Постанова № 59080612, 14.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року Справа № 904/1288/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_1

представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК", м.Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 року у справі №904/1288/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка", м. Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК", м. Дніпропетровськ,

про стягнення заборгованості за договором субпідряду № 26.10.12ПН від 26.10.2012 у загальному розмірі 232 363 грн. 20 коп.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" заборгованість за договором субпідряду № 26.10.12ПН від 26.10.2012р. у загальному розмірі 245 918 грн. 41 коп.

Ціна позову на момент звернення з ним до суду складалася з наступних сум:

- 129 273 грн. 85 коп. основний борг;

- 105 073 грн. 66 коп. інфляційні втрати;

- 11 570 грн. 90 коп. 3% річних.

Позивачем було надано заява про уточнення (зменшення) позовних вимог (а.с. 106), в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором субпідряду № 26.10.12ПН від 26.10.2012р. у загальному розмірі 232 363 грн. 20 коп., яка складається з наступних сум:

- 122 610 грн. 25 коп. основний борг;

- 98 768 грн. 42 коп. інфляційні втрати;

- 10 984 грн. 53 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпроптеровської області від 27.04.2016р. по справі №904/1288/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" 122 610 грн. 25 коп. основного боргу, 98 768 грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 10 984 грн. 53 коп. - 3% річних, 3 485 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору. В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" надмірно сплачений судовий збір у сумі 203 грн. 35 коп.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016р. у справі № 904/1288/16, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач послався на те, що на момент звернення позивача до суду акт робочої комісії не був складений, тому строк остаточного розрахунку не настав. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1288/16 від 27.04.2016р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 14.07.2016р. представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги просить рішення суду залишити без змін; представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином. Від ТОВ «Фірма АЕК» 13.07.2016р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку зі знаходженням директора підприємства у відпустці до 27.07.2016р. В звязку з тим, що строк розгляду апеляційної скарги, передбачений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України закінчується 26.07.2016р., а відповідач мав можливість реалізувати своє право шляхом представництва інтересів підприємства будь-якою уповноваженою особою, клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

26.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" (далі - підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" (далі - субпідрядник, позивач) було укладено договір субпідряду №26.10.2012р. (далі договір, а.с.10-15), відповідно до пункту 1.1. якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами у відповідності до умов договору виконати пусконалагоджувальні роботи по технічному переоснащенню ОРУ 150кВ ПС 150/35/6 кВ "Західно-Донбаська" відповідно до технічного завдання (додаток № 4) з наладки та випробування високовольтного обладнання (далі - об'єкт). Підрядник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані субпідрядником роботи (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 12.1. договору, сторони узгодили, що договір вступає в силу в день його підписання обома сторонами а діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у розділі 2 договору сторони визначили суму договору, зокрема:

- вартість субпідрядних робіт, що виконуються за договором, визначається у розрахунку договірної ціни (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, складеному на підставі локального кошторису (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору, що містить перелік та об'єми робіт, та складає 112 249 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% складає 22 449 грн. 80 коп., всього з ПДВ складає 134 698 грн. 80 коп. (пункт 2.1. договору);

- вартість робіт є остаточною та може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін, шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до договору (пункт 2.2. договору).

Відповідно з пунктом 5.1. договору, строк виконання робіт - до 20.12.2012р. включно.

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Зі змісту пункту 7.2. договору вбачається, що сторони визначили, що приймання завершених субпідрядником робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акта приймання виконаних субпідрядних робіт, довідки про вартість виконаних субпідрядних робіт за останній місяць виконання робіт у відповідності до календарного графіка проведення робіт.

На виконання умов договору в грудні 2012 року позивачем були виконані пусконалагоджувальні роботи на суму 133 272 грн. 01 коп., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) форми КБ-3 за цей же період, які наявні в матеріалах справи (а.с.16-20).

При цьому, акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний відповідачем без зауважень.

Крім того, сторони визначили в даному договорі умови щодо розрахунків між сторонами.

Згідно з п.4.3 договору, підрядник здійснює оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) та отримання підрядником від субпідрядника рахунку-фактури, в розмірі 95% вартості виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт.

З матеріалів справи вбачається, що у строки, визначені пунктом 4.3. договору, оплата 95% вартості виконаних позивачем пусконалагоджувальних робіт здійснена відповідачем не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 126 608 грн. 41 коп.

При цьому, звертаючись із позовом, позивач врахував, що у пункті 4.9. договору сторони погодили, що за організаційно-технічні послуги, необхідні для виконання робіт субпідрядником, останній оплачує підряднику 3% від вартості таких робіт, без врахування вартості матеріалів.

Також, позивач зменшив заявлений до стягнення основний борг (95% вартості робіт - це 126 608 грн. 41 коп.) на вартість організаційно-технічних послуг (3% від вартості робіт - це 3 998 грн. 16 коп.).

Отже, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати 95% вартості виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 122 610 грн. 25 коп., яку просить стягнути позивач, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 27.04.2016р. (а.с. 106).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статті 530 Цивільного кодексу України, вбачається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи доведено, що роботи виконані за актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 року, за видом та вартістю відповідають роботам, що визначені умовами договору, та за обсягом та вартістю узгоджуються із проектно-кошторисною документацією, яка була оглянута у судовому засіданні 21.03.2016.

Таким чином, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв у спірний період на загальну суму 133 272 грн. 01 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 року, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, без будь яких зауважень.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В пункті 4.3. договору, сторони визначили, що підрядник здійснює оплату виконаних робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) та отримання підрядником від субпідрядника рахунку-фактури, в розмірі 95% вартості виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт.

Що стосується заперечень відповідача щодо відсутності у нього рахунку-фактури то слід врахувати те, що відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати виконаної роботи, який у розумінні статті 854 Цивільного кодексу України виникає на підставі самого факту її остаточної здачі (прийняття відповідачем).

Вказана правова позиція викладена також в Постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 по справі № 923/38/13-г.

При цьому, проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613

Цивільного кодексу України, а, отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи (Постанова Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі № 37/405).

За вказаних обставин, з врахуванням положення пункту 4.3. договору, строк оплати 95% вартості виконаних позивачем підрядних робіт на суму 122 610 грн. 25 коп. є таким, що настав 22.02.2013р. При цьому, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, 95% вартості виконаних позивачем в спірний період робіт, не оплатив.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 122 610 грн. 25 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, а отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 122 610 грн. 25 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати 95% вартості виконаних позивачем робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з березня 2013 року по лютий 2016 року у сумі 98 768 грн. 42 коп. та 3% річних за період прострочення з 23.02.2013р. по 17.02.2016р. у сумі 10 984 грн. 53 коп.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що доданий позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.04.2016р., судом встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За вказаних обставин, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 98 768 грн. 42 коп. та 3% річних в сумі 10 984 грн. 53 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК", м.Дніпропетровськ,- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 року по справі №904/1288/16, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 19.07.2016р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

ОСОБА_2