Постанова № 59077490, 17.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ№810/5485/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області в якому просить:

визнати нечинним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25818931 від 03.11.2015 року;

зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 28.10.2015 року за реєстровим номером 13999246, з урахуванням правових висновків, викладених в рішенні суду за результатом розгляду даного адміністративного позову;

зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 28.10.2015 року за реєстровим номером 13999246.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.10.2015 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про проведення державної реєстрації прав на квартиру № 14, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна 10-Д, однак 03.11.2015 року отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №25818931 від 03.11.2015 року з посиланням на те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, а саме вбачається, що земельній ділянці, на якій здійснено будівництво багатоквартирного будинку не присвоєно номер, ділянка згідно договору суборенди знаходиться в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна. Оскільки номер ділянки не вказано ні в договорі суборенди, ні в декларації про введення обєкта в експлуатацію, то неможливо встановити факт будівництва будинку саме на ділянці з кадастровим номером 3222485901:01:017:0049.

На думку позивача відповідач необґрунтовано ототожнює поняття «поштова адреса», яке застосовується при визначенні адреси обєкта нерухомого майна та «місце розташування», яке застосовується при ідентифікації земельної ділянки. На думку позивача присвоєний земельній ділянці, на якій розміщено багатоквартирний будинок, кадастровий номер навіть при зміні місця розташування земельної ділянки не змінює фактичного місця розташування земельної ділянки у просторі і в даному випадку зміна місця розташування земельної ділянки, обумовлена необхідністю приведення у відповідність поштової адреси будинку із адресою (місцем розташування) земельної ділянки, на якій знаходиться збудований будинок, жодним чином не змінила фактичного місця розташування чи кадастрового номеру земельної ділянки.

В процесі розгляду справи позивач, користуючись своїми процесуальними правами, які надані сторонам у адміністративному процесі відповідно до статтями 51, 137 КАС України, 01.03.2016 року подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог та відшкодування судових витрат, та просить суд визнати нечинним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №25818931 від 03.11.2015 року та стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Відповідач-1 та відповідач-2 позовні вимоги не визнали, проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначили, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.11.2015 №25818931 було прийнято законно, через те, що неможливо встановити відповідність заявлених прав поданим документам.

Відповідачі зазначили, що під час розгляду заяви №13999246 та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, державним реєстратором встановлено, що до заяви додано документ, що посвідчує виникнення, перехід та припинення речових прав на землю, а саме договір суборенди землі №2402 від 24.04.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:017:0049, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шевченка, земельна ділянка 2-б.

Окрім цього надано договір від 30.07.2015 про внесення змін та доповнень до договору суборенди щодо зміни адреси земельної ділянки на адресу: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, проте з відомостей Державного реєстру прав цей договір не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому не взятий до уваги державним реєстратором, оскільки не є вчиненим без відомостей про його державну реєстрацію.

В судовому засіданні по справі 17.03.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, повідомив суду, що хоча й реєстрація спірної квартири на час розгляду справи відбулась у іншого державного реєстратора прав на нерухоме майно, необхідність у визнанні нечинним та скасуванні оспорюваного рішення не відпала.

Відповідачі в судове засідання по справі 17.03.2016 не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні по справі 17.03.2016 представником позивача було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо квартири № 14, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна 10-Д (а.с.152-153).

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заявником додані такі документи:

технічний паспорт б/н від 30.07.2015 року, інвентаризаційна справа № 01231;

копія договору суборенди землі №2402 від 24.04.2015, посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3;

копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 36744999 від 24.04.2015 року про реєстрацію договору суборенди землі №2402 від 24.04.2015;

копія договору про внесення змін та доповнень до договору суборенди землі № 4645 від 30.07.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3;

копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 42315747 від 14.08.2015 року про реєстрацію договору про внесення змін та доповнень до договору суборенди землі № 4645 від 30.07.2015 року;

копія декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Київській області за № КС 143152330791 від 21.08.2015 року на обєкт багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна 10-Д;

