Постанова № 59080694, 18.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року Справа № 904/182/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Величко Н.Л., Широбоковій Л.П.

Секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №742-О від 25.02.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №007 від 01.02.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року у справі № 904/182/16

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 199 788,14 доларів США, що за курсом НБУ 23,450698 еквівалентно 145 389 359, 34 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. станом на 08.12.2015р., яка складається з заборгованості за кредитом - 2609724,47 дол. США; заборгованості за відсотками - 1356529,85 дол. США та судові витрати по справі у розмірі 132230,38 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені на суму 24479,15 доларів США провадження у справі припинено.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2209054,67 доларів США - відмовлено.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" щодо надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду в частині відмови у стягненні пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення суду не оспорюється.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції дав неналежну правову оцінку отриманим доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що потягло за собою ухвалення неправильного рішення.

Зокрема, суд першої інстанції визнав порушення умов кредитного договору зі сторони відповідача, проте відмовив у стягненні пені, передбаченої умовами договору.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не зобовязав позивача здійснити перерахунок пені у відповідності до закону чи договору та не зробив такий перерахунок самостійно.

Не витребувавши від позивача додаткові матеріали, які стосуються порядку нарахування пені суд безпідставно відмовив у стягненні пені, розрахованої позивачем у доларах США в еквіваленті до гривні.

Крім того, апелянт вважає, що відповідач визнав законність вимог позивача про стягнення пені, проте у меншому розмірі, ніж було заявлено позивачем, що також свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 17 травня 2016 року.

18 квітня 2016 року надійшов запит від судді Пархоменко Н.В. про надання справи № 904/182/16.

19 квітня 2016 року розпорядженням керівника апарату суду та протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, у звязку з перебуванням судді Чус О.В. у відряджені призначено для розгляду справи № 904/182/16 колегією суддів у складі : ОСОБА_3, (головуючий суддя - доповідач); судді: Подобєд І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року розгляд апеляційної скарги було зупинено, у звязку з розглядом Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2016 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року у справі № 904/182/16 касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Промислова інвестиційна компанія Енерго-Інвест залишена без задоволення, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2016 року у даній справі залишена без змін. Справу № 904/182/16 повернуло господарському суду Дніпропетровської області.

10 червня 2016 року на адресу Дніпропетрвоського апеляційного господарського суду повернулась з господарського суду Дніпропетровської області справа № 904/182/16.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2016року поновлено провадження з перегляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року по справі № 904/182/16. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 05 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Подобєд І.М.

05 липня 2016 року судове засідання не відбулося у звязку з відпусткою судді доповідача Березкіної О.В., та суддів Дарміна М.О., Подобєда І.М.

06 липня 2016 року розпорядженням керівника апарату суду та протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, у звязку з перебуванням суддів Дарміна М.О. та Подобєда І.М. у відпустці призначено для розгляду справи № 904/182/16 колегією суддів у складі : ОСОБА_3, (головуючий суддя - доповідач); судді: Величко Н.Л. , Широбокова Л.П.

В пункті 2.7.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Дніпропетровському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду №1 від 25 квітня 2016року, передбачено, що у випадку тимчасової непрацездатності, відрядження, відпустки тощо судді - доповідача на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про причини неможливості проведення судового засідання помічником судді-доповідача, яким в КП Діловодство спеціалізованого суду створюється Інформаційна довідка, яка долучається до матеріалів справи і розміщується на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

У випадку тимчасової непрацездатності, відрядження, відпустки тощо судді - доповідача на строк, що призводить до порушення строків вирішення справи, а саме, якщо до кінця строку розгляду судової справи залишається менше 14 календарних днів, а суддя-доповідач перебуває у відпустці, на лікарняному, у відрядженні тощо така справа підлягає повторному автоматичному розподілу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2016 року розгляд апеляційної скарги було призначено на 18 липня 2016 рік. колегією суддів у складі : ОСОБА_3, (головуючий суддя - доповідач); судді: Величко Н.Л. , Широбокова Л.П.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (далі-позичальник) укладений кредитний договір №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. (далі - Договір), відповідно до умов якого банк при наявності вільних грошових коштів зобовязується надати позичальнику кредит в формі відповідно п. А.1, з лімітом і на цілі вказані в п. А2, не пізніше 5 днів з моменту вказаного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені даним Договором строки. Якість послуг повинно відповідати законодавству України, нормативним актами НБУ, регулюючим кредитні правовідносини (п. 1.1 Договору).

