Рішення № 59079778, 14.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/8929/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ»

про стягнення 13 564,62 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» про стягнення 13 564,62 грн. (з яких: 9 043,08 грн. основного боргу та 4 521,54 грн. штрафу), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8929/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2016 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 22.06.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.05.2016 р. не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 22.06.2016 р. розгляд справи відклав на 14.07.2016 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 19.05.2016 р.

13.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання. Дане клопотання суд розглянув та задовольнив.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 14.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № Т35/12 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець протягом терміну дії даного договору обов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.2. договору, найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідно до видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Моментом переходу права власності на товар до покупця, і відповідно ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару за відповідними видатковими накладними протягом всього терміну дії даного договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що покупець сплачує вартість отриманого товару за видатковими накладними в національній валюті України.

За умовами п. 4.3. договору, покупець зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 4.5. договору, у випадку порушення покупцем п. 4.3. договору більше, ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50 % несплаченої вартості переданого покупцю товару.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору обумовлено, що даний договір набирає юності з моменту його підписання сторонами; даний договір укладено на невизначений строк; сторона, яка бажає розірвати цей договір повинна письмово повідомити про це іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Позивач пояснив суду, що на виконання умов договору ним було передано відповідачу товар на загальну суму 9 043,08 грн. у відповідності до видаткових накладних № 0290091 від 29.01.2016 р. на суму 3 198,16 грн. та № 0290175 від 29.01.2016 р. на суму 5 844,92 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи). Отримання товару підтверджується підписами уповноваженої особи та печатками підприємства відповідача на зазначених видаткових накладних.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату за отриманий товар.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» про стягнення 13 564,62 грн. (з яких: 9 043,08 грн. основного боргу та 4 521,54 грн. штрафу), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р. виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару у встановлені строки не виконав.

Відповідач жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» основного боргу за договором купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р. в розмірі 9 043,08 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» про стягнення 9 043,08 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» просить суд стягнути з ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» 4 521,54 грн. 50 % штрафу за невиконання умов договору купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, він має бути передбачений законом або договором.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова Верховного Суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

Згідно з п. 4.5. договору, у випадку порушення покупцем п. 4.3. договору більше, ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50 % несплаченої вартості переданого покупцю товару.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 4 521,54 грн. 50 % штрафу за невиконання умов договору купівлі-продажу № Т35/12 від 01.12.2014 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ» (03038, м. Київ, вулиця Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 37267986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6-В, код ЄДРПОУ 39369112) 9 043 (дев'ять тисяч сорок три) грн. 08 коп. боргу, 4 521 (чотири тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 54 коп. штрафу та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина