Рішення № 59079979, 14.07.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа № 918/485/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" про стягнення 157 131, 27 грн.

За участі:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: в.о. директора ОСОБА_1 (наказ № 423-к від 09.09.15 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (далі - Відповідач) про стягнення 157 131, 27 грн. заборгованості, з яких: 129 528, 79 грн. основного боргу, 10 277, 06 грн. пені, 15 347, 74 грн. інфляційних втрат та 1 977, 68 грн. 3% річних.

Ухвалою від 23.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/485/16 розгляд якої призначено на 06.07.2016 року.

До канцелярії суду 05.07.2016 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 06.07.16 р. розгляд справи був відкладений на 14.07.16 р..

В судове засідання 14.07.2016 року Позивач не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судововго засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в протоколі судового засідання від 06.07.2016 р. Відповідач в судовому засіданні усно визнав наявну заборгованість.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.07.2016 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2013 р. між Державним підприємством "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (далі-відповідач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі-позивач, підприємство) було укладено договір на відпуск теплової енергії № 1325 (далі-договір).

Згідно із п.1.1. договору підприємство зобов'язалось надавати теплову енергію для потреб центрального опалення приміщення споживача за адресою: м. Рівне, вул. Замкова, 22а.

Розділом 4 договору узгоджено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом та споживач, що має прилади обліку щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця, а у разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом.

Відповідно до порядку розрахунків встановлених договором, а саме п. 5.1. визначено, що розрахунки за надану теплову енергію проводяться в грошовій формі згідно встановлених тарифів.

Пунктом 5.2. підпункту б) та п. п. 5.3., 5.4. визначено, що розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання договору становить 1 056, 96 грн. на місяць за 1 гкал. (при наявності приладів обліку) та споживачем проводиться оплата за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.4. договір укладається на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору однією із сторін не буде письмово заявлено про його припинення.

Позивачем на виконання умов договору було відпущено відповідачу теплову енергію за період з 01.02.2015 року по 26.05.2016 року, вартість якої останній не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 129 528, 79 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме рахунками за надані послуги теплопостачання: № 1325 від 27.02.15 р., 31.03.15 р., 29.01.16 р. (а.с. 17-20).

Згідно із ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів, вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 ГК України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінета Міністрів України від 03.10.07 р. № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Всупереч вимогам укладеного договору відповідач за виставленими рахунками фактично споживши теплову енергію не здійснив її оплати.

Умовами п. 6.3.3. Договору сторони погодили відповідальність споживача послуг у разі несвоєчасної оплати теплової енергії у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також борг з урахуванням індексу інфляції за період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що розрахунок пені в розмірі 10 277, 06 грн. позивачем проведено вірно, відповідно до умов укладеного договору та приписів чинного законодавства (а.с. 12).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши подані позивачем розрахунки: 3% річних в розмірі 1 977, 68 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 347, 74 грн., судом встановлено, що позивачем розрахунки були проведені арифметично вірно, у зв'язку з чим вимоги Позивача і в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав, із наявністю боргу погодився.

З наданих позивачем суду доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобовязання з виконання умов договору виконав належним чином, однак відповідач за надані послуги розрахунки не здійснив.

Враховуючи наведене, дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 129 528, 79 грн. основного боргу, 10 277, 06 грн. пені, 15 347, 74 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1 977, 68 грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул.Замкова, буд. 22А, код 02736515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код 36598008) 129 528 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 79 коп. основної суми боргу на р/р 26036305478563 в Філію РОУ АТ "Ощадбанк", МФО 333368, ЗКПО 36598008, 10 277 (десять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 06 коп. пені, 15 347 (п'ятнадцять тисяч триста сорок сім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 1 977 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім) грн. 74 коп. три відсотки річних та 2 356 (дві тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 97 коп. судового збору на р/р 26007301478563 в Філію РОУ АТ "Ощадбанк", МФО 333368, ЗКПО 36598008.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 19 липня 2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.