Постанова № 59080723, 18.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2016 р. справа №905/551/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід31.05.2016 р.у справі№ 905/551/16 (головуючий суддя Шилова О.М., судді Ніколаєва Л.В., Сажнева М.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", м. Маріупольпро стягнення 94 083 грн. 29 коп. пені, 111 801 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 6 905 грн. 84 коп. 3 % річних. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (далі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", відповідач) за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-359-В від 04.01.2013 р., пені в сумі 94 083 грн. 29 коп., 3 % річних в сумі 6 905 грн. 84 коп., інфляційних втрат в сумі 111 801 грн. 41 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2016 р. у справі № 905/551/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 45 721 грн. 19 коп., 3 % річних в сумі 6 621 грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 111 786 грн. 66 коп., а також судовий збір в сумі 3 147 грн. 81 коп.

В частині задоволення позову рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Відмова у задоволенні решти позовних вимог обґрунтована застосуванням приписів п. 3 ст. 551 ЦК України, п. 2 ст. 233 ГК України та положеннями п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2016 р., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати в частині відмови стягнення пені в сумі 48 362 грн. 10 коп. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 48 362 грн. 10 коп., в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Скаржник зазначає, що, на його думку, господарським судом Донецької області при прийнятті рішення порушено ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, оскільки судом не було перевірено співвідношення завданих збитків та заявленої до стягнення неустойки, не враховано ступінь виконання зобовязання та майновий інтерес позивача, а також особливі обставини щодо діяльності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Доповнень та уточнень до апеляційної скарги не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2013 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 13-359-В (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 р. продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 2015 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб обєктів, які знаходяться на балансі покупця.

Умовами п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 11 від 05.02.2015 р. продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. газ в обсязі до 1260991куб.м., у тому числі: у 2013 році 309116куб.м.; у 2014 році 321875куб.м.; у 2015 році до 630000куб.м.

Відповідно до п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2013 р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Умовами п. 7.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.2. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 11. договору в редакції додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Додатковими угодами: - № 1 від 10.07.2013 р.; - № 2 від 08.08.2013 р.; - № 3 від 31.12.2013 р.; - № 4 від 28.04.2014 р.; - № 5 від 14.05.2014 р.; - № 6 від 20.06.2014 р.; - № 7 від 05.09.2014 р.; - № 8 від 10.11.2014 р.; - № 9 від 08.12.2014 р.; - № 10 від 22.12.2014 р.; - № 11 від 05.02.2015р.; - № 12 від 10.03.2015 р.; - № 13 від 03.04.2015 р.; - № 14 від 07.05.2015 р.; - № 15 від 03.06.2015 р.; - № 16 від 10.07.2015 р. до договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи п. 5.2. договору в новій редакції.

