Рішення № 59079769, 14.07.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 915/637/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація, вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558)

до відповідача ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 35835629)

про розірвання договору оренди, зобовязання вчинити дії та стягнення заборгованості в сумі 16 556, 09 грн., у тому числі: 2 158, 42 грн. орендної плати; 1 478, 92 грн. витрат по сплаті податку на землю; 12 057, 32 грн. витрат по оплаті комунальних послуг; 382, 09 грн. пені; 431, 68 грн. штрафу; 26, 17 грн. трьох відсотків річних; 21, 49 грн. інфляційних витрат

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність від 01.10.2014 року;

від позивача: ОСОБА_5, довіреність від 01.02.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_6, довіреність №1767 від 21.06.2016 року;

від третьої особи: ОСОБА_7, довіреність №42-01 від 23.05.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв про:

- стягнення з ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року по орендній платі в сумі 2 158, 42 грн.;

- стягнення з ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю в сумі 1 478, 92 грн. та відшкодуванню витрат по оплаті комунальних послуг в сумі 12 057, 32 грн.;

- стягнення з ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація пені в сумі 382, 09 грн., штрафу в сумі 431, 68 грн., три відсотки річних в сумі 26, 17 грн., інфляційних витрат в сумі 21, 49 грн. за порушення умов за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року;

- розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації, ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація та ОСОБА_2 експлуатаційним відділом міста Миколаїв;

- зобовязання ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв звільнити та повернути ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації, ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: частина нежитлового приміщення першого поверху та другий поверх двоповерхової будівлі (літера - А) площею 362, 70 кв. м., окремо розташованого гаража (літера - Д) площею 29, 16 кв. м., вбиральні (літера - Е) площею 4, 19 кв. м. та замощення площею 500 кв. м., розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 40.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації (правильна нова назва ОСОБА_3 з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації). Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 року розгляд справи відкладено на 14.07.2016 року.

В судовому засіданні 14.07.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.07.2016 року до господарського суду Миколаївської області від позивача ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. № 12487, в якій позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просив суд прийняти заяву ПКВО «Фармація» про зменшення розміру позовних вимог в частині:

- розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації, ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація та ОСОБА_2 експлуатаційним відділом міста Миколаїв;

- зобовязання ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв звільнити та повернути ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації, ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: частина нежитлового приміщення першого поверху та другий поверх двоповерхової будівлі (літера - А) площею 362, 70 кв. м., окремо розташованого гаража (літера - Д) площею 29, 16 кв. м., вбиральні (літера - Е) площею 4, 19 кв. м. та замощення площею 500 кв. м., розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 40 (арк. 121).

Позивач просив суд повернути ПКВО Фармація судовий збір в сумі 2 756, 00 грн.

Розглянувши в судовому засіданні 14.07.2016 року заяву про зменшення розміру позовних вимог, керуючись ст. 22 ГПК України, судом встановлено, що подана заява підписана повноважним представником позивача, відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права. Враховуючи вищевикладене, заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд позов задовольнити, при цьому зазначивши, що після порушення провадження у справі відповідачем оплачено заборгованість з орендної плати. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

26.10.2015 року між ОСОБА_1 комунальної власності області "Фармація", ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82.

В порушення вимог законодавства України та умов договору відповідач не сплачував оренду плату належним чином та в повному обсязі (оплату проведено після порушення провадження у даній справі). Крім того, в порушення умов договору відповідач не відшкодовує позивачу витрати з оплати податку на землю та оплати вартості комунальних послуг.

За несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу нараховано пеню, штраф, 3 % річних та втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 530, 610, 625, 762 ЦК України, ст. 12 Закону України Про оренду державного та комунального майна та умовами договору.

Представником відповідача ОСОБА_2 експлуатаційним відділом міста Миколаїв подано суду письмові заперечення на позов (арк. 77-82), в яких відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди, про звільнення та повернення нерухомого майна, про стягнення штрафних санкцій відмовити. Позовні вимоги про стягнення витрат по оплаті комунальних послуг задовольнити частково.

