Ухвала суду № 59081347, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/892/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Недотопа М.М;

відповідача: Ходаковська М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.16р. у справі №826/892/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.08.15р.№0006412207 та №0006402207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.16р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції між ним та ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» мали реальний (товарний) характер, що підтверджується документально.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (постанова слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Київській обрості від 15.06.15р.) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 30.07.15р. №348/22-07/31905435.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.08.15р.:

№0006412207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 277 646 грн., в т.ч. основний платіж - 185 097 грн., штрафні (фінансові) санкції - 92 549 грн.;

№0006402207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 308 495 грн., в т.ч. основний платіж - 205 663 грн., штрафні (фінансові) санкції - 102 832 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 205 663 грн., в т.ч.: у грудні 2014 року в сумі 205 663 грн.;

п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 185 097 грн., в т.ч.: за 2014 рік у сумі 185 097 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції з ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» з придбання консультаційних та посередницьких послуг не мали товарного (реального) характеру, з покликанням на те, що допитана в рамках кримінального провадження №32015110000000003 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, засновник та директор ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» - ОСОБА_4 пояснила, що жодних дій з реєстрації вказаного товариства не вчиняла, печатку не отримувала та нею не розпоряджалась, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не має, ніяких документів не підписувала та до контролюючих органів не передавала.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтвердженого реальність здійснення господарських операцій з придбання консультаційних та посередницьких послуг, їх зміст та обсяг в цілях господарської діяльності позивача. Документи, якими оформлені господарські операції, підписані від імені ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» ОСОБА_4, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування податкового обліку на підставі таких документів є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий облік у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з ненаданням до перевірки (на підставі ст. 85 Податкового кодексу України директору ТОВ «Колор Систем» ОСОБА_5 20.07.15р. вручено під розписку запит на проведення перевірки) первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що стосуються предмету перевірки, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» у періоді, що перевірявся, перевірку було проведено за результатами аналізу даних АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, АІС «Податковий блок», згідно поданої до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, розшифровки податкового кредиту та податкових хобовязань в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з ПДВ) за період з 01.12.14р. по 31.12.14р. та за матеріалами, отриманими від СУ ФР ГУ ДФС у Київській області супровідним листом від 15.06.15р. №1526/07/10-3609-00-02.

Як вбачається з акта перевірки та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» було укладено наступні договори від 01.10.14р.:

№К01102014 про надання консультаційних послуг, згідно умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання виконавцеві та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання здійснити разове консультаційне обслуговування персоналу замовника із митного оформлення вантажу, пов'язаних із виробничою діяльністю замовника;

№01102014 про надання посередницьких послуг, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження покупців лакофарбової продукції та супутніх матеріалів на території України для передачі цих даних замовнику.

Позивачем за господарськими відносинами з ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та витра.

Під час судового розгляду справи, в підтвердження правомірності формування за господарськими операціями з ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» податкового обліку позивачем було подано: податкові накладні від 31.12.14р. №80 та 81; акти надання послуг від 31.12.14р. №3112/44 та №3112/45, а також платіжні доручення.

Надаючи правову оцінку поданим позивачем під час розгляду справи первинним документам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи податкові накладні, як і акти надання послуг містять лише загальну назву наданих послуг (консультаційні послуги по митному оформленню, посередницькі послуги), без деталізації змісту та обсягу таких послуг, відтак в силу податкового законодавства такі документи не є належно оформленими первинними документами.

Первинних документів, які б розкривали зміст та обсяг таких послуг, а також їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства товариством ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не надано.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ в ціні товару) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Втім, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового обліку.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, за правилами заповнення податкової накладної, встановленими п.п. 1, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.14р. № 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.14р. за № 1235/26012 (далі - Порядок № 1235/26012), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи первинні документи з боку ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» підписані гр. ОСОБА_4

З постанови слідчого від 15.06.15р. вбачаться, що СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15.01.15р. №32015110000000003 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Допитана в рамках вказаного кримінального провадження гр. ОСОБА_4, яка є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «ЛАРАШ ТОРГ» пояснила, що жодних дій з реєстрації вказаного товариства не вчиняла, печатку не отримувала та нею не розпоряджалась, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не має, ніяких документів не підписувала та до контролюючих органів не передавала.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин у їх сукупності, такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача мав адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях, наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Позивачем також не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальнее виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги, роботи та товар виконані та надані саме цим контрагентом.

При цьому, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.15р. по справі № 826/15036/14 та від 12.01.16р. № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності донарахування податковим органом позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.16р. у справі №826/892/16 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.16р. у справі №826/892/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Повний текст ухвали складений: 20.07.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.