Рішення № 59079403, 13.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016Справа №910/9321/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат

імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 6 301,50 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Неведрова Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 6 301,50 грн. збитків, які виникли, у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання умов договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 р., укладеного з ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 51770469 від 04.02.2016 р., за груповою відправкою на адресу позивача (одержувач вантажу, графа « 4» залізничної накладної) у вагоні № 56951767 надійшов вантаж - кокс домінний, вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка Донецької області. 06.02.2016 р. на станції «Маріуполь - Сортувальний» Донецької залізниці був складений Комерційний акт БН № 724694/61 про недостачу вантажу у вагоні № 56951767 в кількості 2350 кг., про що в накладній № 51770469 зроблено відповідну відмітку, що свідчить про незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення. У зв'язку з цим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/9321/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 31.05.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 16.06.2016 р. від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву. Також позивач просив розглядати справу за відсутності його представника.

Позивач уповноважених представників в судове засідання 22.06.2016 р. не направив, проте, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 22.06.2016 р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для дослідження доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 22.06.2016 р. розгляд справи відклав на 13.07.2016 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2016 р. проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання 13.07.2016 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 р. між позивачем (покупець) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) було укладено договір № 245/108/16 Сб (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору, ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як вантажовідправником, на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці за накладною № 51770469 від 04.02.2016 р. було відправлено вагони № 53547436, № 56951767, № 53602454, № 53560652, № 56954688, № 53560785, № 56619836, № 53534616, № 56443005 з вантажем «кокс доменний».

Вантажоодержувачем за вказаною накладною є ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», тобто позивач.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Під час приймання вантажу у вагоні № 56951767 було виявлено недостачу вантажу у розмірі 2350 кг., про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці було складено комерційний акт БН № 724694/61 відповідно до статті 52 Статуту, в якому зафіксовано ознаки незбережного перевезення, в технічному відношенні вагон прибув справний.

Розмір шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагоні № 56951767 за розрахунком позивача становить 6 301,50 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення Донецькою залізницею правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційного акту БН № 724694/61 та виникнення у Донецької залізниці перед позивачем заборгованості в розмірі 6 301,50 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735, ПАТ «Українська залізниця» утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного «Українська залізниця». Відтак позивач вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці підприємств залізничного транспорту, зокрема Державного підприємства «Донецька залізниця».

Зокрема, згідно з додатком № 1 до постанови КМУ № 200, ДП «Донецька залізниця» код ЄДРПОУ 01074957) входить до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

За таких обставин, позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 6 301,50 грн. саме з відповідача у даній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі статтею 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що вагон № 56951767 було прийнято до перевезення Державним підприємством «Донецька залізниця» та видано позивачу із складенням Комерційного акту БН № 724694/61, в якому зазначено про недостачу вантажу.

При цьому позивач стверджує, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» у спірних правовідносинах, однак суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

За таких обставин, сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 та у Статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. у справі № 34/16, від 06.06.2012 р. у справі № 5015/4612/11, від 11.02.2016 р. у справі № 904/3006/14.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Крім того, в п. 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Державне підприємство «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця»), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства «Донецька залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність вимог позивача саме до відповідача про стягнення збитків у розмірі 6 301,50 грн., які виникли, у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина