Постанова № 59078309, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2016 року № 826/1784/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000202800;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000192800;

- судовий збір стягнути з ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП»;

В подальшому через канцелярію надійшла заява позивача "про уточнення вимог адміністративного позову по справі №826/1784/16", у якій останній збільшив позовні вимоги та просив серед іншого:

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві внести показники податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП», а саме: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року, поданих 30.01.2015 року до електронної бази даних податкової звітності і зареєстрованих за № 9006525164 та до картки особового рахунку платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (код СДРПОУ - 38513827), а саме:

- квитанція № 2 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за звітний податковий період січень 2015 року, уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ згідно наказу № 213 за грудень 2014 року № 9006525164 від 30.01.2015 року;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за звітний податковий період січень 2015 року, уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за грудень 2014 року № 9006525164 від 30.01.2015 року;

- уточнююча довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за звітний податковий період січень 2015 року, уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за грудень 2014 року № 9006525164 від 30.01.2015 року;

- уточнюючий розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за звітний податковий період січень 2015 року, уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за грудень 2014 року № 9006525164 від 30.01.2015 року;

- уточнююча заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за звітний податковий період січень 2015 року, уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за грудень 2014 року № 9006525164 від 30.01.2015 року;

- уточнююча розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за звітний податковий період січень 2015 року, уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за грудень 2014 року № 9006525164 від 30.01.2015 року;

- квитанція № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (звітна нова) за листопад 2014 року за № 9073635302 від 19.12.2014 року ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП»;

- податкова декларація з податку на додану вартість (звітна нова) «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за листопад 2014 року;

- довідка (звітний новий) про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за листопад 2014 року;

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (звітний новий) (ДЗ) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за листопад 2014 року;

- розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (звітний новий) (Д5) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за листопад 2014 року;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних (звітний новий) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за листопад 2014 року;

- заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних) (звітна нова) (Д8) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» за листопад 2014 року.

Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2016 заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто позивачеві з огляду на приписи ч.1 ст. 137 КАС України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду про що позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явки повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Пояснень чи письмових заперечень по суті заявлених позовних вимог не виклав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

При цьому, через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про вихід суду з письмового провадження та зупинення провадження по справі, однак за наслідками ознайомлення з доводами, викладеними у вказаному клопотанні, встановлено, що відповідачем не надано документального підтвердження неможливості подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Так само, відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявність правових підстав для зупинення провадження по справі № 826/1784/16.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2 051 035 грн. за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 3496/26-58-28-01-38513827 від 13.07.2015 року.

В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

- п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, а саме безпідставно віднесено до податкового кредиту листопад 2014року суму податку на додану вартість, яка не підтверджена перевіркою на суму ПДВ розмірі 2 050 000 гривень, та підлягає зменшенню;

- п. 200.1. та п. 200.3 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість з листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн. та підлягає зменшенню.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 28.08.2015 прийняті податкові повідомлення - рішення №№:

- 0000202800, згідно якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 050 000 грн.;

- 0000192800, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 050 000 грн. та зобов'язано ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» сплатити штрафні санкції у розмірі 512 500 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень рішень №№0000202800, 0000192800, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Фактичні обставини справи свідчать, що предметом спірної перевірки були господарські правовідносини позивача з наступними контрагентами, зокрема: - ТОВ «ТЕХНО - СІТІ», ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод.

Водночас, висновки відповідача про допущення порушень норм законодавства позивачем, обумовлені неможливістю фактичного здійснення ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАД «Дніпродзержинський автомобільний завод» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1.cт. 203, ч. 1 cт. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАД «Дніпродзержинський автомобільний завод» з постачальниками та покупцями.

Також, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На підставі вказаних обставин, відповідачем встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАД «Дніпродзержинський автомобільний завод» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Поряд з цим, зі змісту акту перевірки слідує, що висновки щодо відсутності реального характеру вчинюваних позивача та його контрагентами господарських операцій, ґрунтуються на наступній інформації: лист Слідчого відділу Оболонського району РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.07.2015 №52/73-53 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100050002909; протокол допиту свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, службових записок оперативного управління ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2015 №1459/7/26-58-0704, від 26.02.2015 №1075/7/26-58-0704, від 03.02.2015 №586/7/26-58-07-04 та комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби АС «Податковий блок», АС «Перелік платників податків, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ».

Натомість, акт перевірки не містить належного дослідження первинної документації позивача, оформленої за наслідком спірних господарських операцій.

Однак, суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Матеріали справи свідчать, що 20.12.2012 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинский автомобільний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СІТІ» був укладений Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу згідно якого ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» передало у власність, а ТОВ «ТЕХНО СІТІ» прийняло у власність майновий комплекс - автомобільний завод, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м.

В подальшому, 31.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СІТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» був укладений Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу, згідно якого ТОВ «ТЕХНО СІТІ» передало у власність, а ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» прийняло у власність майновий комплекс автомобільний завод, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., що складається з головного корпусу в літері за планом «А-2» (цегла), загальною площею 9800, 1 кв.м., станція очищення масел в літері за планом «Б-1» (цегла), загальною площею 43,3 кв.м., будівля котельної в літері за планом «В-1» (залізобетонні панелі), загальною площею 315,6 кв.м., вагон-будиночок в літері за планом «Г-1 (цегла), загальною площею 230,1 кв.м., будівля складу нафтопродуктів в літері за планом «Ж-1» (цегла), загальною площею 13,0 кв.м., насосна станція в літер: за планом « 3-1» (цегла), загальною площею 60,4 кв.м., мобільна будівля в літері за планом «К-1» (цегла), загальною площею 196,2 кв.м., фідерна підстанція в літері за планом «Л-1» (цегла), будівля гаражу для електрокарів в літері за планом «М-1» (цегла), загальною площею 333,6 кв.м., склад-ДЧР в літері за планом «Р-1» (металеві), загальною площею 842,3 кв.м., будівля автомобільного гаражу в літері за планом «С-1» (цегла), загальною площею 325,4 кв.м., склад для зберігання матеріалів в літері за планом «У-1» (металеві), загальною площею 425,4 кв.м., будівля складу запасних частин в літері за планом «Ф-1» (цегла), загальною площею 213,5 кв.м., огорожі літ. 1-10, сміттєзбірник літ. 11, труба димова літ. 12, будівля складу нафтопродуктів в літері за планом «Д-1» (цегла), загальною площею 132,9 кв.м., (в подальшому разом іменуються Об'єкти).

Зі змісту договору від 31.07.2013 року слідує, що продаж майнового комплексу вчинено за суму 12 300 000,00 (дванадцять мільйонів триста тисяч гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ 2 050 000,00 (два мільйони п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок, яку «Покупець» повинен сплатити на поточний рахунок «Продавця» повністю протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього Договору.

Разом з тим, передача об'єктів здійснюється «Продавцем» «Покупцю» шляхом підписання Сторонами Акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

03.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СІТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» був укладений Договір про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року, за умовами якого зміни викладені до вказаного договору в наступній редакції:

«Після передачі «Продавцем» «Покупцю» майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору та виконання «Покупцем» у повному обсязі його зобов'язань з оплати «Продавцю» вартості майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору, Сторонами, шляхом підписання Акту приймання передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ та оплати його вартості та видачі «Продавцем» «Покупцю» нотаріальної Заяви про підтвердження факту повного розрахунку за договором, засвідчується факт повного виконання їх зобов'язань за цим Договором, а саме виконання «Продавцем» його зобов'язання з передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ «Покупцю» та виконання «Покупцем» зобов'язання з оплати вартості АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ «Продавцю».

Факт остаточного вступлення «Покупцем» в права володіння майновим комплексом АВТОМОБІЛЬНИМ ЗАВОДОМ засвідчується вищезазначеним Актом приймання передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ та оплати його вартості та Заяви про підтвердження факту повного розрахунку за договором.».

На виконання вказаних договорів, сторонами оформлені Акти приймання - передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ від 24.11.2014 №2, про те, що на підставі Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 року відбулася передача у власність майнового комплексу - автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., від ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» до ТОВ «ТЕХНО СІТІ».

Поряд з цим, згідно виписки ПАТ «Агрокомбанк» по особовому рахунку №26001001941301, ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» з 12.08.2014 року по 03.07.2015 року, 24.11.2014 року ТОВ «ТЕХНО СІТІ» на користь ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» була здійснена оплата згідно Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 року у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн.

Також фактичні обставини справи свідчать, що 24.11.2014 року ТОВ «ТЕХНО СІТІ» та ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» підписали Акт приймання - передачі, згідно якого на підставі Договору від 03.09.2014 року про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року відбулася передача у власність майнового комплексу автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., від ТОВ «ТЕХНО СІТІ» до ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

Згідно доручень від 24.11.2014 року № 19, 20, 21 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» на користь ТОВ «ТЕХНО СІТІ» була здійснена оплата згідно Договору від 03.09.2014 року про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн. Також, даний факт оплати підтверджується інформацією, зазначеною у виписці ПАТ «АГРОКОМБАНК» по особовим рахункам з 28.07.2014 року по 31.03.2016 року по рахунку № 26001001941301 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

Разом з тим, 25.11.2014 року нотаріально завіреною заявою ТОВ «ТЕХНО СІТІ» підтвердило факт повного розрахунку та отримання 24.11.2014 року від ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» грошових коштів у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн. 00 коп. згідно Договору від 03.09.2014 року про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.14.1.181, п.14.1, ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зокрема, п. 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Водночас, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та не пов'язується з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Разом з тим, твердження податкового органу про нереальний характер перевіряємих господарських правовідносин не носить правового підґрунтя, зважаючи на наступне.

Особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Так, посилання відповідача на листи Слідчого відділу Оболонського району РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.07.2015 №52/73-53 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100050002909 за фактом замаху службовими особами ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» на заволодіння чужим майном - бюджетними коштами в сумі понад 2 млн. шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, як на доказ порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, суд вважає необґрунтованими, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не доведено, що станом на момент виникнення спірних господарських правовідносин існував вирок суду щодо ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП», який набрав законної сили та встановлював вину позивача у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення; такого вироку відповідачем до суду не надано.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача через призму пояснень свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відображених у відповідних протоколах свідків, згідно яких на переконання контролюючого органу встановлені факти фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «ТЕХНО СІТІ» та відсутність юридичної сили договору №ФП-27/09-14 від 27.09.2014, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем не було завищено податковий кредит за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 2 050 000 грн., а тому, не було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн., що у свою чергу свідчить про неправомірність податкових повідомлень - рішень №№0000202800, 0000192800 та наявність правових підстав для їх скасування.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження правомірності податкових повідомлень - рішень №№0000202800, 0000192800.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000202800.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000192800.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» судовий збір у розмірі 69 188 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур