Ухвала суду № 59081474, 18.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016р. Справа № 876/2662/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Хобор Р.Б.,

судді Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): не зявився

відповідача у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016р. у справі №303/679/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №16 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгород та ОСОБА_2 Василівни

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до відповідача: інспектора роти №16 батальйону УПП в містах Ужгороді та ОСОБА_2 Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.01.2016р. інспектором роти №16 батальйону УПП в містах Ужгороді та ОСОБА_2 Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 винесено постанову по справі про адміністративне порушення ПС2 №728005, у якій зазначено, що 25.01.2016р. в м.Мукачево, ОСОБА_1, керуючи автомобілем на вул.Миру, 28, здійснив зупинку автомобіля у зоні дії дорожнього знаку Зупинка заборонена, при цьому, не мав при собі полісу обовязково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вважає постанову незаконною з тих підстав, що зупинка його автомобіля була не більше трьох хвилин і то, з вимушених причин, необхідно було негайно зайти в аптеку і придбати ліки для дитини, яка знаходилася в автомобілі і їхала з ним від лікаря, крім того, його автомобілем не було створено аварійної ситуації. На зауваження інспектора, згідно цього порушення, він відреагував вибаченням і зобовязанням більше там не зупинятися, але це інспектора, мабуть, не задовольнило, крім того, йому приказали, в такому тоні спілкувався інспектор, надати поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що він відповів, що не може зараз його показати. Причина, по якій він не може вказати, є взагалі в нього поліс чи ні, інспектора вже не цікавила, відразу був оголошений штраф. Даний поліс знаходився в його автомобілі в папці з документами і грошима. Для того, щоб в темноті (всі дії відбувались з 18 год. 00хв. до 18 год.40 хв.) не перевертати всі документи і діставати прилюдно гроші, оскільки ця дія взагалі могла спровокувати, на його погляд, у інспектора спробу надання хабара посадовій особі при виконанні службових обовязків, враховуючи всі ці причини, він не зміг вказати даний поліс. Інспектором було проігноровано обєктивні обставини справи й незаконно складено оскаржувану постанову.

За результатами розгляду справи Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в задоволенні адміністративного позову відмовив, оскільки представник відповідача в судовому засіданні довів правомірність дій при винесенні постанови серії ПС2 №728005 від 25.01.2016р. відносно ОСОБА_1

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення, відтак, протиправно винесено постанову про адміністративне правопорушення. Така постанова про адміністративне правопорушення є протиправною, оскільки прийнята з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності, невмотивована і не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог Закону, та які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

Представником відповідача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що постанова була винесена належним органом, а винесення постанови без складання протоколу є законним. Інші твердження апелянта щодо факту порушення ним Правил дорожнього руху спростовується відеозаписом, наявним у матеріалах справи.

В судове засідання сторони не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Інспектором роти №6 батальйону УПП в містах Ужгороді та ОСОБА_2 Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 25.01.2016р. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №728005 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП.

У відповідності до даної постанови, інспектором було встановлено, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_1, 25.01.2016р. о 18 год.00хв. в м.Мукачево, вул.Миру, 28, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 Зупинку заборонено з табличкою 7.3.3. напрямок дії, а також не мав при собі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушено пункт 8.4. в, п.2.1. г Правил дорожнього руху України.

Встановлено, що 20.01.2016p. позивачу ОСОБА_1 було видано Поліс №АЕ7315222 обовязково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із вимогами ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше, як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі пятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не предявила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка) тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

У відповідності до норм п.1.10 ПДР, вимушена зупинка припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія або перешкодою на дорозі.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки такі є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно вимог ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно із вимогами ч.1 ст.22 КупАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, і частини перша, друга і третя статті 122, стаття 126.

Відтак, доводи апелянта про відсутність протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними.

Одночасно, слід звернути увагу на рішення Конституційного суду від 26.05.2015р. №5-рп/2015, на яке посилається апелянт, оскільки в п.2.3 вищезгаданого рішення зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Вказане, в свою чергу, підтверджує можливість та правомірність дій відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи на місці вчинення правопорушення.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача при винесенні оскаржуваної постанови ПС2 №728005 від 25.01.2016р. відносно ОСОБА_1

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016р. у справі №303/679/16-а за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №16 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгород та ОСОБА_2 Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016р. у справі №303/679/16-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Р.Б. Хобор

Суддя О.І. Мікула

Повний текст рішення виготовлено 19.07.2016р.