Постанова № 59078298, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2016 року № 826/21637/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Ковельської податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Любомльське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Ковельської податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Любомльське відділення) (надалі також – відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.06.2015 року №000473310 та №000472310, складені Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (Любомльське відділення);

- відшкодування судових витрат покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду про що позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явки не забезпечив, проте через канцелярію суду надіслав клопотання про слухання справи за його відсутності. Крім того, через канцелярію суду надіслав письмові заперечення проти позову, у яких зазначав проте, що податкові повідомлення – рішення прийняті з підстав порушення позивачем у своїй діяльності ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. за №105/2655 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку» занизило суму акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року на 90157грн., з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ПАТ «Укрнафта» за лютий 2015 року, за результатами перевірки відповідачем складено в акт перевірки від 17.04.2015р. №58/21/00135390.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Укрнафта» в порушення ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 ст.215, сг.216 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01,2015р. за №105/2655 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку» занизило суму акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року на 90157грн.

На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №000473310 від 12.06.2015р., яким визначено суму грошового зобов’язання з акцизного податку в розмірі 116581грн., основний платіж - 7772 грн., штрафна санкція - 38860,50грн., №000472310 від 12.06.2015р., яким визначено суму грошового зобов’язання з акцизного податку в розмірі 80654грн., основний платіж - 12436грн., штрафна санкція - 6218грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС України у Волинській області №4956/10/03-20-10-03-06 від 23.07.2015 року та рішенням ДФС України № 17744/6/99-99-10-01- 02-25 від 20.08.2015 року, податкові повідомлення - рішення Ковельської ОДПІ залишені без змін, а скарга ПАТ «Укрнафта» - без задоволення.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень – рішень від 12.06.2015р. №№000473310, 000472310, вказуючи на грубі порушення чинного податкового законодавства при їх прийняті, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки від 17.04.2015р. №58/21/00135390, контролюючим органом встановлено порушення ст. ст. 213, 214, пп. 215.3.4 ст. 215, ст. 216 ПК України та Наказу Міністерства Фінансів України № 14 від 23.01.2015 року «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», що призвело до заниження позивачем акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 90 157,00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, на думку контролюючого органу, виникають у особи, яка здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу автозаправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Укрнафта» як суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, складає та подає контролюючому органу податкову декларацію з акцизного податку.

Відповідно до пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 ПК України операціями з реалізації підакцизних товарів (продукції) є будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Абзац другий наведеного підпункту надає тлумачення поняттю: «реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», якою є продаж алкогольних напоїв, тютюнових виробів, нафтопродуктів, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Тобто, операції з реалізації підакцизних товарів є такими, що: - передбачають їх відвантаження на підставі цивільно-правових (господарських) договорів (купівлі-продажу, міни, поставки та інших, на підставі яких відбувається перехід права власності або без такого, за плату (компенсацію) або без неї, тощо), та передбачають продаж підакцизних товарів громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання у роздріб.

Визначення поняття роздрібної торгівлі наводиться в ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» де зазначено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо, громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Ознаки роздрібної торгівлі, що наведені в Законі є аналогічними ознакам реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів наведеним у пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі - продажу.

Статтею 698 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором роздрібної купівлі - продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що 01.11.2004 року між ПАТ «Укрнафта» (постачальник) та ТОВ ПТФ «Авіас» (покупець) укладено договір поставки № 26/134ІВ-АЗС. Згідно з предметом договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно – мастильні матеріали (бензини та дизельне паливо) на умовах EXW АЗС.

Таким чином, при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладеного договору (крім договорів роздрібної купівлі-продажу) відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним особам), для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців).

Враховуючи зазначене, в даному випадку реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПК України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбаваються з метою їх використання громадянином або іншим кінцевим споживачем в особистих некомерційних цілях, а придбаваються з метою їх використання саме у комерційній діяльності юридичної особи.

Водночас, як встановлено пп. 213.1.9. п. 213.1. ст. 213, пп. 214.1.4. п. 214.1. ст. 214 ПК України: об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; базою оподаткування є вартість підакцизних товарів (з ПДВ), що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (п. 216.9 ст. 216 ПК України).

Суть цих норм зводиться до того, що оподаткуванню акцизним податком підлягають операції саме з роздрібного продажу підакцизних товарів споживачам для їх особистого некомерційного використання.

З системного аналізу наведених вище приписів законодавства, суд приходить до висновку проте, що при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що не є об'єктом оподаткування акцизним податком, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування акцизним податком.

За наслідком розгляду справи, враховуючи наведені вище обставини та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про непідтвердженість доводів відповідача про заниження суми акцизного податку за лютий 2015 року на суму 90157грн., що свідчить про неправомірність податкових повідомлень – рішень від 12.06.2015р. №№000473310, 000472310, та наявність правових підстав для їх скасування у судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження правомірності податкових повідомлень – рішень №№000473310, 000472310. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.06.2015 року №000473310 та №000472310, складені Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (Любомльське відділення).

Присудити з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укрнафта» судовий збір у розмірі 2 028, 53 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур