Рішення № 59079071, 13.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/69/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 Справа № 908/1712/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Міністерства оборони України (адреса - 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» (адреса - 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)

про стягнення суми 311 157,30 грн.,

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №220/8-27/д від 30.12.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 09.12.2015р.

Суть спору:

23 червня 2016 року Позивач Міністерство оборони України (далі за тестом Міністерство) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі за текстом ТОВ «МІК») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2016р. порушено провадження у справі № 908/1712/16; судове засідання призначено на 13.07.2016р.; у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 13.07.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в порушення умов Договору на постачання речового майна №286/3/15/251 від 11.06.2015р. Відповідачем порушено строк поставки обумовленого товару, у звязку з чим відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені.

При цьому Позивач зазначає, що строк поставки по Договору був визначений до 15.07.2015 (включно).

Відповідно до ОСОБА_4 приймального контролю, товар було постачено у кількості 1200 комплектів 30.07.2015, у кількості 3250 комплектів - 07.08.2015 у кількості 3650 - 08.08.2015 у кількості 3700-13.08.2015 та у кількості 3200 - 11.08.2015.

Міністерством оборони України на адресу Відповідача було направлено претензію № 286/6/11555 від 22.09.2015

Однак, на день пред'явлення претензії Відповідачем умови Договору щодо постачання товару в зазначені терміни не виконані, а саме:

товар у кількості 1200 комплектів на суму 995 040 грн. постачено із запізненням на 16 діб;

товар у кількості 3250 комплектів на суму 2 694 900 грн. постачено із запізненням на 23 доби;

товар у кількості 3 650 комплектів на суму 3 026 580 грн. постачено із запізненням на 24 доби;

товар у кількості 3 200 комплектів на суму 2 653 440 грн. постачено із запізненням на 27 діб;

товар у кількості 3700 комплектів на суму 3 068 040 грн. постачено із запізненням на 29 діб.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТОВ «МІК» на користь Міністерства оборони України 311 157,30 грн. пені, а також покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач позов визнав частково про що зазначив у відзиві на позовну заяву який надійшов до суду 12.07.2015р. Так у відзиві зазначено, що за прострочення постачання товару Міністерством оборони України нарахована пеня що передбачено умовами договору на загальну суму 311 157,30 грн. Дана сума, нарахована Позивачем є не точною, правильною сумою є 297 724,26 грн. (розрахунок додається), адже під час нарахування Позивач зайво врахував дні коли було здійснено постачання товару - 30.07.2015 року, 07.08.2015 року, 08.08.2015 року, 11.08.2015 року та 13.08.2015 року. Таким чином прострочення Позивача складає 14, 22, 23, 26, 28 днів відповідно.

Крім того, ТОВ «МІК» вважає, що розмір штрафних санкцій, що нарахований Міністерством оборони України є надмірно великим, незначні порушення договірних зобов'язань не мали негативних наслідків для Міністерства оборони України та не порушили майнові інтереси Позивача.

На даний час, підприємство виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави, продукція що постачається підприємством спрямована на забезпечення військ у тому числі що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України.

Обсяг замовлень для потреб оборони у останні роки значно зріз, підприємство працює понаднормово залучаючи всі наявні ресурси.

У разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі підприємство опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі.

У процесі майбутнього примусового виконання рішення суду можливе накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК». Такий арешт заблокує господарську діяльність відповідача, що призведе до невиконання ним своїх господарських зобов'язань, у першу чергу перед Міністерством оборони України.

Також, у разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі на підприємстві існує ризик виникнення кредиторської заборгованість перед контрагентами.

За викладених обставин Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 80% - до суми 59 544,85 грн.

За клопотанням представників Сторін особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

11.06.2015р. між Міністерством оборони України Замовник та ТОВ «МІК» - Постачальник укладено Договір №286/3/15/251 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі за текстом Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Постачальник зобовязався у 2015 році поставити Замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 5. Костюм літній польовий) (далі товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості і строки, вказані у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижчевикладеною Специфікацією.

Так, відповідно до Специфікації, найменування товару костюм літній польовий; строки (терміни) постачання до 15.07.2015р. включно; загальна кількість, яку необхідно постачати - 15 000; ціна за одиницю товару (без ПДВ) 691,00 грн.; ціна товару (без ПДВ) 10 365 000,00 грн., ціна товару з ПДВ 12 438 000,00 грн.

Приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості) який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України.

Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (п. 2.7. Договору).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника (п 5.3. Договору).

Строк дії Договору до 31.12.2015р., а частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. Договору).

На виконання умов Договору Постачальником поставлено а Замовником прийнято товар визначений у Специфікації, що підтверджується відповідними актами приймального контролю (якості):

-№ 1 від 30.07.2015р. прийнято 1200 комплектів;

-№ 1 від 07.08.2015р. прийнято на 3250 комплектів;

-№ 2 від 08.08.2015р. прийнято на 3650 комплектів;

-№ 1 від 13.08.2015р. прийнято на 3700 комплектів;

-№ 1 від 11.08.2015р. прийнято на 3200 комплектів;

та видатковими накладними:

-№РН-07/30/14 від 30.07.2015р. на суму 995040,00 грн.

-№РН-08/07/27 від 07.08.2015р. на суму 2 694 900,00 грн.

-№РН-08/08/01 від 08.08.2015р. на суму 3 026 580,00 грн.

-№РН-08/11/36 від 11.08.2015р. на суму 2 653 440,00 грн.

-№РН-08/13/20 від 13.08.2015р. на суму 3 068 040,00 грн.

ОСОБА_4 приймального контролю (якості) та Видаткові накладні в повному обсязі підписані уповноваженими представниками Сторін без зауважень та скріплені печатками Підприємств.

У звязку з порушенням Постачальником умов Договору щодо строків поставки товару, Замовник звернувся до нього з претензією №286/6/11555 від 22.09.2015р. щодо сплати 311 157,30 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.

Оскільки відповіді на претензію Відповідачем не надано та сума штрафних санкцій не сплачена, Міністерство оборони України звернулося з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 7.3.4 Договору, за порушення строків виконання зобовязання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.

Судом встановлено, що Позивачем при визначені періодів нарахування пені помилково включено дні здійснення поставки товару 30.07.2015р, 07.08.2015р., 08.08.2015р., 11.08.2015р., 13.08.2015р., в дні прострочення поставки.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 297 724,24 грн.

Разом з тим, щодо стягнення суми пені в розмірі 297 724,24 грн. суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача та зменшити розмір пені на 80% виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування клопотання Відповідач посилається на те, що на даний час підприємство виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави, продукція що постачається підприємством спрямована на забезпечення військ у тому числі що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України. У разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі підприємство опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі, що унеможливить виконання ним своїх зобовязань перед Державою.

Представник Позивача вирішення питання про зменшення розміру пені залишив на розсуд суду.

Суд вважає за можливе застосувати приписи ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені на 80%, тобто до 59 544,85 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази.

За викладених обставин, позовні вимоги Міністерства оборони України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення суми підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Міністерства оборони України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення суми 311 157,30 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Міністерства оборони України (03168 м. Київ, пр-т Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 59 544 (пятдесят девять тисяч пятсот сорок чотири) грн. 85 коп. пені, 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят пять) грн. 85 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 18.07.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.