За умовами п. А.1 вид кредиту невідновлювальна кредитна лінія.

Пунктом А.2 визначений ліміт цього договору: 3885125,00 доларів США, у тому числі на наступні цілі:

у розмірі 3700000,00 доларів США на закупівлю сировини (залізорудного концентрату) (гематит)) з метою перепродажу за чинним міжнародним контрактом №1-12/09-13 від 12.09.2013р.; у розмірі 185125,00 доларів США на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього Договору.

Термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (п. А.3) (а.с. 18): 25.10.2013р. - 2775000,00 грн.;

25.11.2013р. - 1850000,00 грн.;

25.12.2013р. - 925000,00 грн.

За умовами п. А.2.1 Кредитного договору ліміт кредитування на конкретну дату (надалі-поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходиться в користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. А.3. Кредитного договору термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 цього Договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобовязань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобовязань термін повернення кредиту здійснюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 цього договору).

Пунктом 4.9 кредитного договору передбачено, що зобов'язання за цим договором виконуються в наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п. 2.2.15, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі- простроченої винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту.

Крім того, 25.10.13р. між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін №1 до Кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. та додаток 1 до кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. (а.с. 19-23), відповідно до умов якого сторони визначили наступний Графік зменшення поточного ліміту:

07.11.2013р. - 2775000,00 доларів США;

25.11.2013р. - 1850000,00 доларів США;

25.12.2013р. - 925000,00 доларів США;

24.01.2014р. - 0,00 доларів США.

06.11.13р. між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. та додаток 1 до кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. (а.с. 24-25), відповідно до умов якого сторони визначили наступний Графік зменшення поточного ліміту:

25.11.2013р. - 2775000,00 доларів США;

25.12.2013р. - 1850000,00 доларів США;

25.01.2014р. - 925000,00 доларів США:

24.02.2014р. - 0,00 доларів США.

25.12.13р. між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. та додаток 1 до кредитного договору №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. (а.с. 26-27), відповідно до умов якого сторони визначили наступний Графік зменшення поточного ліміту:

20.02.2014р. - 2275000,00 доларів США;

15.03.2014р. - 1775000,00 доларів США;

31.03.2014р. - 0,00 доларів США.

Згідно з п. 2 Графіку зменшення поточного ліміту погашення кредиту вважається здійсненим у встановлений строк, якщо різниця, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту на зазначену дату згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, надійшла на рахунок у банку не пізніше дати, встановленої Графіком зменшення поточного ліміту.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» із позовом про стягнення заборгованості за договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р., яка складається з заборгованості за кредитом - 2609724,47 дол. США; заборгованості за відсотками - 1356529,85 дол. США; пені - 2233533,82 дол. США, а всього 6199788,14 дол. США (що еквівалентно 145389359,34 грн.), позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" посилався на не виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором №DNH1LON04243 від 25.09.2013р., додаткових угод та договорів про внесення до нього змін.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивач виконав свої зобовязання за Кредитним договором, надаючи Відповідачу кредит у сумі 3700000,00 доларів США, згідно із встановленим лімітом, проте Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого кредиту здійснив частково на суму 1090275,53 дол. США, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за кредитом в сумі 2609724,47 дол. США., заборгованість за процентами складає 1356529,85 дол. США.

ОСОБА_4 під час розгляду справи Позивач списав з поточного рахунку Відповідача кошти в сумі 19972,74 дол. США. та 11.03.2016р. кошти в сумі 4506,41 дол. США., то суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення суми боргу за кредитом у розмірі 2609724,47 дол. США, заборгованості за відсотками - 1356529,85 дол. США.

Відмовляючи у стягненні пені у розмірі 2209054,67 доларів США, господарський суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок Позивачем суми пені в доларах США в еквіваленті до валюти України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України не відповідає наведеним нормам чинного законодавства, оскільки пеню обчислено в іноземній валюті. При дослідженні контррозрахунку суми пені, зробленого Відповідачем, суд також встановив, що він не відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, оскільки також обчислений в іноземній валюті.

