Постанова № 59077766, 13.07.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/624/16

13 липня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (надалі Тернопільська ОДПІ, Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 613455, виданого 21.11.2015 p., ОСОБА_1 є власником автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2012 року випуску, з об'ємом двигуну 3 200 см куб. Проте позивач вважає, що дії контролюючого органу є незаконним, оскільки транспортний податок повинен встановлюватись відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Крім того зазначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

29 червня 2016 року Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення в яких пояснив, що відповідно до податкового законодавства та враховуючи зазначені характеристики транспортного засобу, Тернопільська ОДПІ дійшла висновку, що автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, який належить громадянину ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування, згідно ст.267 ПК України про що винесла податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 №31-17 (форма «Ф»). Податкове повідомлення-рішення було надіслано Тернопільською ОДПІ позивачу рекомендованим листом і вручене за довіреністю 18.03.2016 року.

В судове засідання представник Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції не зявився. Через канцелярію суду наддав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав:

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 613455, виданого 21.11.2015 p., ОСОБА_1 є власником автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2012 року випуску, з об'ємом двигуну 3 200 см куб.

Враховуючи зазначені характеристики транспортного засобу, Тернопільська ОДПІ дійшла висновку, що автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, який належить громадянину ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування, згідно ст.267 ПКУ про що винесла податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 №31-17 (форма «Ф»). Податкове повідомлення-рішення було надіслано Тернопільською ОДПІ позивачу рекомендованим листом і вручене за довіреністю 18.03.2016 року.

З урахуванням того, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень, а строк експлуатації позивачем даного автомобіля у 2015 році -2 місяці, таким чином сума встановленого податкового зобов'язання складає 4 167 гривень (25000 грн.(ставка) /12 (базовий податковий (звітній) період = 2083,33 грн. х 2 місяця (період користування об'єктом оподаткування) = 4 167 грн.).

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивач є власником зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, який використовувався до 5-ти років і має об'єм двигуна понад 3000 куб. см., а тому він віднесений до кола платників транспортного податку.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПК України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (з наступними змінами та доповненнями) № 2755-VI (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.

З 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі Закон № 71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, було введено новий податок транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України передбачено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповіднодопідпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1 пункту 267.6статті 267 ПК України).

Згідно з підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267ПК України транспортний податок сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Доводи ж позивача про те, що відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд до уваги не приймає, оскільки у даному випадку законодавцем не змінено вид податку, а запроваджено новий місцевий податок.

Вказана норма щодо застосування транспортного податку у 2015 році є чинною, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII неконституційним визнано не було. Жодного Рішення з цього приводу Конституційним Судом України не приймалось. Відтак, ця норма є діючою та такою, що підлягає виконанню на всій території України.

Необхідно зазначити, що вищезазначена законна позиція податкових органів при адмініструванні транспортного податку саме у 2015 році, висловлена у відповіді Державної фіскальної служби України від 10.12.2015 № 917/1/99-99-17-04-01-12 на лист Адміністрації Президента України.

Позиція щодо обов'язковості застосування законів України з дати набрання ними чинності і за умови не визнання їх неконституційними, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.12.2011 року (справа № с-216700/08).

Закон №71-VIII прийнято пізніше у часі ніж норми ст.4 ПК України, тому при розв'язанні колізій положень нормативно-правових актів рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, який прийнято пізніше, тобто Закону №71-VIII (п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Крім того, такі доводи позивача стосуються фактично не протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а протиправності розгляду та прийняття Закону № 71-VIII щодо внесення змін до ст.267 ПК України, який на даний момент є чинним, не визнаний неконституційним і є обов'язковим до застосування на всій території України.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

З вище викладеного, випливає те, що Законом № 71-VIII сільським, селищан та міським радам дозволено приймати рішення на 2015 рік протягом січня 2015 року.

Водночас, згідно ст. 265 ПК України транспортний податок є складовою частиною податку на майно. Відповідно до п.10.2. ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). До повноважень міських рад щодо податків та зборів належить: виключно встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПК України (пп. 12.4.1 ПК України). У разі якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок (пп.12.3.5. п.12.3 ст.12 ПК України). Таким чином, згідно з п.267.4 ПК України дана сума становить 25 000 грн.

Таким чином, рішення міської ради не може вплинути на визначення платників податку, об'єкта та бази оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку сплати податку, оскільки зазначене чітко визначено ПК України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Тернопільської міської ради від 27 січня 2015 року № 6/55/13 «Про внесення змін до рішення від 05.01.2011 №6/4/3 «Про місцеві податки і збори» (пп.2.2.2 п.2.2. 4.2) встановила з 01 січня 2015 року ставку транспортного податку - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно із ст.267 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Тернопільська обєднана державна податкова інспекція правомірно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 08.02.2016 року №31-17 про нарахування позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 4 167 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяХодачкевич Н.І.

копія вірна

СуддяХодачкевич Н.І.