В судовому засіданні 14.07.2016 року представник відповідача КЕВ м. Миколаїв позовні вимоги визнав повністю, при цьому зазначивши, що заборгованість в сумі 2 158, 42 грн. відповідачем сплачена повністю, що підтверджується платіжним дорученням № ps23275266 від 12.07.2016 року на суму 2 158, 52 грн. (арк. 124).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 14.07.2016 року зазначив про наявність правових підстав для задоволення позову, про що зазначено в протоколі судового засідання від 14.07.2016 року та письмових поясненнях (арк. 107-108).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації (орендодавець) та ОСОБА_2 експлуатаційним відділом міста Миколаїв (орендар) було укладено Договір оренди № 82 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 26.10.2015 року (далі Договір) (арк. 19-24).

В подальшому до даного договору між сторонами укладались додаткові договори, зокрема, щодо зміни розміру орендної плати ( арк. 30-32).

Договір та додаткові договори підписані сторонами та скріплені печатками сторін та погоджені підписом та печаткою ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація (далі - ПКВО "Фармація) (балансоутримувач).

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: - частина нежитлового приміщення першого поверху та другий поверх двоповерхової будівлі (літера - А) - площею 362, 70 кв. м, окремо розташованого гаража (літера - Д) площею 29, 16 кв. м, вбиральні (літера - Е) площею 4, 19 кв. м. та замощення площею 500 кв. м, розташованих за адресою: м. Миколаїв вул. Одеське шосе, 40 загальною площею нежитлові приміщення - 396, 05 кв. м і замощення - 500 кв. м, (далі - майно), що перебуває на балансі ПКВО «Фармація» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 вересня 2015 року і становить за незалежною оцінкою: частини нежитлового приміщення першого поверху та другий поверх двоповерхової будівлі (літера-А) площею 362,70 кв м 603 531, 00 грн., окремо розташованого гаража (літера - Д) площею 29, 15 кв.м 23 072, 00 'грн., вбиральня (літера - Е) площею 4, 19 кв. м 3 315.00 грн. та замощення площею 500 кв.м 305 588, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення районного військового комісаріату.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26.10.2015 року по 25.09.2018 року включно.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору станом на день розгляду справи суду не подано.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобовязання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов Договору ОСОБА_3 з питань комунальної власності Миколаївської облдержадміністрації (орендодавець) передано, а КЕВ м. Миколаїв (орендарем) прийнято обєкт оренди, про що між сторонами складено та підписано Акт прийому передачі приміщень від 26.10.2015 року (арк. 26).

Щодо вимоги про стягнення орендної плати, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі розділу 5 Порядку оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, затвердженого рішенням Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 року № 4 (далі - Методика розрахунку) зі змінами та доповненнями і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2015 року - 550, 42 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується Балансоутримувачу у повному обсязі щомісяця, наступного за звітним, не пізніше 20 (двадцятого) числа. Балансоутримувач самостійно, у триденний термін після отримання орендної плати від орендаря, перераховує до обласного бюджету 50 відсотків орендних платежів.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобовязаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Судом встановлено, що за період користування орендованим майном з жовтня 2015 року по лютий 2016 року відповідачу нараховано 2 158, 42 грн. орендної плати.

12.07.2016 року, тобто після порушення провадження у даній справі, відповідачем було сплачено 2 158, 42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ps23275266 від 12.07.2016 року на суму 2 158, 52 грн. (арк. 124).

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем оплачена сума заборгованості по орендній платі в розмірі 2 158, 52 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.07.2016 року припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення 2 158, 42 грн. орендної плати. Стягнуто з КЕВ м. Миколаїв на користь позивача ПКВО Фармація 179, 65 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Щодо вимоги по відшкодуванню витрат з податку на землю та комунальних послуг, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.11 Договору орендар зобовязаний укласти з Балансоутримувачем розрахунки та щомісяця, наступного за звітним, до 15 числа відшкодовувати Балансоутримувачу витрати з податку на землю, водопостачання, каналізацію, вивіз сміття тощо.

Орендар самостійно укладає з відповідним підприємством договір на електропостачання. Копію укладеного договору орендар надає Балансоутримувачу протягом двох місяців з дати підписання договору.

До укладення відповідного договору на електропостачання орендар (Відповідач) щомісяця, наступного за звітним, до 15 числа відшкодовує Бачансоутримувачу (Позивачу) витрати на електропостачання відповідно до виставлених рахунків.

Між сторонами складено акти виконання послуг згідно договору, а позивачем в свою чергу виставлено відповідачу рахунки на оплату (арк. 46, 47, 50-53, 56-59, 62-65), що підтверджується реєстром виставлених рахунків, описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією (арк. 41, 66).

