Постанова № 59080699, 18.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа№ 910/6404/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання - Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко Т.О.

від відповідача : не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Київська міська рада

про виселення з орендованого майна та демонтаж конструкції

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 по справі №910/6404/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з орендованого за договором оренди від 15.10.2011 № 216-У(Ор)-11 нерухомого майна (частини вестибюлю станції метро "Лівобережна" (західний вестибюль), загальною площею 3,4 кв.м., визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: станція метро "Лівобережна" (західний вестибюль), загальною площею 3,4 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 2756 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 прийнято до провадження та призначено до розгляду 18.07.2016.

В судове засідання 18.07.2016 з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача та третіх осіб повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третіх осіб.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 жовтня 2011 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди № 216-У(Ор)-11 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2010 р. № 517/5329, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), далі - об'єкт оренди за адресою: станція метро "Лівобережна" (західний вестибюль), для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1. Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 3,4 кв.м., згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ (малої архітектурної форми), що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Згідно з п. 9.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.12.2010 № 517/5329 діє з 15.10.2011 до 13.10.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Комунальне підприємство "Київський метрополітен" передало ФОП ОСОБА_3 орендоване приміщення.

10 серпня 2012 року між орендодавцем та орендарем підписано акт прийому-передачі у користування об'єкта оренди, загальною площею 8,2 кв.м. по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що після закінчення терміну дії Договору орендар, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, об'єкт оренди орендодавцю не повернув.

Відповідно до п. 9.3, 9.4 Договору після закінчення строку дії, договір може бути продовжений на підставі рішення Київради. Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець - КП "Київський метрополітен" листом від 17.10.2014 № 22 повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору та відмову від продовження договору оренди.

Доводи апелянта, що позивач не має жодного відношення до нежитлового приміщення та не має права вимагати його звільнення, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Частинами 5, 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції (передавати комунальну власність у постійне або тимчасове користування, здавати їх в оренду юридичним та фізичним особам).

На підставі Наказу №98 від 23.04.2003 Головного управління комунальної власності м. Києва за Комунальним підприємством «Київський метрополітен» на праві господарського відання закріплено, в тому числі, підземний перехід на станції метро «Героїв Дніпра».

Відповідно до п.5.2 статуту КП "Київський метрополітен" майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадах, передбачених законодавством України та цим Статутом.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом Договору, закріплене за Підприємством на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту Підприємства предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, саме Підприємство має достатній обсяг повноважень як повідомляти Орендаря про припинення дії Договору, так і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України "Про оренду державного та комунального майна"

З постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" вбачається, що з урахуванням приписів частини п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарські суди, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, мають виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

Статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Як зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача з листом про звільнення об'єкта оренди, переданого останньому на підставі Договору, в зв'язку з закінченням строку дії договору та повідомив про відмову від продовження договору оренди. Зазначений лист відповідач отримав 27.10.2014, про що свідчить підпис представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 20.10.2014 № 0420910063978.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.14 Договору сторони погодили, що орендар, після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди, зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Відповідно до п. 7.5 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Частиною 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до умов п.9.3. Договору оренди після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів прийняття Київською міською радою інших рішень щодо продовження дії Договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 по справі №910/8428/16 відмовлено в задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання продовженим договору №216-У(Ор) про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п.8.5.6 Договору (ред. Додаткової угоди №1 від 15.10.2011) сторони, у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Лівобережна" в термін, визначений п. 4.14. цього договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіоском).

Таким чином, Орендар зобов'язаний повернути Підприємству об'єкт оренди та звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро "Лівобережна" від своїх огороджуючих конструкцій, проте матеріали справи не містять доказів виконання Орендарем зазначених обов'язків.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що рішення про продовження строку дії договору не приймалось, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном, згідно з укладеним між сторонами Договором, а також зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що знаходиться за адресою: станція метро "Лівобережна" (західний вестибюль), загальною площею 3,4 кв.м.та повернути позивачу.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 по справі №910/6404/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 по справі №910/6404/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/6404/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна