Ухвала суду № 59081393, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6013/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Аліменка В.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2016 року у справі за поданням Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвест Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні подання Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвест Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ДФС у м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності нормам чинного законодавства України та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наявністю підстав для застосування адміністративного арешту майна та для звернення до суду з відповідним поданням, а також дотримання порядку та процедури застосування такого арешту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2016 року ГУ ДФС України у м.Києві прийнято наказ №2045 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Євро Інвест Плюс» відповідно до вимог пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

На підставі наказу №2045 від 08 квітня 2016 року ГУ ДФС України у м.Києві видані направлення на перевірку від 11 квітня 2016 року №178/26-15-14-04-02 та №179/26-15-14-04-02 із зазначенням мети перевірки - дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Євро Інвест Плюс» з ТОВ «БК «Інвест Груп» за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року.

Відповідно до акту про недопуск до перевірки №288/26-15-14-04-02 від 12 квітня 2016 року посадових осіб податкового органу не було допущено до перевірки ТОВ «Євро Інвест Плюс» у зв'язку з невідповідністю службових посвідчень та незаконностю наказу на проведення перевірки №2045 від 11 квітня 2016 року з огляду на відсутність правових підстав для його складання. Зазначені підстави для недопуску до перевірки також наведені у зауваженнях до направлень на перевірку від 11 квітня 2016 року №178/26-15-14-04-02, №179/26-15-14-04-02 та зазначено, що наказ буде оскаржено ТОВ «Євро Інвест Плюс» до суду.

12 квітня 2016 року начальником ГУ ДФС України у м.Києві на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №5/26-15-14-04-02, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Євро Інвест Плюс», що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м.Київ, вул.Миколи Бажана, 3-а, та надіслати рішення з вимогою про тимчасове зупинення відчуження майна ТОВ «Євро Інвест Плюс».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання, дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення подання щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а тому позов ГУ ДФС у м.Києві до ТОВ «Євро Інвест Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно п.94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

В силу п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2016 року о 14.41 годин ГУ ДФС у м.Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «Євро Інвест Плюс», застосованого рішенням начальника ГУ ДФС у м.Києві від 12 квітня 2016 року №5/26-15-14-04-02.

Одним з визначальних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відтак, суд у своїй діяльності зобов'язаний суворо дотримуватися вимог, встановлених законодавцем, в т.ч. вимог, що стосуються процедури, порядку та особливостей розгляду окремих категорій справ.

Однією з таких передбачених главою 6 КАС України категорією справ, провадження у яких здійснюється за окремою чітко визначеною процедурою та виключно з передбачених законодавцем питань, є провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів - ст.1833 КАС України.

Як вбачається зі змісту п.2 ч.1 ст.1833 КАС України, законодавцем передбачена можливість внесення органом доходів і зборів подання щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Водночас, відповідно до ч.5 цієї ж статті, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Разом з тим, суд позбавлений законодавцем права здійснювати розгляд за спрощеною процедурою, яка передбачена ст.1833 КАС України, якщо зазначена обставина буде встановлена після відкриття провадження у справі.

Відмінність провадження, передбаченого ст.1833 КАС України, від позовного провадження полягає у тому, що в першому випадку презюмується правомірність дій податкового органу, які визнаються або, принаймні, не заперечуються платником податків на момент розгляду такого подання судом. Завдання суду, який здійснює розгляд справи відповідно до вимог ст.1833 КАС України полягає виключно у встановленні дійсності обставин, які обумовили звернення заявника до суду, а також дотримання податковим органом визначеного законом порядку внесення такого подання. Разом з тим, зі змісту зазначеної статті слідує, що суд не вповноважений у такому випадку давати правову оцінку заявленим вимогам, встановлювати правомірність або хибність заявленого подання.

З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2016 року ТОВ «Євро Інвест Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу на проведення позапланової перевірки №2045 від 08 квітня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5987/16 за позовом ТОВ «Євро Інвест Плюс» до ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

З наведеного вбачається наявність відкритого судового провадження у справі щодо оскарження правомірності наказу ГУ ДФС у м.Києві №2045 від 08 квітня 2016 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Євро Інвест Плюс», недопуск до якої став підставою для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків та звернення заявника до суду з відповідним поданням. Таким чином, ТОВ «Євро Інвест Плюс» заперечує правомірність дій та рішень ГУ ДФС у м.Києві, які є підставою для звернення заявника до суду.

Враховуючи, що предметом спору у справі №826/5987/16 є рішення податкового органу, яке являється передумовою виникнення підстав для застосування до ТОВ «Євро Інвест Плюс» умовного адміністративного арешту майна, колегія суддів доходить висновку щодо наявності у відповідних правовідносинах спору про право.

Спір про право в контексті ст.1833 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст.1833 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (п.94.11 ст.94 ПК України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у ст.1833 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу. При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Матеріалами справи підтверджена позиція платника податків щодо незгоди з правомірністю прийнятого ГУ ДФС у м.Києві наказу №2045 від 08 квітня 2016 року, зокрема, у зауваженнях до направлень на перевірку від 11 квітня 2016 року №178/26-15-14-04-02 та №179/26-15-14-04-02, поясненнях в акті про недопуск до перевірки ТОВ «Євро Інвест Плюс» від 12 квітня 2016 року №288/26-15-14-04-02 та оскарження наказу №2045 від 08 квітня 2016 року в судовому порядку, а також незгода ТОВ «Євро Інвест Плюс» з наявністю законних підстав для проведення перевірки, що, у свою чергу, свідчить про наявність спору про право, а тому такий спір має бути вирішений в загальному порядку позовного провадження.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності спору про право у зв'язку з відсутністю відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження наказу на перевірку, оскільки наявність спору про право може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом, а заперечення платника податків щодо законності проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, свідчать про наявність спору про право та відсутність беззаперечної правомірності дій податкового органу, внаслідок чого відсутні підстави для розгляду зазначеного спору в порядку, передбаченому ст.1833 КАС України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративному суді в загальному порядку позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи, що наявність спору про право стала очевидною після відкриття провадження у справі, та зазначена обставина унеможливлює розгляд подання в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням органу доходів і зборів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2016 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 1833, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2016 року скасувати, провадження у справі за поданням Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Інвест Плюс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.О.Аліменко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Аліменко В.О.