копія рішення виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №268 від 26.08.2015 року про присвоєння адреси багатоквартирного житлового будинку з обєктами соціально-побутового призначення та торгівельно-офісними приміщеннями гр. ОСОБА_1 в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна, 10-Д ;

копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1;

копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру представника заявника ОСОБА_4;

копія рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №34 від 11.06.2015 року про затвердження зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 та надання дозволу на внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з реєстровим №2383 від 16.12.2008 року та Договору суборенди землі з реєстровим №2402 від 24.04.2015 року;

квитанція про сплату за витяг з Державного реєстру речових прав від 07.10.2015 року;

квитанція про оплату адміністративного збору за державну реєстрацію права власності від 07.10.2015 року;

квитанція про сплату за скорочення термінів надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно від 07.10.2015 року (а.с.154-180).

Суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про запровадження у Київській області пілотного проекту щодо розподілу функціональних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв» від 23.02.2015 № 240/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2015 р. за N 207/26652 (далі - Пілотний проект), у територіальних управліннях юстиції Київської області запроваджено пілотний проект щодо розподілу функціональних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв.

Відповідно до п.2 Пілотного проекту встановлено, що заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у разі якщо такі зміни не стосуються виправлення технічних помилок), про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, про скасування, про відкликання заяви відносно нерухомого майна, яке розташоване у межах Київської області, подаються до будь-якого районного, міського, міськрайонного, міжрайонного управління юстиції Київської області, а також до Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - орган державної реєстрації прав).

Відповідно до п.2 Пілотного проекту встановлено, що у разі подання до органу державної реєстрації прав заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у разі якщо такі зміни не стосуються виправлення технічних помилок), про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, про скасування, про відкликання заяви відповідні рішення приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Київській області відповідно до цього наказу, крім випадків, передбачених наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року N 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за N 534/23066.

Пунктом 5 Пілотного проекту передбачено, що у день прийняття заяв, зазначених у пункті 2 цього наказу, орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів цих документів та копій документів, що подаються для державної реєстрації прав, засвідчених в установленому порядку, та їх розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 Пілотного проекту у день прийняття заяв, зазначених у пункті 2 цього наказу, та після виконання дій, передбачених пунктом 5 цього наказу, орган державної реєстрації прав за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає права на обробку такої заяви до Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Згідно п.7 Пілотного проекту державний реєстратор прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Київській області з дотриманням вимог, визначених законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приймає відповідне рішення.

03.11.2015 року державний реєстратор Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 28.10.2015 року 09:17:02 за реєстраційним номером 13999246, яку подала ОСОБА_4, представник позивача за довіреністю, прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №25818931 (а.с.181).

Відмова мотивована тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, а саме: згідно поданих документів вбачається, що земельній ділянці, на якій здійснено будівництво багатоквартирного будинку не присвоєно номер, ділянка згідно договору суборенди знаходиться в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна. Оскільки номер ділянки не вказано ні в договорі суборенди, ні в декларації про введення обєкта в експлуатацію, то неможливо встановити факт будівництва будинку саме на ділянці з кадастровим номером 3222485901:01:017:0049.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача-1, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що основним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952) (у редакції. чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 31.12.2015).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1952, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону №1952).

Згідно із статтею 8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав здійснює наступні повноваження: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Повноваження державного реєстратора визначені частиною другою статті 9 Закону №1952, до яких, зокрема, відносяться встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Аналіз наведених норм приводить суд до висновку про те, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області є посадовою особою органу державної реєстрації прав на нерухоме майно та наділений чинним законодавством правом проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляти у їх реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (ч.13 ст.15 Закону № 1952).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868) (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 31.12.2015).

Відповідно до вимог пункту 13 Порядку №868 заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 11 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У силу вимог частини першої статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Суд зазначає, що даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 28 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

В силу положень частини першої статті 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 42 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Системний аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення № 25818931 від 03.11.2015 року, воно було прийнято відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 а саме, подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Підставою для прийняття даного рішення зазначено те, що згідно поданих документів вбачається, що земельній ділянці, на якій здійснено будівництво багатоквартирного будинку не присвоєно номер, ділянка згідно договору суборенди знаходиться в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна. Оскільки номер ділянки не вказано ні в договорі суборенди, ні в декларації про введення обєкта в експлуатацію, то неможливо встановити факт будівництва будинку саме на ділянці з кадастровим номером 3222485901:01:017:0049.

Перевіряючи обґрунтованість відмови у державній реєстрації судом встановлено наступне.

24.04.2015 року між Приватним підприємством «Універсал-Д» (орендар) з одного боку, та ОСОБА_1 (суборендар) з іншого боку було укладено договір суборенди землі №2402 від 24.04.2015, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 (а.с.43-44).

Відповідно до даного договору орендар передав у строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 0,3383 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку без зміни цільового призначення, з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шевченка, 2-Б, а суборендар зобовязувався прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Право суборенди земельної ділянки за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як інше речове право 24.04.2015 о 12:37:17 за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 20911071 від 24.04.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 36744999 від 24.04.2015 року (а.с.45).

11.06.2015 року на 31 сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення №34 «Про затвердження зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 та надання дозволу на внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з реєстровим номером №2383 від 16.12.2008 року та Договору суборенди землі з реєстровим номером №2402 від 24.04.2015 року» (а.с.72-73).

Вказане рішення було прийнято на підставі поданої директором ПП «Універсал-Д» ОСОБА_5 заяви б/н від 08.06.2015 року щодо затвердження зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 та надання дозволу на внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з реєстровим номером №2383 від 16.12.2008 та Договору суборенди землі з реєстровим номером №2402 від 24.04.2015 (а.с.74-75).

Рішенням №34 від 11.06.2015 року 31 сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області затверджено зміну адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 з «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул.Шевченка 2-Б» на «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул. Леніна».

Також вказаним рішенням надано згоду на внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з реєстровим №2383 від 16.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, щодо зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 з «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул.Шевченка 2-Б» на «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул. Леніна» та доручено ПП «Універсал-Д» укласти із Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки з реєстровим №2383 від 16.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, щодо зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 з «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул.Шевченка 2-Б» на «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул. Леніна».

Також вказаним рішенням надано згоду на внесення змін до Договору суборенди земельної ділянки з реєстраційним №2402 від 24.04.2015, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 щодо зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 з «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул.Шевченка 2-Б» на «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул. Леніна» та доручено ПП «Універсал-Д» внести зміни до Договору суборенди земельної ділянки з реєстраційним №2402 від 24.04.2015, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 щодо зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 з «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул.Шевченка 2-Б» на «Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул. Леніна».

30.07.2015 між Приватним підприємством «Універсал-Д» (орендар) з одного боку та ОСОБА_1 (суборендар) з іншого боку було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору суборенди землі, посвідченого 24.04.2015 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 2402 (а.с.46).

Договір про внесення змін та доповнень до договору суборенди землі від 30.07.2015 було посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстровим № 4645.

Договором про внесення змін та доповнень до договору суборенди землі від 30.07.2015 №4645 зазначено, що відповідно до рішення №34 31 сесії VI скликання від 11.06.2015 року Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про затвердження зміни адреси (місця розташування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:017:0049 та надання дозволу на внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з реєстровим номером №2383 від 16.12.2008 року та Договору суборенди землі з реєстровим номером №2402 від 24.04.2015 року» до договору суборенди землі №2402 від 24.04.2015 внесені зміни, а саме пункт 1.2.договору викладено в наступній редакції: загальна площа земельної ділянки 0,3383 га, кадастровий номер 3222485901:01:017:0049 розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, цільове призначення:02.03, категорія земель, до якої відноситься земельна ділянка, що є предметом цього договору: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Зазначені зміни в договорі суборенди були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як інше речове право, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 42315747 від 14.08.2015 року (а.с.47).

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, що діяли на момент дії спірних правовідносин, а також заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Досліджені судом матеріали справи достовірно підтверджують проведення змін щодо місця розташування земельної ділянки, яка знаходиться в суборенді у позивача.

При цьому надані державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на квартиру № 14, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна 10-Д, достовірно підтверджували державну реєстрацію змін в договорі суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить наданий державному реєстратору витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 42315747 від 14.08.2015 року (а.с.47).

Отже, зазначені відповідачами підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності у звязку з тим, що наданий договір від 30.07.2015 про внесення змін та доповнень до договору суборенди щодо зміни адреси земельної ділянки на адресу: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, згідно відомостей Державного реєстру прав не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - повністю спростовуються документами, поданими для проведення державної реєстрації права власності, зокрема, дослідженим судом витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 42315747 від 14.08.2015 року.

Частина 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Зміст наведених правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень може мати місце за наявності вичерпних підстав, визначених Законом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що представником позивача були надані всі необхідні та достатні для проведення державної реєстрації права власності на квартиру документи, а підстави для відмови у реєстрації такого права були відсутні.

Присутня у судовому засіданні 09.02.2016 державний реєстратор Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, якою було прийнято оскаржуване у цій справі рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №25818931 від 03.11.2015, не змогла пояснити суду, на чому ґрунтується відмова у реєстрації права з огляду на наявність доданого до заяви про державну реєстрацію документу, який підтверджує реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змін до договору суборенди землі щодо місця розташування земельної ділянки, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 42315747 від 14.08.2015 року.

Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 не мала правових підстав відмовити позивачеві у проведенні державної реєстрації з підстав, зазначених у рішенні про відмову в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень №25818931 від 03.11.2015 року.

Також суд вважає не переконливими твердження державного реєстратора в рішенні про відмову в державній реєстрації про те, що земельній ділянці, на якій здійснено будівництво багатоквартирного будинку не присвоєно номер, ділянка згідно договору суборенди знаходиться в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

При цьому за визначенням поняття, наведеним у статті 1 вказаного Закону кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Суд погоджується із доводами позивача про необґрунтоване ототожнення відповідачами поняття «поштова адреса», яке застосовується при визначенні адреси обєкта нерухомого майна та «місце розташування», яке застосовується при ідентифікації земельної ділянки.

Наведені законодавчі приписи не передбачають присвоєння земельній ділянці адреси із зазначенням певного номеру, натомість визначають, що земельна ділянка має певне місце розташування та межі.

Отже, присвоєний земельній ділянці, на якій розміщено багатоквартирний будинок, кадастровий номер навіть при зміні місця розташування земельної ділянки (з вулиці Шевченка 2-б на вулицю Леніна) не змінює фактичного місця розташування земельної ділянки у просторі і в даному випадку зміна місця розташування земельної ділянки, обумовлена необхідністю приведення у відповідність поштової адреси будинку із адресою (місцем розташування) земельної ділянки, на якій знаходиться збудований будинок, жодним чином не змінила фактичного місця розташування чи кадастрового номеру земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи викладене, рішення державного реєстратора №25818931 від 03.11.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято безпідставно та всупереч вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення оспорюваного рішення, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідачів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ст.8 ОСОБА_7 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною,alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_7 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Предметом адміністративного позову в даній справі є, зокрема, визнання нечинним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25818931 від 03.11.2015 року, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскарженого позивачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідача протиправним і його скасування.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір на суму 1461,60 грн. на підставі квитанції №ПН286 від 20.11.2015 на суму 487,20 грн. та квитанції №0.0.469061751.1 від 30.11.2015 на суму 974,40 грн., оригінали яких містяться в матеріалах справи за три позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як передбачено частиною 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями) cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За загальним змістом частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

На сьогодні порядок повернення цього платежу на підставі судового рішення передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Згідно з пунктом 6 цього Порядку в разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Приймаючи до уваги наведене, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного територіального управління юстиції у Київській області, у складі якого діє структурний підрозділ Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, що виступав стороною у справі.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 974,40 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у звязку з настанням процесуальних наслідків, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів через подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог від 01.03.2016.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №25818931 від 03.11.2015 року.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код 34481907, місцезнаходження 04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 5/2).

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір в розмірі 974,40 грн. (девятсот сімдесят чотири гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.