Постанова № 59080773, 11.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа№ 910/165/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Чорної Л.В.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Булавка Я.С. за довіреністю;

відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) "Тегра Україна ЛТД"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016р.

у справі №910/165/16 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"

до Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) "Тегра Україна ЛТД"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/165/16 позов задоволено повністю, стягнуто з дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) "Тегра Україна ЛТД" на користь іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" - 78246 грн. основного боргу; 2074 грн. 30 коп. пені та 1218 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) "Тегра Україна ЛТД" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, надані відповідачем, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, не надано повної та належної юридичної оцінки всім фактичним обставинам справи, оскільки позивач поставив відповідачу лише 403,900 тон сої товарної за ціною 8100 грн. за одну тону, позивачем не надано доказів поставки відповідачу сої товарної у кількості 544,66 тон, надані позивачем докази не підтверджують поставку сої у зазначеній кількості, висновок суду про зміну умов поставки є незаконним, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань не настав, тому відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів Дикунської С.Я., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.04.2016.

14.04.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується поставка відповідачу 23-25.09.2015 сої товарної в кількості 544,66 тон, поставка відбувалась в межах договору, проте 9,66 тон сої на загальну суму 78246 грн. не були оплачені відповідачем, всі документи щодо поставленої сої направлялись відповідачу, однак були повернуті поштою, а у зв'язку із наявністю заборгованості за товар позивачем обґрунтовано було нарахована пеня.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 18 квітня по 23 травня 2016 року.

17.05.2016 відповідачем подані додаткові пояснення, у яких він вказав, що позивач не виконав свої зобов'язання належним чином та порушив умови, визначені Договором.

20.05.2016 відповідачем подано клопотання про витребування у позивача оригіналів видаткових накладних.

У зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу суду від 23.05.2016р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді Дикунська С.Я., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 23 по 30 травня 2016 року.

30.05.2016 позивач подав письмові пояснення, у яких заперечує проти доводів відповідача та вказує, що вся кількість сої поставлялась відповідачу в межах договору за ціною 8100 грн. за одну тону.

30.05.2016 позивач подав додаткові письмові пояснення, у яких вказує, що матеріалами справи підтверджується поставка відповідачу сої в загальній кількості 544,66 тон на підставі договору та передача оригіналів всіх передбачених договором документів на товар.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 30 травня по 09 червня 2016 року.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/165/16 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Аладнової С.О. на лікарняному.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.06.2016 справу № 910/165/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Кропивної Л.В., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 11.07.2016.

01.07.2016 відповідачем подані додаткові пояснення, у яких він вказав, що надані позивачем примірними товарно-транспортних накладних не є належними доказами, які підтверджують поставку сої в кількості 544,66 тон.

01.07.2016 відповідачем подано клопотання про витребування у позивача оригіналів видаткових накладних.

07.07.2016 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки уповноваженого представника з поважних причин.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/165/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Чорна Л.В.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки документально не обґрунтоване, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги по суті, а безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення права сторони на розгляд справи впродовж розумного строку. Крім цього, неможливість явки одного представника (в т.ч. з причин хвороби, відрядження, відпустки, участі в іншому судовому засіданні тощо) не позбавляє сторону можливості призначити іншого представника.

Представник позивача у судовому засіданні 11.07.2016 заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просила залишити оскаржуване рішення без змін, надала для огляду оригінали видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Наприкінці вересня 2015 року сторонами було досягнуто згоди щодо поставки товару, а саме сої товарної врожаю 2015 року.

Відповідно до досягнутих домовленостей позивачем - Іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна", як продавцем, та відповідачем - Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) "Тегра Україна ЛТД", як покупцем, було оформлено, зокрема, договір поставки від 22.09.2015 № 40-02-15-0373 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця сою товарну врожаю 2015 року у кількості 500 тонн+/-10% за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що ціна товару, який продається за Договором складає 6 750 грн., крім того ПДВ 1 350 грн., всього 8 100 грн. за одну тону.

Відповідно до п.3.3 Договору покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у такому порядку: 100 % вартості партії товару - протягом 1-го банківського дня з моменту підписання договору при наданні продавцем представнику покупця оригіналу Договору та належним чином оформлених таких документів: рахунку-фактури, видаткової накладної, а також податкової накладної складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.3.6 Договору покупець може здійснювати часткову попередню оплату партії товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача генеральним директором Піскарьовою Наталією Сергіївною, яка діяла на підставі статуту, та від відповідача представником Решетніковим Віталієм Володимировичем, який діяв на підставі довіреності від 09.12.2014 № б/н, та скріплено печатками.

На виконання умов Договору відповідач здійснив оплату за 535 тон сої товару на суму 4 333 500 грн., у тому числі ПДВ, а саме:

- 22.09.2015 сплачено 1 620 000 грн. (попередня оплата за сою згідно рахунку від 22.09.2015 № 1, у тому числі ПДВ 20% - 270 000 грн.);

- 23.09.2015 - 2 430 000 грн. (оплата за сою згідно рахунку від 22.09.2015 № 1, у тому числі ПДВ 20% - 405 000 грн.);

- 25.09.2015 - 283 500 грн. (оплата за сою згідно рахунку від 25.09.2015, у тому числі ПДВ 20% - 47 250 грн.).

Також відповідачем були направлені позивачу листи (від 23.09.2015 № 44/09-15; від 24.09.2015 № 47/09-15; від 25.09.2015 № 50/09-15) з проханням відвантажити сою у визначені дні, а саме 23, 24 та 25 вересня 2015 року, в транспортні засоби, які надані перевізниками.

У вказаних листах відповідач визначив перелік перевізників та транспортних засобів, які будуть перевозити сою.

23-25 вересня 2015 року на виконання умов Договору позивач відвантажив, а відповідач прийняв товар у кількості 544,66 тон, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: від 23.09.2015 № К01/09; від 23.09.2015 № К02/09; від 23.09.2015 № К02/09; від 23.09.2015 № К04/09; від 24.09.2015 № К05/09; від 24.09.2015 № К 06/09; від 24.09.2015 № К07/09; від 25.09.2015 № К8/09; від 25.09.2015 № К9/09; від 25.09.2015 № К10/09; від 25.09.2015 № К11/09; від 25.09.2015 № К12/09; від 25.09.2015 № К13/09; від 25.09.2015 № К14/09; від 25.09.2015 № К15/09.

Позивач вказує, що відповідачем неоплачено 9,66 тон сої вартістю 78246 грн. (у тому числі ПДВ).

У зв'язку із частковою недоплатою поставленої сої позивач 07.10.2015 надіслав відповідачу цінним листом з описом претензію № 901 про доплату за товар в сумі 78246 грн. та рахунок-фактуру від 06.10.2015 № АВ - 000000001. Однак, 13.11.2015 цінний лист з описом з вказаною вище претензією повернувся позивачеві, у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання у поштовому відділенні.

21.10.2015 позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом наступні документи: рахунок-фактура від 22.09.2015 №АВ-000000001; від 25.09.2015 рахунок-фактура №АВ-000000001; видаткова накладна від 23.09.2015 №183; видаткова накладна від 24.09.2015 №184; видаткова накладна від 25.09.2015 №185; видаткова накладна від 25.09.2015 №186; договір поставки від 22.09.2015 №40-02-15-0373.

01.12.2015 позивачеві даний лист також повернувся без вручення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

13.11.2015 позивачем було повторно надіслано рекомендованим листом претензію від 12.11.2015 № 1043 про доплату за товар в сумі 78 246 грн. та рахунок-фактуру від 12.11.2015 № АВ-000000001 з вимогою виконати умови Договору та оплатити вартість поставленої сої у повному розмірі, а саме провести доплату за товар в сумі 78 246 грн. у строк 1 банківський день з моменту отримання даної претензії.

Відповідач отримав вказані документи 16.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповіді на претензію не надав та грошові кошти не сплатив.

01.12.2015 позивач отримав від відповідача листа від 25.11.2015 №73/11 з проханням надати оригінали документів, перелік яких визначено підпунктом 3.3.1 пункту 3.3 та пунктом 4.4 Договору.

02.12.2015 позивач, виконуючи прохання відповідача, надіслав рекомендованим листом з повідомленням про вручення оригінали наступних документів: договір поставки від 22.09.2015 №40-02-15-0373; видаткова накладна від 23.09.2015 №183; видаткова накладна від 24.09.2015 №184; видаткова накладна від 25.09.2015 №185; видаткова накладна від 25.09.2015 №186.

04.12.2015 відповідач отримав оригінали запитуваних документів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач умови Договору не виконав та заборгованість не сплатив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 78246 грн. основного боргу та 2074,30 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за 22 дні невиконання зобов'язання.

