Постанова № 59081580, 13.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/545/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в Миколаївській області про скасування наказу та поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Миколаївській області про скасування наказу №1499-л від 06 листопада 2012 року та поновлення на посаді.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2012 року позивачка приступила до роботи після виходу з відпустки по догляду за дитиною (наказ №1131-в від 06 вересня 2012 року) та була попереджена наказом від 06 вересня 2012 року №1167-л про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників.

06 вересня 2012 року позивачка була ознайомлена з попередженням від 05 вересня 2012 року, в якому відповідно до ст.184 КЗпП з метою її працевлаштування запропоновано 20 посад державного службовця в органах юстиції Миколаївської області.

Наказом №1499-л від 06 листопада 2012 року позивачку було звільнено з посади завідувача сектору забезпечення представництва держави у судах, виконання міжнародних договорів України з питань правової допомоги в цивільних, сімейних, кримінальних справах та керівництва діяльністю територіальних управлінь юстиції Головного управління юстиції у Миколаївській області у звязку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу від 06 вересня 2012 року про попередження про заплановане вивільнення, протоколу засідання профспілкового комітету Головного управління юстиції від 20 вересня 2012 року, акта про відмову від запропонованих посад від 06 листопада 2012 року.

Звільнення та винесення відповідного наказу і стало підставами для звернення ОСОБА_3 з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що відбулось скорочення чисельності працівників на одну особу (посада спеціаліста).

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст.1 Кодексу законів про працю України (далі КЗПП) встановлено, що останній регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗПП).

Відповідно до ч.4 ст.36 КЗПП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗПП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністра юстиції України від 07 вересня 2011 року №2074/5 «Про структурні підрозділи територіальних органів юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру та з питань банкрутства» у складі Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі утворено структурні підрозділи, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Пунктом 6.1 вказаного наказу на начальників Головних управлінь юстиції покладено обов'язок у тижневий термін після підписання наказу розробити організаційно-штатну структуру і штатний розпис апарату Головного управління юстиції погодити з Головою Укрдержреєстру та подати їх на затвердження до Міністерства юстиції.

Наказом Головного управління юстиції у Миколаївській області від 26 вересня 2011 року №911-к затверджено штатний розпис Головного управління, а також організаційно-штатну структуру, які погоджені і затверджені головою Державної реєстраційної служби України та Міністром юстиції України відповідно, згідно яких ліквідовано сектор забезпечення представництва держави у судах, виконання міжнародних договорів України з питань правової допомоги в цивільних, сімейних, кримінальних справах та керівництва діяльністю територіальних управлінь юстиції та відділ організаційного забезпечення, документування та контролю, які містили, зокрема, посади начальника відділу та завідувача сектору відповідно.

В той же час, ліквідуючи зазначені одиниці, відповідачем було створено: відділ документування, організаційного забезпечення, представництва держави в судах, керівництва діяльністю територіальних управлінь юстиції та контролю та сектор виконання міжнародних договорів України з питань правової допомоги в цивільних, сімейних та кримінальних справах, які в своєму штаті мають такі керівні посади, як начальник відділу, заступник начальника відділу та завідувач сектору.

Отже, за наслідком затвердження штатного розпису Головного управління юстиції в Миколаївській області та ліквідації підрозділу, в якому працювала позивачка (наказ від 26 вересня 2011 року №911-к), кількість нових посад професійного (посадового) рівня діяльності позивача не тільки не зменшилась, а навпаки збільшилась на одну одиницю (заступник начальника відділу документування, організаційного забезпечення, представництва держави в судах, керівництва діяльністю територіальних управлінь юстиції та контролю).

Тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що винесення спірного наказу, підставою якого зазначено скорочення штату працівників, є необгрунтованим, таким, що суперечить дійсній кількості штатних одиниць професійного (посадового) рівня позивачки у новостворених структурних підрозділів, не узгоджується з положенням ст.2 Закону України «Про відпустки», за якими право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та положеннями ст.42 КЗПП, відповідно до яких при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців (з урахуванням народження позивачкою двох дітей (т.1 а.с.28-29)).

Крім того, частиною другою ст.40 КЗПП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 (в тому числі в звязку з скорочення чисельності або штату працівників;) цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, з матеріалів справи, зокрема з попередження (т.1 а.с.52-53) вбачається, що в вересні 2012 року позивачці було запропоновано 20 вакантних посад в органах юстиції Миколаївської області та повідомлено, що в разі відмови від запропонованих посад її буде звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗПП.

Разом з тим, з аналізу вказаного попередження вбачається, що позивачці не було запропоновано жодної посади, в тому числі рівня займаної посади в ліквідованому секторі, в новостворених (наказом від 26 вересня 2011 року № 911-к) структурних підрозділах відповідача. Більше того, пропоновані посади не були рівноцінними, займаній до цього посаді завідувача відповідного сектору, а частина з них взагалі знаходились територіально не в місті Миколаєві, а деякі були тимчасові в звязку з оголошенням конкурсу на них.

При цьому колегія суддів враховує, що, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, на одну з трьох керівних посад у новостворених структурних підрозділах (які за своїм рівнем відповідали займаній позивачкою до звільнення посаді) була призначена особа, яка тимчасово займала посаду позивачки на період її відпустки, а на іншу було призначено спеціаліста ліквідованого структурного підрозділу, в той час як право позивачки на збереження та продовження роботи за відповідним рівнем після виходу з відпустки та її переважне право на залишення на роботі відповідачем фактично дотримано не було.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що спірний наказ відповідача №1499-л від 06 листопада 2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивачка, з метою повного та всебічного захисту прав, підлягає поновленню на посаді, з якої її було незаконно звільнено, а саме - завідувача сектору забезпечення представництва держави у судах, виконання міжнародних договорів України з питань правової допомоги в цивільних, сімейних, кримінальних справах та керівництва діяльністю територіальних управлінь юстиції Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Зазначена правова позиція (щодо поновлення на посаді, з якої було звільнено) узгоджується з висновками Верховного суду України, викладеними в постанові від 28 жовтня 2014 року справа №21-484а14.

Отже, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в Миколаївській області про скасування наказу та поновлення на посаді - задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління юстиції в Миколаївській області «Про звільнення ОСОБА_3С.» № 1499-л від 06 листопада 2012 року.

Поновити ОСОБА_3 на посаді завідувача сектору забезпечення представництва держави у судах, виконання міжнародних договорів України з питань правової допомоги в цивільних, сімейних, кримінальних справах та керівництва діяльністю територіальних управлінь юстиції Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_4 Суддя: Суддя: ОСОБА_5 ОСОБА_2