Ухвала суду № 59078180, 01.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

01 липня 2016 року м. Київ № 826/9856/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчук А.Б., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом

Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

Торгово-промислової палати України

про

визнання протиправними дій, зобов'язатння вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Торгово-промислової палати України про визнання протиправними дії Торгово-промислової палати України щодо відмови Дочірньому підприємству "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зобов'язати Торгово-промислову палату України видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на підставі заяви Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №381-01/08.1 від 23.02.2016.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який може бути вирішених в порядку адміністративного судочинства має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Основною ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є те, що у цих відносинах домінує публічно-правовий інтерес (прагнення забезпечити блага, які мають загальносуспільну вагу, тобто блага, що є важливими не лише для однієї окремої особи, а для значної кількості людей - громади, суспільства).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (ч. 2 ст. 17 КАС України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів спірні правовідносини виникли між позивачем та Торгово-промисловою палатою України щодо відмови відповідача у засвідченні позивачу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на підставі заяви Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №381-01/08.1 від 23.02.2016.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” № 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року, торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно ч. 1 статті 3 Закону № 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

При цьому, частиною 2 статті 4 вказаного Закону визначено, що втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово-промислових палат у діяльність державних органів та їх посадових осіб не допускається.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин Торгово-промислова палата України не виконує владних управлінських функцій по відношенню до позивача, оскільки є недержавною організацією, місією якої є сприяння розвитку підприємництва, народного господарства, національної економіки тощо, а тому не є суб’єктом владних повноважень. При цьому, з наявних матеріалів не вбачається, що відповідач здійснює повноваження, які делеговані суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Отже, такі вимоги позивача можуть бути вирішені в судовому провадженні в порядку господарського судочинства.

З огляду на заявлені позивачем вимоги та наведені на їх обґрунтування доводи, а також беручи до уваги положення законодавства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позивачем фактично оскаржуються дії відповідача, які є предметом розгляду суду у межах господарського, а не адміністративного судочинства.

Наведене також відповідає правовій позиції Київського апеляційного адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 26.09.2012 року у справі № 2а/2570/2151/2012.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства суд вбачає наявними підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.109, 160 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Дочірньому підприємству "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі разом з позовом та доданими матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.

3. Роз’яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук