Постанова № 59078876, 14.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2016 року № 826/5116/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної міграційної служби України у місті Києві провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання повернути йому безпідставно сплачені кошти в розмірі 391,47 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю вимог відповідача щодо сплати позивачем додаткових послуг за отримання паспорту для виїзду за кордон, окрім тих, що визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", оскільки визначена цим Декретом сума покриває вартість витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо видачі закордонного паспорта, в тому числі і вартість бланку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав клопотання, в якому просив надати час для надання суду заперечень проти адміністративного позову.

У письмових запереченнях, надісланих до суду, відповідач просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним.

Процедура оформлення та видачі паспорта передбачає вчинення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України дій не тільки щодо прийняття від заявника документів, але й цілого комплексу дій, пов'язаних з оформленням анкети отримувача паспорта, перевіркою достовірності, обробкою та збереженням заявлених особою даних, оформленням паспорта, дані до якого вносяться способом лазерного гравірування тощо. Зазначені дії визначають зміст послуг з оформлення та видачі паспорта, які надаються територіальними підрозділами ДМС України. Зазначив, що видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон спрямована на набуття особою права на виїзд з України і в'їзд в Україну, що є результатом надання ДМС України відповідної адміністративної послуги. Відповідно до Постанови КМУ № 795 від 04.06.2007 року та № 1098 від 26.10.2011 року адміністративна послуга з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон є платною в розмірі 87,15 грн., а також передбачає видачу бланка паспорта, вартість якого складає 304,32 грн. А тому сплата коштів в розмірі 391,47 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві з запитом, в якому просив надати інформацію про необхідні документи та платежі для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який містить безконтактний електронний чіп.

15 лютого 2016 року, листом Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві № 1-18/12іх-16 позивачу було надано відповідь на його запит від 10.02.2016 року та роз'яснено, що з 01 січня 2015 року в Україні запроваджена видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій на підставі Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та Постанови Кабінету міністрів України від 04 травня 2014 року №152 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення" (далі - Порядок).

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2016 року за оформлення закордонного паспорта з електронним носієм позивачем було сплачено 391,47 грн. (квитанція №QS27593760 від 19.02.2016 року), а саме: про сплату вартості нетермінового оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. і про сплату вартості бланка паспорта у розмірі 304,32 грн., а всього в розмірі 391,47 грн.

Підставою для звернення із адміністративним позовом стали неправомірні, на думку позивача, дії відповідача щодо вимоги сплати ним коштів в розмірі 391,47 грн., оскільки для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон законодавством передбачено обов'язок сплати тільки державного мита в розмірі 170 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері є Закон України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" №3857-ХІІ від 21.01.1994 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №3857-ХІІ).

В ст.1 даного Закону закріплено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (ст.2 Закону №3857-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Крім того, в ст.7 даного Закону передбачено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України та підлягають опублікуванню.

На реалізацію наведеної норми, Кабінетом Міністрів України 31.03.1995 року було прийнято постанову №231, якою затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення. Дана постанова втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №682 від 26.11.2014 року.

Натомість постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення.

В п.16 даного Порядку передбачено, що за оформлення паспорта для виїзду за кордон (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обмін справляється плата (за кордоном - консульський збір) у порядку та у розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

В п.5 ст. 2 та п.п. "б" п.6 ст.3 даного Декрету визначено, що державне мито справляється за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів та встановлюються в таких розмірах: за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170,00 грн.

Жодних інших обов'язкових платежів даними нормативними актами на момент звернення позивача із заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року N 1098 затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, пункт 4 якої передбачає, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг таких витрат визначається МВС.

Разом з тим, нормативний документ МВС України, який би визначив вартість бланку паспорта, відсутній.

Таким чином вимога відповідача про необхідність сплати вартості бланку паспорта саме в розмірі 304,32 грн. є необгрунтованою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року N 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" визначено перелік платних послуг, серед яких послуга за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої складає 87,15 грн.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року N 1098, послуги надаються за письмовою заявою фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу. У свою чергу законодавче закріплення переліку платних послуг, що надаються підрозділами МВС та ДМС, не означає обов'язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Доказів звернення позивача з такою заявою відповідач не надав.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В своїй постанові Верховний Суд України від 17.12.2013 року по справі №21-441а13, зазначив, що сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом України №3857-XII та Правилами спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.

Відтак, посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" № 795 від 04.06.2007 року в обґрунтування правомірності стягнення плати за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та на п.4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг" № 1098 від 26.10.2011 року, як на обґрунтування правомірності стягнення вартості бланка паспорта в розмірі 304,32 грн., з огляду на вищенаведене суд оцінює критично.

Згідно з п. 2 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (надалі - Порядок №787), цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

А відповідно до п. 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках. Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року (К/800/52665/14) у справі №813/1280/14 за позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій протиправними.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо вимоги сплати позивачем коштів в розмірі 87,15 грн. як плати за послуги ДМС України та 304,32 грн. як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон. А тому підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу зайво сплачені кошти за додаткові послуги ДМС в розмірі 87,15 грн. та за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 304,32 грн., а всього в розмірі 391,47 грн.

На підтвердження сплати грошових коштів в сумі 391,47 грн., позивачем надано копію квитанцій №QS27593760 від 19.02.2016 року.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений судовий збір в розмірі 1102,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві щодо вимоги сплати ОСОБА_1 коштів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 391,47 грн. (триста дев'яносто одної гривні сорока семи копійок).

Зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України у місті Києві повернути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачені кошти за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 391,47 грн. (триста дев'яносто одну гривню сорок сім копійок).

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.С. Мазур