам до ухвалення рішення по справі, оскільки заявнику не було відомо про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса, а тому він позбавлений права на добровільне виконання зобов'язання за постановою державного виконавця.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 р. по справі № 820/3052/16 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними - задоволено.

Зупинено (заборонено) примусову реалізацію через Систему електронних торгів арештованим майном "СЕТАМ" (https://setam.net.ua/auctions.php) арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: лот № 145558, 4-х кімнатна квартира: м.Харків, вул. Сумська, б. 84, кв. 9.

Ухвалу звернуто до негайного виконання.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» (далі по тексту ПАТ АБ «Південний», апелянт), не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне дослідження доказів, невірне встановлення обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 р. по справі № 820/3052/16 про забезпечення позову від 08.06.2016 р. у справі № 820/3052/16 і постановити ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що на підставі виконавчого напису нотаріуса у ПАТ АБ «Південний» виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 Зазначив, що пунктом 1.10.10. договору іпотеки, укладеного між ПАТ АБ «Південний» та позивачем по справі, визначено, що при укладенні договору позивачем враховані інтереси дітей та інших членів сімї, які мають право користування спірною квартирою, а пунктом 1.10.11 договору закріплено, що у вказаній квартирі не проживають та не зареєстровані малолітні та/або неповнолітні діти, даний договір було підписано позивачем добровільно не під впливом тяжких обставин, загрози, примусу, насильства. Стверджує, що державним виконавцем Ніколаєнку Ю.М. було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про результати оцінки майна, докази чого наявні в матеріалах справи, а відтак, позивач як боржник у виконавчому провадженні вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження. Отже, твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, є необґрунтованим та не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення (заборони) реалізації арештованого майна. Вказує, що у спірних відносинах дії державного виконавця регулюються спеціальним законом «Про іпотеку», а не Законом України «Про виконавче провадження», на порушення якого посилається суд в оскаржуваній ухвалі. Крім того, у ній не вказані ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та не зазначено, які саме протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень призвели до порушення прав чи інтересів ОСОБА_1 Натомість, предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 - було передано на реалізацію в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України «Про іпотеку». При цьому, ухвалою про забезпечення позову порушено права ПАТ «АБ «Південний» на задоволення своїх вимог як іпотекодержателя. Забезпечуючи позов шляхом зупинення (заборони) примусової реалізації через систему електронних торгів арештованим майном «Сетам», суд фактично ухвалив рішення до розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, та вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною 1 статті 117 КАС України, що є неприпустимим.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції з посиланням на ст.117 КАС України виходив з наявності підстав для забезпечення позову, оскільки продовження процедури реалізації майна створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також ускладнює захист таких прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень.

Крім того, адміністративний позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції, судова колегія звертає увагу на те, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Колегією суддів встановлено, що клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що начальник відділу державної виконавчої служби, не впевнившись у відсутності проживання малолітніх дітей у квартирі, переданій в іпотеку, звернув на неї стягнення, чим завдав шкоду інтересам малолітніх дітей позивача, оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житлових будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Таким чином, дитина фактично втрачає право на житло і необхідні умови проживання та розвитку. Отже, у разі відчуження заставленої квартири чи будинку порушуються права та законні інтереси дітей, що суперечить положенням ч.2 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка визначає неприпустимим зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень.

При цьому, у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що позивач не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, копія акту опису й арешту майна позивачеві вручена не була, також позивача не ознайомлено зі звітом про оцінку переданої в іпотеку квартири, чим позбавлено позивача права на захист своїх прав як іпотекодавця.

У заяві про вжиття заходів забезпечення позову також зазначено, що примусова реалізація майна, яка призначена на 09.06.2016 року очевидно загрожує заподіянням шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та для відновлення порушених прав після реалізації майна доведеться докласти значних зусиль та витрат, в силу того, що примусове відчуження майна позбавить позивача правового титулу та унеможливить його користування майном.

В уточненій заяві про забезпечення позову позивач в обґрунтування очевидності протиправності рішення УДВС ГТУЮ у Харківській області вказує, що позивач не був обізнаний про вчинення виконавчого напису нотаріусом, не був повідомлений про необхідність його виконання та направлення виконавчого напису на примусове виконання, не отримував жодних документів про хід виконавчого провадження. Крім того, всупереч пп.6 п.3 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Мінюсту № 2710/5 від 22.12.2015 р., у заявці державного виконавця на примусову реалізацію квартири відсутня копія дозволу органів опіки і піклування або відповідне рішення суду, що свідчить про те, що державний виконавець при передачі нерухомого майна на реалізацію не перевірив наявність або відсутність зареєстрованих за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей або інших мешканців.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач, зазначаючи про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також його неповнолітніх дітей, жодних доказів таких обставин до суду не надав.

Так, як вбачається з наявної у даних відокремлених матеріалах копії позовної заяви ОСОБА_1, разом з адміністративним позовом до суду було надано лише докази сплати судового збору, примірник позовної заяви з додатками для відповідача, заяву про забезпечення позову, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2015 року ВП 49118978, копію постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копію звіту про оцінку майна від 29.03.2016 року.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову, як свідчить її копія, наявна у відокремлених матеріалах, додатків не має.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що станом на час вирішення питання про забезпечення позову в матеріалах справи були відсутні як договір іпотеки № 17_12/07-199 від 17.12.2007 року, укладений між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1, так і докази наявності у позивача двох малолітніх дітей, докази проживання та реєстрації їх у спірній квартирі АДРЕСА_2, про що стверджує позивач, копія виконавчого провадження ВП 49118978, заявка державного виконавця про проведення реалізації нерухомого майна вищезазначеної квартири, витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, витяг з державного реєстру обтяжень на нерухоме майно, докази призначення електронних торгів на дату, яку зазначає позивач 09.06.2016 року.

У відповідності до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.11 КАС України).

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (ч.5 ст.11 КАС України).

Разом з тим, незважаючи на те, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами існування на момент звернення з даним клопотанням очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам без вжиття заходів забезпечення позову, а також наявність ознак, які б свідчили про очевидність протиправності рішень та дій субєкта владних повноважень УДВС ГТУЮ в Харківській області, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для забезпечення позову.

Однак, такий висновок, який зроблений судом без вивчення вказаних вище документів, не може вважатися обґрунтованим.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву про забезпечення позову шляхом зупинення (заборони) примусової реалізації через Систему електронних торгів арештованим майном «СЕТАМ» арештованого майна, що належить ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 - надав оцінку діям відповідача щодо передачі зазначеного майна на примусову реалізацію та зупинив проведення електронних торгів щодо спірного майна, і фактично вирішив спір по суті до винесення рішення у справі, що є неприпустимим з огляду на положення ст.ст.117,118 КАС України.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, є підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року по справі № 820/3052/16 підлягає скасуванню, з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.41, 117, 118, 160, 167, 195, 196, 199, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" - задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Сумської області від 08.06.2016р. по справі № 820/3052/16 скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 820/3052/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області про визнання дій незаконними - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.07.2016 р.