Судом встановлено, що відповідачу нараховано суму відшкодування витрат по оплаті податку на землю за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року в розмірі 5 634, 38 грн. Відповідачем проведено оплату в розмірі 4 155, 46 грн. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат по оплаті податку на землю за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року становить 1 478, 92 грн.

Судом також встановлено, що відповідачу нараховано суму відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 12 057, 32 грн.

Щодо посилання відповідача в письмових запереченнях на факт проведення оплати по відшкодуванню витрат за електроенергію в розмірі 5 185, 63 грн. (арк. 87), то слід зазначити, що вказані кошти оплачені за листопад 2015 року, який не входить до предмета позову.

Щодо посилань відповідача в письмових запереченнях на факт проведення оплати по відшкодуванню витрат за електроенергію за грудень 2015 року в сумі 2 292, 77 грн. (арк. 85), то слід зазначити, що вказані кошти сплачені за електроенергію на підставі іншого договору № 112 від 22.12.2015 року (арк. 84), укладеному між сторонами, за період з 01 по 18 грудня 2015 року. Натомість, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення суми відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг (за електроенергію) за період з 18-31 грудня 2015 року по лютий 2016 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат по оплаті комунальних послуг за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року становить 12 057, 32 грн.

25.03.2016 року позивач та третя особа направили відповідачу лист-вимогу № 251/06-01 від 25.03.2016 року про оплату заборгованості по орендній платі, компенсації вартості наданих комунальних послуг, компенсації суми податку на землю (арк. 33, 66).

Листом № 1289 від 08.04.2016 року (арк. 69) відповідач повідомив, що заборгованість за лютий та березень 2016 року будуть сплачені впродовж наступного тижня, а інша заборгованість може бути сплачена лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування витрат по оплаті податку на землю в розмірі 1 478, 92 грн. та суми відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг в розмірі 12 057, 32 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до обласного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок розміру пені, нарахованої за прострочення платежів з орендної плати за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року на суму 382, 09 грн., судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем за період з 21.11.2015 року по 08.04.2016 року. Розрахунок пені у сумі 382, 09 грн. здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування пені здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 15). Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині нарахування пені в розмірі 382, 09 грн. за прострочення платежів з орендної плати є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш як три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості.

Штраф стягується до обласного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6. цього Договору.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу в розмірі 431, 68 грн., судом встановлено, що заборгованість становила загалом не менше трьох місяців. Нарахування штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Детальний розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи (арк. 16). Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині нарахування штрафу в розмірі 431, 68 грн. за прострочення платежів з орендної плати є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 26, 17 грн. 3 % річних від суми заборгованості за прострочку оплати орендних платежів. Нарахування здійснено за період з 21.11.2015 року по 08.04.2016 року.

Перевіривши розрахунок суми 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 17). Відповідачем не спростовано правомірності нарахування 3 % річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку).

Позивачем нараховано відповідачу 21, 49 грн. індексу інфляції за прострочення платежів з орендної плати. Нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за період з жовтня 2015 року по червень 2016 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, нарахування здійснено арифметично правильно відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 18).

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак 3 % річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 26, 17 грн. та індексу інфляції в сумі 21, 49 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю, витрат по оплаті комунальних послуг, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов в частині стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю, витрат по оплаті комунальних послуг, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних витрат.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) на користь позивача ОСОБА_1 комунальної власності області Фармація, вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558):

- 1 478, 92 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят вісім грн. 92 коп.) заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю;

- 12 057, 32 грн. (дванадцять тисяч пятдесят сім грн. 32 коп.) заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області № 82 від 26.10.2015 року по відшкодуванню витрат по оплаті комунальних послуг;

- 382, 09 грн. (триста вісімдесят дві грн. 09 коп.) пені;

- 431, 68 грн. (чотириста тридцять одна грн. 68 коп.) - штрафу;

- 26, 17 грн. (двадцять шість грн. 17 коп.) 3 % річних;

- 21, 49 грн. (двадцять одна грн. 49 коп.) інфляційних витрат.

- 1 198, 35 грн. (одна тисяча сто дев'яносто вісім грн. 35 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 19.07.2016 року

Суддя Е.М. Олейняш