Заперечуючи проти позовних вимог у суді першої інстанції та у апеляційній скарзі відповідач посилався на наступні обставини:

- сторонами в період 22-25 вересня 2015 року було одночасно вчинено декілька правочинів щодо поставки сої товарної, які відрізняються змістом істотних умов;

- за доводами відповідача, поставка сої товарної в кількості 140,46 тон (товарно-транспортні накладні від 25.09.2015 №№ К15/09, № К14/09, № К12/09, № К13/09, № К11/09) здійснювалась не на підставі Договору;

- 25.09.2015 сторонами було вчинено правочин, предметом якого була поставка 140,46 тон сої товарної за ціною 7 544 грн. за одну тону (6286,67 грн. без ПДВ), якісні показники якої не відповідали вимогам ДСТУ 4964:2008, на умовах франко- перевізник FСА склад продавця: с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область) (Інкотермс 2010);

- вказаний правочин вчинено в усній формі, яка зумовлена тим, що відповідачем не було отримано від позивача будь-які інші документи, в яких було б зафіксовано зміст такого договору поставки, зокрема, видаткові накладні, листи, телеграми тощо, підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, за винятком оригінальних примірників товарно-транспортних накладних від 25.09.2015 №К11/09, №К12/09, №К13/09, №К14/09, №К15/09, що містять підписи уповноважених на відвантаження/отримання представників позивача та відповідача;

- 25.09.2015 в рамках даного правочину позивач на умовах франко-перевізник FСА склад продавця (с. Бузівка, Жашківський районн, Черкаська область) відвантажив відповідачу 140,36 тон сої товарної, що підтверджується такими товарно-транспортними накладними: від 25.09.2015 №К11/09 - 39,08 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К12/09 - 24,74 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К13/09 - 26,3 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К14/09 - 26 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К15/09 - 24,64 тон сої товарної.;

- згідно зазначених товарно-транспортних накладних "Пункт навантаження": с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, який сторони погодили в якості умов поставки товару за таким правочином;

- ціна 140,46 тон сої товарної, що поставлялася позивачем відповідачу за умовами даного правочину, складала 6 286,67 грн. без ПДВ (або 7 544 грн., в т.ч. ПДВ), про що зазначено в товарно-транспортних накладних на товар в графі "Відомості про вантаж";

- при цьому, якісні показники сої товарної в кількості 140,46 тон, яка поставлялася позивачем, становили зокрема, вологість - макс.12%, сміттєва домішка - 4,5-10 % (цей фізико-хімічний показник товару не відповідає вимогам ДСТУ 4964:2008), олійна домішка - макс. 15%, в тому числі недозрілих та зелених зерен - макс. 8%, сирий протеїн - мінімум 32% (в перерахунку на а.с.р. - мін. 36,5%);

- невідповідність 140,46 тон сої товарної вимогам ДСТУ 4964:2008 "Соя.Технічні умови" додатково підтверджується результатами випробувань Науково-дослідним центром випробувань продукції ДП "Укрметртестстандарт", якими встановлено, що зразки продукції (сої товарної) за фізико-хімічними показниками (сміттєва та олійна домішки, сміттєва домішка) не відповідають вимогам ДСТУ 4964:2008 "Соя.Технічні умови" (протокол випробувань харчової продукції від 02.10.2015 №12267- 12271/15-х);

- товарно-транспортні накладні від 25.09.2015 №К11/09, №К12/09, №К13/09, №К14/09, №К 15/09 підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено їх печатками;

- так, уповноваженою особою відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей був торговельний представник ОСОБА_5 на підставі довіреності "Тегра Україна ЛТД" від 22.09.2015 №416;

- у зв'язку з цим примірники товарно-транспортних накладних від 25.09.2015 №К11/09, №К12/09, №К13/09, №К14/09, №К15/09, які були надані позивачем в якості додатків до позовної заяви з метою підтвердження поставки сої товарної, не містять особистого підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання вантажу - ОСОБА_5, а також інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача;

- отже, поставка позивачем відповідачу 140,46 тон сої товарної здійснювалася за усним правочином, вчиненим сторонами, за ціною 6 286,67 грн. без ПДВ на умовах франко-перевізник FСА склад продавця: с. Бузівка. Жашківський район, Черкаська область) (Інкотермс 2010), що підтверджується вищезазначеними товарно-транспортними накладними, а не за Договором як це стверджує позивач.