Договір та додаткові угоди до нього підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач у січні 2013 року вересні 2015 року поставив відповідачу газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: - б/н від 31.01.2013 р. на суму 255 760 грн. 96 коп.; - б/н від 28.02.2013 р. на суму 208 719 грн. 44 коп.; - б/н від 31.03.2013 р. на суму 203 752 грн. 90 коп.; - б/н від 30.04.2013 р. на суму 86 416 грн. 82 коп.; - б/н від 31.05.2013 р. на суму 9 049 грн. 54 коп.; - б/н від 30.06.2013 р. на суму 12 217 грн. 77 коп.; - б/н від 31.07.2013 р. на суму 8 608 грн. 65 коп.; - б/н від 31.08.2013 р. на суму 5 621 грн. 04 коп.; - б/н від 30.09.2013 р. на суму 15 079 грн. 57 коп.; - б/н від 31.10.2013 р. на суму 128 041 грн. 10 коп.; - б/н від 30.11.2013 р. на суму 168 945 грн. 18 коп.; - б/н від 31.12.2013 р. на суму 263 425 грн. 76 коп.; - б/н від 31.01.2014 р. на суму 268 875 грн. 24 коп.; - б/н від 28.02.2014 р. на суму 233 910 грн. 56 коп.; - б/н від 31.03.2014 р. на суму 174 760 грн. 46 коп.; - б/н від 30.04.2014 р. на суму 131 086 грн. 55 коп.; - б/н від 31.05.2014 р. на суму 1 630 грн. 43 коп.; - б/н від 30.06.2014 р. на суму 7 600 грн. 92 коп.; - б/н від 31.07.2014 р. на суму 10 126 грн. 63 коп.; - б/н від 31.08.2014 р. на суму 8 361 грн. 60 коп.; - б/н від 30.09.2014 р. на суму 13 992 грн. 83 коп.; - б/н від 31.10.2014 р. на суму 100 228 грн. 81 коп.; - б/н від 30.11.2014 р. на суму 292 518 грн. 31 коп.; - б/н від 31.12.2014 р. на суму 403 050 грн. 35 коп.; - б/н від 31.01.2015 р. на суму 394 723 грн. 13 коп.; - б/н від 28.02.2015 р. на суму 428 669 грн. 92 коп.; - б/н від 31.03.2015 р. на суму 83 625 грн. 62 коп.; - б/н від 30.04.2015 р. на суму 59 920 грн. 50 коп.; - б/н від 31.05.2015 р. на суму 12 914 грн. 30 коп.; - б/н від 30.06.2015 р. на суму 7 012 грн. 56 коп.; - б/н від 31.07.2015 р. на суму 11 055 грн. 66 коп.; - б/н від 31.08.2015 р. на суму 8 194 грн. 20 коп.; - б/н від 30.09.2015 р. на суму 5 763 грн. 58 коп., всього на загальну суму 4 017 897 грн. 31 коп., які підписані та скріплені печатками сторін.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав з порушенням умов договору щодо строків оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" від 17.12.2013 р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 20.02.2013 р. по 04.11.2015 р. в сумі 6 905 грн. 84 коп. та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2015 року по жовтень 2015 року в сумі 111 801 грн. 41 коп.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 6 621 грн. 70 коп. та інфляційних втрат в сумі 111 786 грн. 66 коп., а у стягненні 3 % річних в сумі 284 грн. 14 коп. та інфляційних втрат в сумі 14 грн. 75 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Відповідно до п. п. 7.2., 9.2. договору позивачем нарахована пеня за загальний період з 20.02.2013 р. по 04.11.2015 р., розмір якої склав 94 083 грн. 29 коп.

Судовою колегією встановлено, що розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені складає 91 442 грн. 38 коп., тобто, у стягненні пені в сумі 2 640 грн. 91 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлені клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 90 %.

Зазначені клопотання відповідача обґрунтовані тим, що підприємство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке частково спричинене проведенням АТО в Донецькій області, оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Маріуполь, тобто, в безпосередній близькості від лінії зіткнення, погіршенням платіжної дисципліни з боку населення, бюджетних організацій і позивача, несвоєчасність розрахунків Державного бюджету.

Позивач проти задоволення зазначених клопотань відповідача заперечив та надав в підтвердження свого матеріального становища баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014 р. та примітки до проміжної скороченої окремої фінансової звітності на 30.06.2015 р., які, як вірно зазначив місцевий господарський суд, не містять інформації про дійсне матеріальне становище позивача станом на момент винесення рішення у даній справі.

Також, позивач посилається на те, що його фінансове становище є ускладненим, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є обєктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та фінансовим планом позивача не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Отже, при розгляді зазначених заяв відповідача судом першої інстанції враховано обєктивні обставини складної ситуації у державі та її економічного становища, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів та інші обставини справи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру стягуваємої пені на 50 %. Тобто, до стягнення підлягає пеня у розмірі 45 721 грн. 19 коп. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 83, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2016 року у справі № 905/551/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2016 року у справі № 905/551/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСДО.