Рішення № 59079762, 11.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/8768/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 64 333,38 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Наумкіна Л.М.

від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київхліб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача борг у сумі - 64 333,38 грн. за договором поставки виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів № 3649 від 08.01.2014 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8768/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.06.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

17.06.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Розгляд справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався на 11.07.2016 р.

11.07.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 49 536,66 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем 06.07.2016 р. частини заборгованості у розмірі 14 796, 72 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Публічного акціонерного товариства «Київхліб» не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив, у зв'язку з чим даний спір вирішується, виходячи із нової ціни позову, а саме стягнення з відповідача 49 536,66 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в усному порядку визнав позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 р. між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства "Київхліб" «Хлібокомбінат №11» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів № 3649, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти на умовах даного договору кондитерські, сухарно-бараночні вироби, у відповідності з поданими відповідачем замовленнями, а відповідач - прийняти товар у власність та своєчасно сплатити його вартість позивачу.

Відповідно до п.2.1.1. договору асортимент та кількість товару визначається у замовленні покупця та підтверджується у товарно-транспортній накладній згідно р.4 даного договору.

Згідно з п. 3.3. договору сума договору становить суму всіх ТТН по даному договору.

Відповідно до п.3.4.,4.3.1 договору розрахунки за товар проводяться у відповідності до умов оплати, визначених в специфікації, в національній валюті шляхом перерахування на банківський рахунок позивача вказаному на товарно-транспортній накладній у безготівковому порядку та/або готівкою протягом 40 (сорока) календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 3.7. договору в разі виникнення простроченої заборгованості, грошові надходження від відповідача зараховуються, в першу чергу, на погашення боргу, який є наслідком прострочення зобов'язань.

Даний договір, відповідно до п.п.9.1.-9.2., набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 р. При відсутності заяв про розірвання (переукладання) чи зміни окремих умов договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

08.01.2014 р. сторони підписали додаток №1 до договору № 3649, а саме специфікацію на вироби довготривалого зберігання.

Також 08.01.2014 р. сторони уклали логістичний додаток №2 та логістичний додаток №3 до договору №3649 та додаток 4 щодо дислокації торговельної мережі.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Київхліб», оформлених протоколом №23 від 23.10.2013 р. припинено діяльність юридичної особи Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11», шляхом приєднання його до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» на правах виробничого цеху.

01.09.2014 р. між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (новий кредитор) укладено договір про відступлено права вимоги №4041, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів № 3649 від 08.01.2014 р., укладеним між первісним кредитором та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Відповідно до п.1.2. даного договору новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором, а саме сплатити визначену частину суми боргу за поставлений товар у відповідному періоді, яка становить 64 333,38 грн.

Згідно з п.1.3. договору право вимоги засновано за договором поставки №3649 від 08.01.2014 р., укладеного між боржником та первісним кредитором, та підтверджується документами, перелік яких викладений в додатку №1 до договору та є його невід'ємною частиною.

Договір, відповідно до п.4.1., набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимоги №4041 від 01.09.2014 р. Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» передало, а Публічне акціонерне товариство «Київхліб» прийняло певні документи за договором № 3649 від 08.01.2014 р.

Крім цього, в матеріалах справи міститься передавальний акт від 22.10.2014 р. відповідно до якого Публічному акціонерному товариству «Київхліб» передано все майно, права та обов'язки Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11».

15.03.2015 р. Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» повідомило відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги №4041 від 01.09.2014 р. відповідно до якого новим кредитором за договором № 3649 від 08.01.2014 р. стало Публічне акціонерне товариство «Київхліб».

18.03.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Київхліб» направило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу про виконання грошового зобов'язання на суму 64 333,38 грн.

Крім того, суд відзначає, що в матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 01.09.2014 р. підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 333,38 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення зобов'язань за договором № 3649 від 08.01.2014 р. щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 49 536,66 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тож, уклавши договір про відступлення права вимоги №4041 від 01.09.2014 р. між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (новий кредитор), позивач набув право вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором № 3649 від 08.01.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору №3649 від 08.01.2014 р., щодо порядку розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази поставки позивачем товару за договором №3649 від 08.01.2014 р., а відповідачем не надано суду доказів їх оплати, та крім того, відповідач визнав позов, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі вказаного договору, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача за договором №3649 від 08.01.2014 р. заборгованості у розмірі 49 536,66 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київхліб» задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03186, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, ідентифікаційний код 00381574) заборгованість у розмірі 49 536,66 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість грн. 66 коп.) грн. та 1 378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.07.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.