Окрім цього, 13.10.2015 позивач отримав вимогу (претензію) відповідача щодо повернення суми попередньої оплати від 10.10.2015 №17/10, в якій відповідач просив повернути йому попередню оплату за товар у сумі 1 061 910 грн. у зв'язку з не поставкою згідно Договору оплаченого товару у повному обсязі у встановлений строк.

Заперечуючи проти доводів відповідача позивач посилався на наступне:

- весь товар був наявний у позивача на складі за адресою: с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область та готовий до поставки 22.09.2015;

- однак, відповідач звернувся до позивача з проханням відвантажити 25.09.1015 товар в транспортні засоби та направив перевізників і виявив бажання прийняти товар на складі позивача за адресою: с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, а не за адресою, передбаченою умовами Договору (с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область), що підтверджується листом від 25.09.2015 №50/09- 15;

- зважаючи на конклюдентні дії відповідача, а також відсутність звернень про завантаження товару за адресою: с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область, то поставка всього товару, а саме 544,66 тон відбулась в межах Договору;

- позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами Договору, а відповідач своїми діями погодився на умови Договору та оплатив товар за ціною, визначеною Договором, однак 9,66 тон товару на загальну суму 78246 грн. з ПДВ залишились несплаченими.

Також позивач вказав, що поданий відповідачем протокол випробувань харчової продукції від 02.10.2015 № 12267-12271/15-х не є належним та допустимим доказом, оскільки зразки були відібрані без участі повноважних представників позивача, при цьому відповідач не подав суду першої інстанції акт відбору зразків від 27.09.2015, на який є посилання у вказаному протоколі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки від 22.09.2015 № 40-02-15-0373, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача про існування усного правочину щодо поставки сої товарної, з посиланням на інше ніж передбачене Договором місце поставки та якість товару, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки саме за проханням відповідача було змінено місце поставки товару із с. Княжики Монастирищенського району Черкаської області на с. Бузівка Жашківського району Черкаської області.

Також місцевим господарським судом правомірно відхилено доводи відповідача щодо поставки неякісного товару, оскільки сторони чітко узгодили дії у випадку поставки неякісного товару.

Так, відповідно до пункту 2.4 Договору у випадку поставки товару якість якого не відповідає вимогам, визначеним пунктом 2.1 Договору та/або пункту 2.2 Договору покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни такого товару, про що сторони зобов'язуються укладати відповідну додаткову угоду, або відмовитися від прийняття такого товару (повернути поставлений товар) та в односторонньому порядку відмовитися від Договору.

Проте, відповідач жодних дій передбачених Договором не вчинив; зразки для випробувань відібрав самостійно, що у свою чергу, виключає належність та допустимість протоколу випробувань як доказу у даній справі.

Судом першої інстанції також надано вірну оцінку доводам відповідача щодо визначення ціни у товарно-транспортних накладних та зазначено, що матеріали справи містять копії накладних, які оформлені лише позивачем та ті які оформлені як позивачем так і відповідачем. Вказані накладні відрізняються тим, що примірники подані відповідачем містять додаткові дані щодо ціни поставленого товару.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надіслано оригінали документів на оформлення відповідачу, отже є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач міг внести правки стосовно ціни сої без погодження з позивачем після отримання оригіналів поштою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що весь обсяг поставленої і прийнятої покупцем (відповідачем) сої в кількості 544,66 тон відбувся саме на підставі Договору в межах 500 тон+/-10%, жодного доказу укладення іншого правочину щодо поставки сої товарної іншої якості ніж обумовленої договором відповідачем не надано.

Також судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем факту поставки товару, у яких відповідач посилався на відсутність на видаткових накладних підпису повноважного представника відповідача, оскільки сам відповідач підтвердив факт отримання товару у вказаній кількості, при цьому позивач документально підтвердив факт надсилання накладних відповідачу, крім того, товарно-транспортні накладні містять підписи водіїв, які отримали товар на виконання вказівок відповідача, визначених у листах.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із тим, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 78246 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець зобов'язується сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день затримки.

Встановлений у Договорі розмір пені відповідає положенням ч.6 ст.231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 2 074,30 грн. пені за період прострочення з 07.12.2015 по 29.12.2015. Розрахунок пені перевірено судом, він є вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені також підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/165/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) "Тегра Україна ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/165/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/165/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.В. Чорна