Ухвала суду № 59081284, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/415/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.16р. у справі №823/415/16 за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 134 592,57 грн. та пені у розмірі 659,47 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.16р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що відповідачем не дотримано нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році, у зв'язку з чим підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було подано до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік до за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 567 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 16 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 23 особи.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем не було дотримано нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році з працевлаштування 7 осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинено усі необхідні дії для виконання вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим його вина у працевлаштуванні меншої кількості інвалідів, ніж передбачено ст. 19 Закону - відсутня.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.91р. (надалі Закон - № 875-XII) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 181 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, відповідачем протягом 2015 року вчинялись дії щодо пошуку та працевлаштування інвалідів на вакантні місця, а саме: подавалась до Державної служби зайнятості звітність по формі 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії); представники товариства приймали активу участь у семінарах, засіданнях Круглих столів та ярмарках вакансій, що були організовані Ватутінським міським центром зайнятості.

Втім, як свідчать матеріали справи та не спростовано позивачем, направлення на працевлаштування до відповідача не видавались.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, з метою інформування громадськості про наявні вакансії створені підприємством для працевлаштування інвалідів, ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» було заключено з ПП «Будпроект - Максимум» договір про розміщення реклами на радіо від 10.01.13р. №10/01-12, згідно умов якого виконавець на постійній основі, а саме щотижнево (щовівторка та щочетверга) в ефірі радіо «Активність» розміщував рекламу соціального характеру.

Також відповідачем щомісячно, починаючи з січня 2015 року, розміщувались рекламні оголошення про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів в газеті «Все про все», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями газетних публікацій.

Враховуючи, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 20.06.11р. у справі № 21-60а11 та від 02.04.13р. у справі №21-95а13.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.16р. у справі №823/415/16 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.16р. у справі №823/415/16 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.