Постанова № 59077499, 11.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року (о 12 год. 00 хв.) Справа № 808/1918/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретарі Стратулат С.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, Касич ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

до Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області

про скасування припису

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі ТУ ДСА України в Запорізькій області, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області (далі ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати припис головного державного інспектора з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_5 від 07.06.2016 №08-05-089/0371-0214, складений за результатами проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України про працю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткові усні пояснення. Зокрема, зазначають, що в оскаржуваному приписі відповідачем зроблено висновок про те, що ТУ ДСА України в Запорізькій області допущено порушення ч. 1 ст. 47 КЗпП України. Вважаю даний висновок є безпідставним та вказують на ту обставину, що безпосереднє робоче місце ОСОБА_6 знаходилось на значній територіальній відстані від позивача. Так, запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_6 було внесено 14.03.2013, того ж дня на адресу ОСОБА_6 та Токмацького районного суду Запорізької області було направлено копію наказу від 14.03.2013 №25-ос та листом повідомлено про необхідність отримання трудової книжки. Вважають, що такі дії позивача відповідають п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Видачу трудової книжки ОСОБА_6 було здійснено у перший же день, коли вона прибула до приміщення ТУ ДСА України в Запорізькій області, а саме 15.03.2015, тобто на наступний день після звільнення. Вказують, що видача трудової книжки ОСОБА_6 в інший спосіб не могла бути здійснена з огляду на те, що абзацом другим п. 4.2 Інструкції передбачено, що пересилання трудової книжки поштою із доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Посилаються також на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України та наголошують, що обставини звільнення ОСОБА_6 були предметом розгляду справи №808/3693/13-а, правова оцінка діям ТУ ДСА України в Запорізькій області з приводу своєчасності видачі останній трудової книжки дана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, у мотивувальній частини ухвали якого зазначається, що «матеріалами справи встановлено, що ТУ ДСА України в Запорізькій області своєчасно, 15.03.2013, видано ОСОБА_6 трудову книжку та здійснено розрахунок при звільненні». На підставі викладеного, просять адміністративний позов задовольнити та скасувати спірне рішення відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 08.07.2016 №08/03.5-05/2996 (вх. №20701). Зокрема, пояснюють, що ГУ Держпраці у Запорізькій області з 31.05.2016 по 07.06.2016 проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю в ТУ ДСА України в Запорізькій області за зверненням слідчого СВ Вознесенівського ІП ДП ЛВП ГУ НП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про порушення субєктами господарювання вимог законодавства про працю. Зазначають, що в ході документальної перевірки встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 47 КЗпП України, а саме порушення зобовязання власника або уповноваженого органу в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку. Так, відповідно до наказу від 14.03.2013 №25-ос керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_6 було звільнено із займаної посади 14.03.2013, наступного дня, 15.03.2013 нею було отримано трудову книжку, що підтверджується записом в особовій картці ОСОБА_6 (типова форма П-2) і записом у Книзі обліку та руху трудових книжок та вкладишів до них. За результатом проведеної перевірки головним державним інспектором складено акт від 07.06.2016 №08-05-089/0371, де зафіксовано усі виявлені порушення, а також витребувані документи, що підтверджують ці порушення. Вказують, що відповідно до Табелю обліку робочого часу ОСОБА_6 14.03.2013 перебувала на робочому місці в день звільнення, тому вона мала отримати трудову книжку відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та ч. 1 ст. 47 КЗпП України у строк, а не 15.03.2013. Крім того, пояснюють, що головним державним інспектором складено припис від 07.06.2016 №08-05-089/0371/0214 щодо усунення виявлених порушень, який підлягає обовязковому виконанню субєктом господарювання з письмовим повідомленням про вжиті ним в установлений термін заходи. Припис про усунення порушення законодавства про працю є індивідуальним актом та не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання, інспектор має право приписати вимогу щодо приведення самого факту відповідно до вимог законодавства про працю. Також зазначають, що законодавчо само на власника або уповноваженим ним орган покладено зобовязання видати працівникові його трудову книжку у день звільнення, а не зобовязання робітника вживати заходи щодо отримання власної трудової книжки. Ураховуючи викладене, вважають, що при здійсненні позапланової перевірки, оформлення її результатів шляхом складання акту та припису про усунення виявлених під час перевірки порушень, ГУ Держпраці у Запорізькій області діяло у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень, а тому просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

У період з 31.05.2016 по 07.06.2016 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_5 була проведена перевірка додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування у ТУ ДСА України в Запорізькій області, за результатами якої складений відповідний акт №08-05-089/0371.

Згідно із Актом під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України в частині порушення зобовязання власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Так, відповідно до наказу від 14.03.2013 №25-ос керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_6 було звільнено із займаної посади 14.03.2013. Із табелю обліку робочого часу за березень 2013 року вбачається, що ОСОБА_6 14.03.2013 перебувала на робочому місці, а згідно запису в особовій картці ОСОБА_8 трудова книжка була отримана 15.03.2015, що підтверджується записом у Книзі обліку та руху трудових книжок та вкладишів до них.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті позивачем надано заперечення щодо проведення перевірки та складання акта перевірки, що мають місце з боку ТУ ДСА України в Запорізькій області.

На підставі висновків Акту та вказаного порушення відповідачем 07.06.2016 було винесено припис № 08-05-089/0371-0214, яким позивача зобовязано усунути порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України у подальшому не допускати порушення чинного трудового законодавства, в день звільнення видавати працівникові належно оформлену трудову книжку, у строк до 07 липня 2016 року письмово проінформувати відповідача з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису даного припису.

Із актом перевірки та приписом ознайомлено начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області під розписку, примірники Акта отримано 07.06.2016, про що свідчать відповідні відмітки на вказаних документах.

Супровідним листом від 10.06.2016 №08-01/1676 ТУ ДСА України в Запорізькій області повернуло на адресу відповідача акт перевірки №08-05-089/0371 разом із запереченнями до нього, а також примірник припису № 08-05-089/0371-0214 без прийняття його до виконання з підстав, наведених у вищезазначених запереченнях.

Вважаючи прийнятий відповідачем припис протиправним позивач звернувся із даним позовом до суду. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 7 Положення).

Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

У відповідності до пункту 6 Положення Держпраці України для виконання покладених на неї завдань мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В ході дослідження обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного припису, судом встановлено, що ОСОБА_6 з 13.05.2008 працювала на посаді керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області та 14.03.2013 була звільнена згідно з наказом начальника ТУ ДСА в Запорізькій області від 14.03.2013 №25-ос з 14.03.2013 у звязку з висловленням їй недовіри зборами суддів Токмацького районного суду Запорізької області. Запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_6 було внесено 14.03.2013. Супровідним листом від 14.03.2013 №08-05/464 на адресу Токмацького районного суду Запорізької області та ОСОБА_6 рекомендованим листом з повідомленням направлено оригінал та копію наказу про звільнення відповідно, а також повідомлено, що трудову книжку ОСОБА_6 може отримати в приміщенні ТУ ДСА України в Запорізькій області протягом робочого часу тер управління. Судом встановлено, що трудову книжку ОСОБА_6 отримано 15.03.2013.

З приводу вказаних обставин між сторонами спору не має.

Спір виник внаслідок того, що під час перевірки фахівець ГУ Держпраці у Запорізькій області за вказаних обставин дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини першої статті 47 КЗпП України в частині порушення зобовязання власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, у звязку із чим 07.06.2016 ним було винесено припис № 08-05-089/0371-0214, яким позивача зобовязано усунути порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України у подальшому не допускати порушення чинного трудового законодавства, в день звільнення видавати працівникові належно оформлену трудову книжку, у строк до 07 липня 2016 року письмово проінформувати відповідача з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису даного припису.

За визначенням, наведеним у частині восьмій статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Щодо вимоги відповідача у подальшому не допускати порушення чинного трудового законодавства суд вважає за необхідне зауважити, що припис органу контролю (нагляду) повинен бути наслідок чинного правового регулювання та спрямованим на відновлення порушених прав, свобод та інтересів, проте у відповідача не має достатніх підстав вважати або припускати, що в майбутньому позивач буде діяти протиправно, оскільки правовідносини на майбутні періоди між сторонами в часі ще не склались. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що припис не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Ураховуючи викладене, суд вважає незрозумілою вимогу головного державного інспектора ГУ Держпраці у Запорізькій області письмово проінформувати відповідача з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису даного припису, адже, по-перше, на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення позивачем вже було видано працівникові трудову книжку, адже ОСОБА_6 трудова книжка була отримана 15.03.2016, про що також є посилання у оскаржуваному приписі, вказаний факт не заперечений представниками відповідача під час розгляду справи, по-друге, правовідносини на майбутні періоди між сторонами в часі ще не склались та не має достатніх підстав вважати, що ТУ ДСА України в Запорізькій області в майбутньому буде порушувати норми чинного трудового законодавства.

Частинами першою та другою статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України.

Згідно частини четвертої статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень начальника територіального управління Державної судової адміністрації України віднесено, зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади за поданням голови відповідного місцевого суду керівника апарату місцевого суду, його заступника.

Крім того, обставини звільнення ОСОБА_6 були предметом дослідження в адміністративній справі № 808/3693/13-а за позовною заявою: ОСОБА_6 до ТУ ДСА України в Запорізькій області в особі начальника ОСОБА_1; Токмацького районного суду Запорізької області в особі голови ОСОБА_9; за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: суддя Токмацького районного суду Запорізької області Курдюков Вячеслав Миколайович; суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Людмила Василівна про скасування рішення зборів суддів, скасування подання голови суду та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини та дати звільнення, зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Так, за результатом розгляду вказаної справи Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу від 21.11.2013, у якій судом, зокрема, встановлено, що ТУ ДСА України в Запорізькій області своєчасно видано ОСОБА_6 трудову книжку та здійснено розрахунок при звільненні.

Частиною пятою статті 254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частиною першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати припис головного державного інспектора з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області ОСОБА_5 від 07.06.2016 №08-05-089/0371-0214, складений за результатами проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України про працю.

Присудити на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області суму судового збору 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак