Постанова № 59077830, 13.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 липня 2016 р. № 820/2147/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі Алавердян Е.А.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року. №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року,№807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року, №807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015року,№807000011/2016/000044/2 від 9.01.2016 року, 807100011/2016/000139/2 від 19.02.2016 року, №807000011/2016/000175/2 від 26.02.2016 року та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС: №807100001/2015/00080 від 09.10.2015 року, №807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року, №807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року, №807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року, №807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року, №807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року, №807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року.

Позивач вважає, що рішення та картки відмови Харківської митниці є неправомірними та протиправними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Харківської митниці ДФС у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

15 вересня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» (Україна) (надалі - позивач) та компанією LAIWU BETHEL FOODS CO., LTD (Китай) (надалі компанія, постачальник), було укладено контракт №2014-09-15 (надалі контракт), відповідно до якого компанія зобовязалась поставити на умовах CFR (ОСОБА_2, Україна), а позивач оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), які є невідємною частиною цього контракту.

Ціна на товар включала в себе вартість упаковки, тари, маркування, доставки до порту експорту та експортні митні процедури, встановлювалась в доларах США. За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснювалось.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем було здійснені зовнішньоекономічні імпортні операції з компанією LAIWU BETHEL FOODS CO., LTD, та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням, а саме:Так, згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15006 від 20.07.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: - «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 8,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 12040,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 12040,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 42 від 19.08.2015 року на суму 12040,00 доларів США.

09.10.2015 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС (надалі митний орган, відповідач) була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2015/003824, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15006 від 20.07.2015 року, а саме: - ціна товару 256443,46 грн. (12040,00 доларів США х 21,299291 грн.); - митна вартість 256443,46 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Матеріалами справи підтверджено, що разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

09.10.2015 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

Позивач своєчасно та належним чином відреагував на вказане електронне повідомлення, та звернув увагу митного органу на те, що той в своєму повідомленні не зазначив конкретних документів які не були надані позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України та на безпідставне ствердження у повідомленні про відсутність числових показників у документах, передбачених ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Крім того, позивач надав митному органу пояснення стосовно відсутності жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу вже було повідомлено в листі № 0821 від 21.08.2015 року, та зазначив, що витребувані документи вже були надані та просив врахувати поданий декларантом разом з повним пакетом документів висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №2811 від 30.09.2015 року про вартісні характеристики товару, який відображає чисельні показники митної вартості товарів.

Незважаючи на це, відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/003824 від 09.10.2015 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00080 від 09.10.2015 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року (надалі оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 12040,00 доларів США: 0,57 долара США за 1 кг).

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2015/003999 від 20.10.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії 18.01.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 184753,00 грн. (мита 59938,95 грн., додаткового імпортного збору 35258,21 грн., ПДВ 89555,84 грн.).

Також, згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15007 від 18.08.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2015 року на адресу позивача було поставлено товар:- «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 44 від 14.09.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

09.11.2015 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС була подана електрона митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2015/004299, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15007 від 18.08.2015 року, а саме: ціна товару 190251,31 грн. (8400,00 доларів США х 22,648966 грн.); митна вартість 190251,31 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

09.11.2015 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобовязані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів;

В звязку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу ПІК Інспектор 2006, мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає 1,35 $/кг.»

Проте, відповідач у повідомленні не зазначив сумнівів щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, тобто обмежень передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, не зазначив документів, котрі можуть спростувати данні сумніви, також відповідач не визначив які саме відомості щодо складових митної вартості відсутні у позивача та які саме відомості повинні підтвердити додаткові документи.

Позивач своєчасно та належним чином повідомив митний орган про відсутність жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі від 15.12.2014 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення.

Відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/004299 від 09.11.2015 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року (надалі оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Відповідно до картки відмови №807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року, відповідачем було зазначено причину неможливості здійснення митного оформлення товарів: «…в звязку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015».

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2015/004497 від 20.11.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії 18.02.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 249209,67 грн. (мита 80850,46 грн., додаткового імпортного збору 47559,10 грн., ПДВ 120800,1150 грн.).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15008 від 04.09.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 48 від 19.10.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

24.11.2015 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 № 807100001/2015/004561, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15008 від 19.10.2015 року, а саме: ціна товару 202134,40 грн. (8400,00 доларів США х 24,063619 грн.); митна вартість 202134,40 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

24.11.2015 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що «…в звязку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСАУР (Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, зареєстрований у Мінюсті України 21.08.2015 за №1021/27466). У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобовязані подати митному органу достовірні відомості.

Позивач своєчасно та належним чином повідомив митний орган про відсутність жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі від 15.12.2014 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення.

Незважаючи на це, відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/004561 від 24.11.2015 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості 807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року (надалі оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Відповідно до картки відмови №807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року, відповідачем було зазначено причину неможливості здійснення митного оформлення товарів: «…в звязку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015».

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2015/004711 від 07.12.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії 06.03.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 247218,00 грн. (мита 80204,31 грн., додаткового імпортного збору 47179,01 грн., ПДВ 119834,68 грн.).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15009 від 25.09.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2015 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 51 від 10.11.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

01.12.2015 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 № 807100001/2015/004663, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15009 від 25.09.2015 року, а саме: ціна товару 201163,92 грн. (8400,00 доларів США х 23,948086 грн.); митна вартість 201163,92 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

01.12.2015 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобовязані подати митному органу достовірні відомості.

Позивач своєчасно та належним чином повідомив митний орган про відсутність жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі від 15.12.2014 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення.

Незважаючи на це, відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2015/004663 від 01.12.2015 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості 807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015 року (надалі оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Відповідно до картки відмови №807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року, відповідачем було зазначено причину неможливості здійснення митного оформлення товарів: «…в звязку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015».

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2015/004837 від 14.12.2015 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії 13.03.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 249428,65 грн. (мита 80921,51 грн., додаткового імпортного збору 47600,89 грн., ПДВ 120906,25 грн.).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15010 від 29.10.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 60 від 22.12.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

19.01.2016 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 №807100001/2015/000144, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15010 від 29.10.2015 року, а саме: ціна товару 206951,79 грн. (8400,00 доларів США х 24,637118 грн.); митна вартість 206951,79 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

19.01.2016 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що декларант або уповноважена ним особа зобовязані подати митному органу достовірні .

Позивач своєчасно та належним чином повідомив митний орган про відсутність жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі від 15.12.2014 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення.

Незважаючи на це, відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2016/000144 від 19.01.2016 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/000044/2 від 19.01.2016 року (надалі оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Відповідно до картки відмови №807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року, відповідачем було зазначено причину неможливості здійснення митного оформлення товарів: «…в звязку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000044/2 від 19.01.2016».

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/000044/2 від 19.01.2016 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2016/000155 від 19.01.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії 18.04.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 198580,25 грн. (мита 83556,79 грн., ПДВ 115013,46 грн.).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15012 від 14.12.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1500 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 15000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 59 від 21.12.2015 року та №71 від 18.01.2016 року на суму 8400,00 доларів США.

17.02.2016 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2016/000522, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15012 від 14.12.2015 року, а саме: ціна товару 226966,30 грн. (8400,00 доларів США х 27,019798 грн.); митна вартість 226966,30 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

17.02.2016 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що декларант або уповноважена ним особа зобовязані подати митному органу достовірні відомості.

Позивач своєчасно та належним чином повідомив митний орган про відсутність жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі від 15.12.2014 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення.

Незважаючи на це, відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2016/000522 від 17.02.2016 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/0000139/2 від 19.02.2016 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Відповідно до картки відмови №807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року, відповідачем було зазначено причину неможливості здійснення митного оформлення товарів: «…в звязку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000139/2 від 19.02.2016.».

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/000139/2 від 19.02.2016 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2016/000560 від 19.02.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантій 19.05.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 213280,46 грн. (мита 89746,73 грн., ПДВ 123533,73 грн.).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15011 від 18.11.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар:«імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом 21000,00 кг).

Свої зобовязання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 52 від 01.12.2015 року та №71 від 18.01.2016 року на загальну суму 8400,00 доларів США.

25.02.2016 року позивачем до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2016/000632, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15011 від 18.11.2015 року, а саме: ціна товару 228636,49 грн. (8400,00 доларів США х 27,21863 грн.); митна вартість 228636,49 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

25.02.2016 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що декларант або уповноважена ним особа зобовязані подати митному органу достовірні відомості.

Позивач своєчасно та належним чином повідомив митний орган про відсутність жодних обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, про що митному органу було повідомлено в листі від 15.12.2014 року який надавався разом з повним пакетом документів під час митного оформлення.

Незважаючи на це, відповідачем все ж було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2016/000632 від 25.02.2016 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у звязку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року (надалі картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/000175/2 від 26.02.2016 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Відповідно до картки відмови №807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року, відповідачем було зазначено причину неможливості здійснення митного оформлення товарів: «…в звязку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/0000175/2 від 26.02.2016.».

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/0000175/2 від 26.02.2016 року та розяснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію №807100001/2016/000650 від 26.02.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантій 26.05.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 219618,61 грн. (мита 92413,77 грн., ПДВ 127204,84 грн.).

Щодо відсутності обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару.

Часиною 1 та 2 статті 58 глави 9 Митного кодексу України, передбачені обмеження на застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, згідно ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В свою чергу у позивача були відсутні обмеження на використання придбаного товару, були відсутні умови або застереження, які перешкоджали визначенню митної вартості, а також умовами укладеного контракту не передбачено сплати роялті або ліцензійних платежів, не передбачено додаткових прямих або опосередкованих виплат постачальнику товару (компанії), про що позивач у декларації митної вартості наданою разом з митними деклараціями повідомив відповідача про відсутність застережень передбачених ст.58 Митного кодексу України та про відсутність взаємоповязаності між сторонами контракту.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Проте, позивач при митному оформленні товару визначав митну вартість імпортованого товару за основним методом за ціною договору (вартістю операції) та надавав разом з митною декларацією повний пакет документів із достовірними відомостями та розрахунками, які підлягали обчисленню та підтверджували всі складові частини митної вартості товарів.

Тому суд вважає, що позивач правомірно обрав основний метод визначення митної вартості у відповідності до вимог ст.58 Митного кодексу України за умови відсутності обмежень передбачених цією статтею та за умови надання позивачем документальних відомостей, які підтверджували всі складові частини митної вартості товарів та які підлягали обчисленню.

При цьому відповідач при митному оформленні та під час формальних консультацій з позивачем, а також у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначав та не вказував, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, не зазначав наявність повязаності між позивачем і компанією, не зазначив ознаки, які вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки товарів, зокрема відносно такої складової митної вартості як ціна придбання, тому твердження відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару є безпідставними.

Щодо повноти надання позивачем документів для митного оформлення (визначення митної вартості).

Відповідно до частин 4, 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч.10 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Керуючись вимогами Митного кодексу України позивач при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надав основні документи, а саме: контракт, доповнення до контракту, інвойс, платіжні доручення в іноземній валюті, документи про кількість та якість товару, а також експортну декларацію країни відправлення, в який зазначена ціна товару задекларована відправником.

Крім того, позивач надав наявні у нього додаткові документи: прайс-лист виробника, комерційну пропозицію виробника, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення, висновок підготовлений спеціалізованою експертною організацією - ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» про вартісні характеристики товару.

Суд зазначає, що надані позивачем документальні відомості у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

Товар, що імпортувався позивачем ліцензуванню не підлягав, страхування не здійснювалось, сплата роялті або інших додаткових платежів умовами контракту не передбачалась. Позивач з постачальником не були повязаними особами.

Таким чином, позивач для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору надавав до митних декларацій які оформлювалися всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Суд також зауважує, що на підтвердження митної вартості товару позивач надавав висновки, зроблені спеціалізованою експертною організацією державним підприємством «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА», відповідно до яких, підтверджено, що рівень ціни за контрактом № 2014-09-15 від 15.09.2014 року відповідає поточній конюнктурі ринку. Однак така інформація також не була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Щодо відсутності підстав для витребування додаткових документів.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України передбачена заборона вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-яких інших документів, відмінних від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст.53 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, правовий аналіз ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України дає змогу стверджувати, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, при цьому право відповідача на витребування додаткових документів виникає виключно у разі встановлення ним доказів, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Проте, варто зазначити, що відповідач в електронних повідомленнях декларанту та в оскаржуваних рішеннях визначив підстави для сумніву у заявленій митній вартості та витребування додаткових документів, а саме: недостатність наданих позивачем документів для визначення складових митної вартості; надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, відповідач передрукував зміст ч.3 ст.53 Митного кодексу України та витребував документи передбачені цією частиною, не вказав які саме обовязкові документи відсутні, не вказав в яких саме документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, взагалі не визначив які саме відомості або складові митної вартості є непідтвердженими, не вказав чому з наданих позивачем документів неможливо встановити складові митної вартості, та що саме повинні підтвердити додаткові документи.

Отже, під час проведення процедури консультації з декларантом, відповідач, незважаючи на законодавчо встановлені приписи щодо підстав витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та ігноруючи надані позивачем відомості, вказав позивачу на необхідність подання додаткових документів без зазначення фактичних підстав для їх витребування, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, без зазначення причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та причин незгоди з обраним позивачем методом. Тобто відповідач не обґрунтував сумніви у правильності визначення митної вартості та необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначив документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таким чином вважаємо, що такий підхід митного органу до консультацій з декларантом унеможливлює усунення останнім можливих неповних відомостей або розбіжностей, та сама консультація носила лише формальний характер, що у свою чергу свідчить, про те, що відповідач, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам ст.53, 54 Митного кодексу України.

Таким чином вважаємо, що такий підхід митного органу до консультацій з декларантом унеможливлює усунення останнім можливих неповних відомостей або розбіжностей, та сама консультація носила лише формальний характер, що у свою чергу свідчить, про те, що відповідач, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам ст.53, 54 Митного кодексу України.

Щодо зазначення в електронних повідомленнях митного органу про ненадання декларантом додаткових документів у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України на запит митного органу.

Судом встановлено, що декларантом кожен раз при митному оформленні товару від митного органу надходило повідомлення від державних інспекторів в яких зазначалося, що відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України в звязку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому митний орган, не зазначав, які саме відомості щодо складових частин митної вартості або інших обставин повинні підтвердити витребувані документи, та не врахував також і те, що, враховуючи умови укладеного контракту, таких документів може зовсім не бути у позивача.

Так, за умовами контракту не передбачено сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), не укладалось жодного ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Що стосується, перекладу митної декларації країни відправлення та проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп, вважаємо за необхідне звернути увагу, Шановного суду, на наступне.

Правові засади митного контролю в Україні визначаються Митним кодексом та іншими законами України. Так, статтею 53 Митного кодексу України, передбачені обовязкові та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення подається у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом не було встановлено ані відсутності чи розбіжності, в наданих до митного оформлення документів, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, ані ознак підробки.

Незважаючи на це, декларантом поряд з усіма іншими додатковими документами, було надано митному органу для митного оформлення також і копію митної декларації країни відправлення, хоча це було і не обовязково.

Проведення верифікації експортної митної декларації передбачене лише листом ДМСУ від 08.10.2010 року №11/2-10.16/11627-еп. Однак зазначений лист, не зареєстрований в Міністерстві юстиції, носить суто інформаційний характер та передбачений лише для митних органів, та не містить жодного правового обовязку ані для громадян України, а ні для субєктів господарювання.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої зазначеного листа, Український національний комітет Міжнародної торгової палати здійснює заходи підтвердження експортних митних декларацій та інших документів, які оформлюються експортерами з КНР як за запитами українських імпортерів, так й Держмитслужби.

Таким чином, Держмитслужба мала можливість звернутися до Українського національного комітету Міжнародної торгової палати для отримання верифікованої експортної митної декларації.

Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що декларантом отримано експертний висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» на кожну поставку товару (є у матеріалах справи), яким підтверджується вартість задекларованого товару, та який разом з іншими додатковими документами, які надавались до експертної установи, у тому числі випискою з бухгалтерської документації, банківським платіжним дорученням, копією митної декларації країни відправлення, були надані до митного органу під час митного оформлення.

Щодо, зазначення відповідачем в запитах на надання додаткових документів та в рішенні про коригування митної вартості товару що, документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності (у коносаменті зазначено «freight collect», що суперечить умовам поставки CFR м. Одеса.)).

Так, митний орган під час митного оформлення в направленому запиту на надання додаткових документів, вказував що, додаткові документи містять розбіжності, а саме зазначене «freight collect» суперечить умовам поставки CFR м. Одеса, проте не вказав, в чому саме полягають розбіжності, чим складений коносамент не відповідає умовам поставки CFR м. Одеса.

При винесенні рішень про коригування митної вартості відповідач зазначив, як підставу через яку заявлену митну вартість не може бути визнано, що документи подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині транспортних витрат від міста завантаження до міста перетину митного кордону України (у коносаментах зазначено «freight collect» (перекл. укр. «вантажний збір»), що суперечить умовам поставки CFR м. Одеса.)

В звязку з тим, що відповідач не зазначив фактичну причину сумніву підтвердження числових значень складових митної вартості товарів в частині транспортних витрат можливо дійти висновку, що митний орган вважає, що до митної вартості не було включено транспортні витрати за поставку товару.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 термін CFR Cost and Freight, передбачає, що продавець зобовязаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Так, відповідно до п.2.3. контракту умови поставок зазначаються в додатках до договору, у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. В додатках/специфікаціях до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року, які було надано при митному оформленні разом з митними деклараціями, зазначені умови поставки CFR ОСОБА_2, Україна. Тобто, визначено сторонами порт призначення порт ОСОБА_2, Україна

Згідно коносаментів експедиторів, експедиційні послуги (у тому числі фрахт) здійснювалися на замовлення та за рахунок компанії LAIWU BETHEL FOODS CO., LTD (Китай), яка згідно контракту №2014-09-15 від 15.09.2014 року є постачальником декларанта на умовах відображених у розділі 2 цього контракту.

Таким чином, замовником експедиційних послуг (в тому числі морського фрахту), є постачальник, якому декларантом (позивачем) було перераховано зазначену у поданих митному органі документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України, тому, інших витрат, повязаних з експедицією імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями у наданих при митному оформленні документах.

Крім того, суд вказує, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» коносаменти не відносяться до переліку первинної документації субєктів господарської діяльності, бо не підтверджують факт вчинення господарської операції, а лише підтверджують вчинення дії, необхідної для завершення господарської операції.

А тому, зазначення у коносаменті реквізитів, передбачених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», у тому числі розрахунок вартості експедиційних послуг (у тому числі фрахту), необовязкове.

Обовязковими для коносаментів є лише чисельні показники, які фіксують обсяг на дату складання коносаменту, який може містити додаткове застереження тільки щодо терміну його дії. Інших вимог до зазначених документів діючим законодавством України не передбачено.

Таким, чином декларант керуючись вимогами ст.53 Митного кодексу України надав коносамент повністю відповідний вимогам діючого законодавства України та такий, що містить достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки.

Щодо коригування митної вартості товару на підставі цінової інформації наявної в ПІК Інспектор2006 та ЄАІС з розрахунку 1,35$/кг (1,35$/kg*21000 kg =28350$kg).

Як вбачається з зазначеної відповідачем інформації з цінової бази, задекларованій позивачем ціні було протиставлено товар без зазначення його фізичних характеристик, яка є однією із обовязкових умов, які визначенні до ідентичного товару, відповідно до поняття зазначеного у ч.2 ст.59 Митного кодексу України, що не було враховано відповідачем.

Так, відповідно до наданих декларантом при митному оформленні документах (прайс-листи) чітко визначена градація вартості товару «імбир до суші» в залежності від класу та коливається від 8,0 до 10,2 доларів США за 1 короб (тобто 0,57- 0,72 доларів за 1 кг), що обумовлено фізичними властивостями імбиру (якість, розмір корінця, щільність волокон, розмір перероблених фракції, колір в залежності від маринаду, рік врожаю тощо).

Ціна декларувалась позивачем із визначення «за 1 короб», а не «за 1 кілограм». Вага у порівняльних коробах товарів може відрізнятися кількістю кілограм, що є особливою умовою, тому що, яку протиставить відповідач у ціновій базі, тобто визначена умова також впливала на ціну: із декларації наведеної у ціновій бази та із декларації позивача не вбачається, за яку кількість коробів позивач оплачував товар, навіть при порівнянні однакової кількості коробів існує істотна різна загальна вага порівняльних товарів кілограмах. Тому вважаємо, що порівнювати товари виходячи із розрахунку за 1 кг взагалі некоректно та недопустимо.

Крім того, відповідачем не враховано, що імпортований декларантом імбир не мав торгівельної марки, тобто не враховано можлива наявність додаткових (ліцензійних) платежів у собівартості товару.

Разом з тим, відповідачем при порівнянні не враховані умови постачання та оплати, не враховано хто саме є постачальником товару (виробник, посередник або інша особа - власник), що також впливає на ціну товару.

Згідно до ч.5 ст.59 Митного кодексу України серед іншого зазначено, що інформація при здійсненні коригування за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, повинна бути документально підтверджена, але відповідач порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених ним як ідентичні, - не проводив.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.2.1 Правил у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» серед іншого зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Тобто приписи вказаних статей зобовязують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, згідно Правил, відповідач повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Проте, в графі 33 оскаржуваного рішення відповідач не вказав доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та витребувавши додаткові документи відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Крім того, відповідач пославшись в оскаржуваному рішенні на цінову інформацію ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС, як підставу коригування, не вказав докладної інформації, яка використовувалась при цьому митним органом, тобто не зазначив, що саме за ціна була протипоставлена задекларованої позивачем, вартість якого саме товару бралася за основу, метод визначення митної вартості, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, комерційні умови поставки, тощо.

Таким чином, позивач вважає, що зазначення у рішенні про коригування митної вартості лише цінової інформації ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС не може бути належним підтвердженням обґрунтованості коригування, яка ставиться діючим законодавством до рішення відповідача, та у свою чергу зазначене свідчить про протиправність застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Необхідно зауважити, що виключно Митним кодексом України визначено засади організації та здійснення митної справи в Україні. При цьому Митним кодексом України не визначено правовий статус інформації про митне оформлення товарів ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем правомірно обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (вартістю операції) та надано всі необхідні документи, що підтверджують задекларовану митну вартість, при цьому відомості зазначені у поданих декларантом документах підлягали обчисленню з урахуванням всіх складових частин митної вартості товару.

У свою чергу відповідачем не наведено фактичних обставин виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документальних відомостей про вартість товару, не надано доказів про наявності ознак невірогідності представлених позивачем відомостей про зміст торгівельних операцій, не надано доказів, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження митної вартості або вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані при митному оформленні документи містили розбіжності, а також відповідач не зазначив обґрунтовані причини неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору.

Зазначення відповідачем формального сумніву щодо не включення транспортних витрат до митної вартості товару є необґрунтованим та безпідставним тому що, відомості стосовно імпортної операції відображеної у коносаменті повністю відповідають умовам поставки CFR ОСОБА_2, Україна зазначеним у контракті та кореспондуються з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

Суд вважає, що відповідачем при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості, порушено вимоги ст.ст. 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України, та у свою чергу рішення про визначення митної вартості товарів є таким, що не відповідають вимогам ст.55 Митного кодексу України та Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає дії Харківської митниці Міндоходів не правомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, не вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, дії відповідача є не правомірними, а вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року.

№807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року,

№807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року,

№807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015 року,

№807000011/2016/000044/2 від 19.01.2016 року,

№807100011/2016/000139/2 від 19.02.2016 року,

№807000011/2016/000175/2 від 26.02.2016 року.

Скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС: №807100001/2015/00080 від 09.10.2015 року,

№807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року,

№807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року,

№807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року,

№807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року,

№807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року,

№807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (код 39534151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» (код 39372104) сплачений судовий збір в сумі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15 липня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко