Постанова № 59077211, 15.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2016 року м. Львів № 813/671/16

12 год. 44 хв.

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_2;

відповідача: представник ОСОБА_3;

третьої особи: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури № 1 до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури № 1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо нездійснення податкового контролю в частині сплати ТОВ «ТОТ», Автогаражним товариством «Жигулі», ПП фірмою «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючим кооперативом «АГК» Ковельський плати за землю у формі орендної плати за землю у розмірі, що менший 3 відсотків нормативної грошової оцінки та зобовязати Личаківську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області вжити заходів, передбачених Податковим кодексом України щодо проведення перевірок в частині достовірності і повноти нарахування і сплати плати за землю ТОВ «ТОТ», Автогаражним товариством «Жигулі», ПП фірмою «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючим кооперативом «АГК» Ковельський, які сплачують орендну плату за землю у розмірі, що менший 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що всупереч вимогам ст. 288 Податкового кодексу України на території Личаківського району м. Львова такими субєктами господарювання при сплаті орендної плати за землю, яку вони використовували, не дотримано встановленого мінімального її розміру трьох відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Про вказані факти було відомо відповідачу, однак ним не вжито в межах своїх повноважень жодних заходів щодо проведення перевірок або ж ініціювання їх проведення та відповідного донарахування суми податкового зобовязання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить зобовязати відповідача вжити заходів, передбачених Податковим кодексом України щодо проведення перевірок в частині достовірності і повноти нарахування і сплати плати за землю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позовну заяву, де зазначено, що положеннями Податкового кодексу України встановлено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Стверджує, що саме договір оренди земельної ділянки, а не норми Податкового кодексу України, є підставою для нарахування орендної плати за землю. Зазначає, що відповідно до Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 року у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Також звертає увагу, що ТОВ «ТОТ», ПП фірма «Ураган» та ТОВ «Торгова компанія «Система» не перебувають на обліку відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити у звязку з відсутністю правових підстав для проведення перевірок субєктів господарювання, зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, пояснень щодо позовних вимог не подав.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 місцевою прокуратурою №1 проведено вивчення законності в сфері дотримання земельного законодавства, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати плати за землю, у тому числі орендної плати нижче законодавчо встановленого розміру.

Прокуратурою встановлено, що 16.04.2007 року між ОСОБА_1 міською радою та Автогаражним товариством «Жигулі» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Автогаражному товариству «Жигулі» передано в строкове платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 0,2954 га по вул. Дріжджовій, 29 у м. Львові для обслуговування авто гаражів. Вказаний договір зареєстрований у ОСОБА_1 міській раді 16.04.2007 року за № Л-472 у книзі Л-2.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 12895,27 грн. в рік, що становить 1,8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка дорівнює 716404,08 грн.

Така ситуація має місце також щодо ПП фірма «Ураган» (договір оренди № Л-351 від 23.05.2006 року, розмір орендної плати - 1,6% від нормативної грошової оцінки), ТОВ «Торгова компанія «Система» (договір оренди № Л-360 від 23.06.2006 року, розмір орендної плати - 1,5% від нормативної грошової оцінки), TOB «TOT» (договір оренди № Л-219 від 05.03.2005 року, розмір орендної плати - 1,4% від нормативної грошової оцінки), ТОВ «Спектр Сервіс Центр» (договір оренди № Л-406 від 30.11.2006 року, розмір орендної плати - 1,5 % від нормативної грошової оцінки), ОСББ «Родина Крушельницьких 12» (договір оренди № Л-1702 від 20.12.2012 року, розмір орендної плати - 0,09 % від нормативної грошової оцінки), обслуговуючого кооперативу «АГК» Ковельський (договір оренди № Л-1130 від 23.09.2009 року (зі змінами), розмір орендної плати - 0,09 % від нормативної грошової оцінки).

Позивач стверджує, що відповідачем не вжито в межах своїх повноважень жодних заходів щодо проведення перевірок або ж ініціювання їх проведення та відповідного донарахування суми податкового зобовязання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

У відповідності до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до окружного адміністративного суду в інтересах держави передбачено ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 КАС України.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що право позивача на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави передбачено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», а причини звернення з позовом до адміністративного суду належним чином обґрунтовані у позовній заяві.

Відповідно до п. п. 19.1.1. п. 19.1. ст. 19 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Згідно з п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно з п. 41.1., п. 41.4. ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Відповідно до п. п. 61.1.-61.2. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом

Приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з приписами ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

З аналізу вказаних норм слідує, що з набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

На переконання суду, правила статті 288 ПК України стосовно мінімального та максимального розміру орендної плати за земельну ділянку є пріоритетними щодо умов договору оренди земельної ділянки у випадку, якщо умови договору суперечать вимогам статті 288 ПК України.

З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку, що саме на відповідача покладається здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів (податкового контролю).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що станом на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом субєкти господарювання, зокрема ТОВ «ТОТ», Автогаражне товариство «Жигулі», ПП фірма «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючий кооператив «АГК» Ковельський сплачували орендну плату за земельні ділянки у розмірі, що є меншим від мінімально встановленого розміру орендної плати за землю відповідно до вимог ст. 288 ПК України. Про вказані обставини було відомо відповідачу, що також не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, враховуючи положення статей 19, 20, 61, 75, 102 ПК України, відповідач вправі провести перевірку або ж ініціювати її проведення та визначити суму грошових зобовязань платників податків протягом відповідного строку. Доказів вчинення відповідних дій на виконання наданих контролюючому органу повноважень відповідачем до справи не додано.

Суд не бере до уваги долучені до матеріалів справи листи відповідача зазначеним субєктам господарювання з пропозицією сплачувати орендну плату за землю у розмірах, встановлених ст. 288 ПК України, оскільки надсилання таких листів відповідачем не є належним заходом податкового контролю у розумінні ст. 61 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року не заборонено проводити перевірки субєктів господарювання, а лише встановлено окремий порядок ініціювання їх проведення. Доказів щодо ініціювання проведення перевірок з урахуванням норм вказаного Закону стосовно відповідних субєктів господарювання відповідачем суду не надано.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи лист відповідача № 2184/8/13-06-22-04 від 26.02.2016 року на імя Головного управління ДФС у Львівській області про надання правової та практичної допомоги для звернення до Кабінету Міністрів України щодо отримання дозволу на проведення перевірок вказаних платників. Судом згаданий лист до уваги не береться, оскільки такий надіслано після звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Також судом не враховуються обґрунтування відповідача стосовно того, що ТОВ «ТОТ», ПП фірма «Ураган» та ТОВ «Торгова компанія «Система» не перебувають на обліку відповідача, оскільки земельні ділянки розташовані на території Личаківського району м. Львова, а орендна плата за землю відповідно до вимог ст. 287 ПК України сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 11.06.2013 року у справі № 21-166а13 (номер документа в ЄДРСР 32532868).

З урахуванням наведеного суд дійшов до переконання, що відповідач, будучи обізнаним про сплату платниками податку орендної плати за землю у розмірі, який є меншим за мінімальний розмір орендної плати, визначений нормами ПК України, не вжив достатніх заходів для проведення податкового контролю та адміністрування орендної плати за землю та, відповідно, для захисту інтересів держави. Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо нездійснення податкового контролю в частині сплати ТОВ «ТОТ», Автогаражним товариством «Жигулі», ПП фірмою «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючим кооперативом «АГК» Ковельський плати за землю у формі орендної плати за землю у розмірі, встановленому статтею 288 Податкового кодексу України.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання відповідача вжити заходів, передбачених Податковим кодексом України щодо проведення перевірок в частині достовірності і повноти нарахування і сплати плати за землю ТОВ «ТОТ», Автогаражним товариством «Жигулі», ПП фірмою «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючим кооперативом «АГК» Ковельський, які сплачують орендну плату за землю у розмірі, що менший 3 відсотків нормативної грошової оцінки, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 20 та ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Зокрема, у спірних правовідносинах, таким дискреційним повноваженням відповідача є проведення податкових перевірок платників податків.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією та Законами України віднесені по компетенції цього органу державної влади, відтак, не може зобовязувати орган державної влади виконати його дискреційне повноваження у певний спосіб.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в частині позовної вимоги про зобовязання відповідача вжити заходів, передбачених Податковим кодексом України щодо проведення перевірок в частині достовірності і повноти нарахування і сплати плати за землю ТОВ «ТОТ», Автогаражним товариством «Жигулі», ПП фірмою «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючим кооперативом «АГК» Ковельський, які сплачують орендну плату за землю у розмірі, що менший 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України відшкодування витрат, понесених позивачем субєктом владних повноважень, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо нездійснення податкового контролю в частині сплати ТОВ «ТОТ», Автогаражним товариством «Жигулі», ПП фірмою «Ураган», ТОВ «Торгова компанія «Система», ТОВ «Спектр Сервіс Центр», ОСББ «Родина Крушельницьких 12», Обслуговуючим кооперативом «АГК» Ковельський плати за землю у формі орендної плати за землю у розмірі, встановленому статтею 288 Податкового кодексу України.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.07.2016 року

Суддя Клименко О.М.