Відмовляючи у наданні розстрочки виконання судового рішення господарського суду Дніпропетровської області строком на три роки, суд першої інстанції виходив з того, що останній не довів шляхом надання відповідних доказів, яким чином справа про банкрутство ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" може вплинути на розрахунки Відповідача з Позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1048 цього Кодексу проценти виплачуються до дня повернення кредиту.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобовязання за Кредитним договором, надавши Відповідачу кредит у сумі 3700000,00 доларів США, згідно із встановленим лімітом, що підтверджується виписками по рахунках Відповідача №26009050005413 та №20625050001563 (а.с. 31-35).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України та ч.ч. 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Проте, у порушення умов договору, Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого кредиту здійснив частково на суму 1090275,53 дол. США, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом в сумі 2609724,47 дол. США.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого з зобовязань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2., 4.1., 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.1.1,2.2.3,2.2.16,2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої п.п.2.2.5,4.4,4.5,4.6 цього договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який виплачується пеня.( у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п.А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит наданий в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 2233533,82 дол. США, проте під час розгляду справи Позивачем 09.02.2016р. було списано з поточного рахунку Відповідача №26008060004609 кошти в сумі 19972,74 дол. США. та 11.03.2016р. кошти в сумі 4506,41 дол. США, усього 24479,15 доларів США, що є еквівалентом грошових коштів в гривні (516842,43 грн. + 115000 грн.), які Позивачем були направлені на погашення заборгованості з пені.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В свою чергу, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання.

Відповідно до статті 192 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, за умови погодження сторонами у договорі розміру пені на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, то у такому випадку, пеня має нараховуватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у господарських та цивільних справах зі спорів про стягнення пені нарахованої в іноземній валюті (постанова ВСУ від 01.04.2015р. у справі №909/660/14).

Як встановлено судом першої інстанцій та підтверджено матеріалами справи, пунктом 5.1 кредитного договору сторони визначили відповідальність боржника за невиконання зобовязань за договором у вигляді сплати ним пені, розмір якої встановили на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком пені, такий розрахунок здійснений у розмірі 2 235333,82 доларів США. Разом з тим, здійснюючи розрахунок позивач виходив із суми боргу в доларах США та подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлюється до національної валюти.

ОСОБА_4 пред'явив вимогу про стягнення пені в іноземній валюті, за умови погодження сторонами у кредитному договорі №DNH1LON04243 від 25.09.2013р. розміру пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, а можливість нарахування та стягнення пені за судовими рішеннями у такому випадку лише у національній валюті України гривні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти пені у сумі 2209054,67 доларів США.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 4-7 ГПК України та статті 43 ГПК України з тих підстав, що не витребував у позивача розрахунок пені у відповідності до законодавства та не перерахував її сам з огляду на наступне.

Відповідно до статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначено, що господарський суд у розгляді справи не зобовязаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 4 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що по даній справі суд неодноразово зобовязував Позивача надати обґрунтований розрахунок пені за Кредитним договором із зазначенням ставки пені, яка повинна відповідати умовам кредитного договору, суми, на яку нараховується пеня, кількість днів, за які нараховується пеня, із зазначенням суми заборгованості ( сума прострочених процентів чи кредиту), в тому числі з урахуванням судової практики визначення пені в іноземній валюті ( а.с. 62, 77)

Проте, позивач вимог господарського суду не виконав, заперечував як проти наданого розрахунку Відповідача, так і проти проведення судово-економічної експертизи.

Не надав позивач відповідного розрахунку і до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 209 054,67 доларів США, є правильними, оскільки позивач протягом розгляду справи у суді першої інстанції не заявив жодного клопотання про стягнення штрафних санкцій у національній валюті, наполягаючи на стягненні пені, розрахованої саме в доларах США.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для розстрочки виконання рішення суду також є законними та обґрунтованими, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами взаємозвязок між наслідками розгляду справи про банкрутство ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" з розрахунками Відповідача з Позивачем.

Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру заборгованості за процентами.

Так, відповідач зазначає, що сума несплачених Відповідачем відсотків в розмірі 1 344351,13 дол. США встановлена насамперед Банком згідно банківської виписки, сформованої 05.01.2016 р. та внесена Відповідачем до свого бухгалтерського обліку. З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що станом на 31.12.2015 р. сума заборгованості за відсотками за кредитним договором № DNH1LON04243 від 25.09.2013 р. складає 1 344 351,13 дол. США., а не 1 356 529, 85 доларів США.

Проте, такі доводи відповідача є неспроможними, оскільки відповідачем не враховано 12 178,72 доларів США процентів за 6 днів прострочення сплати процентів.

Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, та усні заперечення відповідача, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарським судом доказів та встановлених обставин справи.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року у справі № 904/182/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови підписано 20.07.2016року.

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяН.Л.Величко

Суддя Л.П.Широбокова