Постанова № 59077180, 27.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2016 року м. Київ№810/703/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-АВТО" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2016 №0000132200, №0000142200, №0001881701, рішення про застосування штрафних санкцій №0001831701 від 27.01.2016 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0000011701 від 04.01.2016.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 04.01.2016 №1/10-13-22-02-20/35772789 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014».

Позивач стверджує, що господарські операції, на підставі яких ТОВ «Едем-Авто» сформувало показники витрат та податкового кредиту, мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, а отримані товари і послуги (роботи) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки рішення, якими позивачу збільшені грошові зобовязання з податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та донараховано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях проти позову зазначив, що посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є правомірними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

В судовому засіданні 24.05.2016 за письмовим клопотанням представника позивача на обговорення сторін поставлено питання про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Зважаючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» (ідентифікаційний код 35772789) зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 29.05.2008 в якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №142538 (т.1, а.с. 26).

Позивач взятий на податковий облік 30.05.2008 за №18397, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Основними видами діяльності ТОВ «Едем-Авто» є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; торгівля іншими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

В період з 16.11.2015 по 25.12.2015 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Едем-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 04.01.2016 №1/10-13-22-02-20/35772789 (далі - ОСОБА_1 перевірки) (т.1, а.с. 15-20).

У висновках акту перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ «Едем-Авто»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320681,00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 99647,00 грн., за 2014 рік на суму 221034,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 187235,00 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 15106,40 грн.

- частини 1 пункту 1 статті 7, частин 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2014 рік в розмірі 2424,00 грн.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 400852,00 грн., у тому числі 320681,00 грн. - за основним платежем та 80171,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 21);

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2016 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 228982,00 грн., у тому числі 183185,00 грн. за основним платежем та 45797,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 22);

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2016 № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19108,00 грн., у тому числі 15106,00 грн. за основним платежем та 4002,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 23);

- рішення № НОМЕР_4 від 27.01.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1212,00 грн. (т.1, а.с. 24);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0000011701 від 04.01.2016 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 2424, 00 грн.

Вважаючи вказані податковими повідомленнями-рішеннями, рішення та вимогу про сплату боргу незаконними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак, за результатом розгляду скарг оскаржувані рішення було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток відбулося за наступними висновками акту перевірки.

1. Так, перевіркою встановлено завищення позивачем витрат на загальну суму 1752420,00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 524457,00 грн. та за 2014 рік на суму 1227963,00 грн. за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2

Епізод даного податкового правопорушення податкова інспекція пов'язує з фактом порушення позивачем встановленого порядку формування витрат за операціями з придбання позивачем послуг/робіт у ФОП ОСОБА_2

При цьому, взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_2 не вплинули на формування податкового зобовязання з ПДВ, оскільки ФОП ОСОБА_2Г, не є платником податку на додану вартість.

У ході перевірки відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за договором про надання послуг/виконання робіт від 11.06.2013. №110613-1 надавались позивачу послуги з ремонтних робіт та технічного обслуговування автомобілів, вартість яких ТОВ «Едем-Авто» включена до складу витрат відповідного звітного податкового періоду.

На підставі аналізу актів виконаних робіт за грудень 2014 року відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на виконання робіт по ремонту автомобілів було витрачено 814,15 нормо-годин. У той же час, працівники ТОВ «Едем-Авто», які працюють за трудовими договорами, виконуючи подібні роботи з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, у грудні 2014 року було відпрацьовано 1661,08 нормо-годин.

Такі обставини були підставою для висновку про наявність у ТОВ «Едем-Авто» достатньої кількості кваліфікованих працівників для виконання ремонтних робіт та робіт з технічного обслуговування автомобілів виключно власними силами.

Як наслідок, відповідач в ОСОБА_1 перевірки дійшов висновку, що метою укладеного договору ФОП ОСОБА_2 було отримання необґрунтованої податкової вигоди внаслідок штучного збільшення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

У ході зясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що у період з 10.06.2013 по 31.12.2014 позивач мав господарські відносини з контрагентом ФОП ОСОБА_2.

Так, між ТОВ «Едем-Авто» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладений договір про надання послуг/виконання робіт №110613-1 від 11.06.2013, в порядку та на умовах якого Виконавець зобовязувався надати послуги (виконати роботи) з технічного обслуговування автомобілів, ремонту автомобілів та встановлення додаткового обладнання (т.1, а.с. 55-56).

Умовами договору передбачено, що надання послуг/виконання робіт відбувається на території Замовника, для чого Замовник зобовязувався надати Виконавцю доступ до автомобіля, що підлягає ремонту; забезпечити можливість підключення до мереж 220 в, 36 в, водопостачання.

Судом встановлено, що на виконання договору про надання послуг/виконання робіт №110613-1 від 11.06.2013 ФОП ОСОБА_2 надав ТОВ «Едем-Авто» послуги з ремонту та технічного обслуговування автомобілів на загальну суму 1752420,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (т.2, а.с. 178-250; т.3, а.с. 1-250; т.4, а.с. 1-250; т.5, а.с. 1-250, т.6, а.с. 1-215).

В оплату за надані послуги (виконані роботи) позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_2 кошти на загальну суму 1752420,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, виставленими ФОП ОСОБА_2 (т.6, а.с. 216-250; т.7, а.с. 1-250; т.8, а.с. 1-250; т.9, а.с. 1-250; т.10, а.с. 1-250; т.11, а.с. 1-7); платіжними дорученнями (т.11, а.с. 44-47; 64-87); банківськими виписками (т.11, а.с. 48-55) оборотно-сальдовими відомостями за 2013 рік (т.11, а.с. 56-63) оборотно-сальдовими відомостями за 2014 рік (т.11, а.с. 88-99).

Витрати на оплату послуг в загальній сумі 1752420,00 грн. позивачем повністю враховані у складі витрат на придбання послуг (робіт) та включені до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток підприємств відповідного періоду.

Відповідно до абз.1 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до пп. 138.1.1. ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

В силу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що витрати за результатом здійснених господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Також, акт перевірки та письмові заперечення позивача не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів, натомість з матеріалів справи вбачається, що первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

Відповідач під час розгляду справи не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на прибуток контролюючий орган виходив виключно з того, що ФОП ОСОБА_2 не надавав послуг, обумовлених договором від 11.06.2013 №110613-1, позаяк ТОВ «Едем-Авто» має достатньо кваліфікованого персоналу для самостійного виконання робіт з ремонту автомобілів, а сам договір був спрямований включно на штучне збільшення витрат.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_3 адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «Едем-Авто» є офіційним дилером Hyundai в Україні, підприємство здійснює продаж автомобілів марки Hyundai, а також їх обслуговування та ремонт, для чого підприємством орендується ряд приміщень за договорами з ТОВ «ЕДЕМ ЦЕНТР» (т.2, а.с. 113-158).

Зважаючи на неможливість ТОВ «Едем-Авто» забезпечення виконання усього комплексу робіт з ремонту та технічного обслуговування автомобілів власними силами у звязку з браком персоналу відповідної кваліфікації підприємством було укладено договір на виконання робіт/надання послуг з ФОП ОСОБА_2

Як зазначив представник позивача, відповідні роботи ФОП ОСОБА_2 виконувались за місцезнаходженням станції технічного обслуговування ТОВ «Едем-Авто» за адресою: вул. Леніна, 1, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область (згідно договору п.1.1), в якому ОСОБА_2 орендує частину приміщення за договором з ТОВ «ЕДЕМ ЦЕНТР» від 01.11.2013 №38, а також обладнання, необхідне для виконання окремих робіт, зокрема, підйомники. Цим же договором оренди між ТОВ «Едем-Авто» погоджені правила користування приміщеннями, перелік найманих працівників ФОП ОСОБА_2, які мають право безперешкодного доступу до обєкта оренди.

Оскільки ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Едем-Авто» знаходяться в одному приміщенні - станції технічного обслуговування, приймання-передачі автомобілів від позивача до ФОП ОСОБА_2 не відбувається, натомість ФОП ОСОБА_2 (його працівникам) надається доступ до автомобілів.

За поясненнями позивача у переважній більшості працівники ФОП ОСОБА_2 виконували роботи та послуги з використанням матеріалів ТОВ «Едем-Авто», передача яких здійснюється уповноваженим представником ТОВ «Едем-Авто», при цьому, зважаючи, що такі матеріали і запасні частини не вибувають за межі території станції технічного обслуговування, оформлення такої передачі окремим документом між ТОВ «Едем-Авто» і ФОП ОСОБА_2 не здійснюється.

Після завершення процесу ремонту або технічного обслуговування автомобілів відповідальний працівник станції технічного обслуговування ТОВ «Едем-Авто» вносить запис до програми про завершення процесу, кількість витрачених матеріалів та запчастин, а також позначає фактичних виконавців робіт.

Щоденно, за наслідками надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Едем-Авто» складають акти виконаних робіт, в яких зазначається перелік робіт; автомобілі, на яких виконувались роботи; кількість та вартість робіт.

Під час розгляду справи судом встановлена наявність у ФОП ОСОБА_2 технічних, технологічних, трудових, матеріальних можливостей провести весь комплекс робіт/послуг та фактично здійснити їх. Зокрема, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій були надані копії:

- договору оренди приміщення автосалону та станції технічного обслуговування автомобілів між ТОВ «Едем-Центр» та ТОВ «Едем-Авто» №39 від 31.12.2010. (т. 2, а.с. 113-116)

- договору оренди приміщення автосалону та станції технічного обслуговування автомобілів між ТОВ «Едем-Центр» та ТОВ «Едем-Авто» №27 від 10.06.2013 (т.2, а.с. 115-142);

- договору оренди приміщення між ТОВ «Едем-Центр» та ФОП ОСОБА_2 №38 від 01.11.2013 (т.2, а.с. 159-177).

З умов вказаних договорів слідує, що ФОП ОСОБА_2Г та позивач орендують суміжні приміщення за адресою вул. Леніна, 1, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н., Київська область. При цьому додатки до таких договорів містять детальний план всього обєкту нерухомості із зазначенням на ньому того, які саме приміщення, в якому розмірі, з яким розміщенням відносно обєкту нерухомості орендує ФОП ОСОБА_2 та позивач.

Окрім того, договором оренди, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Едем-Центр» також передбачено, що в оренду ФОП ОСОБА_2 передано обладнання для виконання ремонтних робіт та робіт з технічного обслуговування автомобілів.

Отже, ФОП ОСОБА_2 має в оренді приміщення та обладнання та як наслідок має технічні можливості, необхідні для надання Позивачу послуг (робіт). Відповідачем наведені факти та докази не спростовані.

Судом встановлено наявність у ФОП ОСОБА_2 у перевіряємому періоді трудових ресурсів для надання позивачу робіт, що підтверджується договорами між ФОП ОСОБА_2 та фізичними особами, які залучались до робіт з технічного обслуговування за весь період перевірки (т.11, а.с. 188-194); копіями форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», яка була подана ФОП ОСОБА_2 до податкового органу за насідками 4 квартал 2014 року (т.1, а.с. 216), з якої вбачається нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб за найманих працівників; копією табеля обліку робочого часу за грудень 2014 (т.1, а.с. 217).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, наведені на стор. 66 67 ОСОБА_1 перевірки, щодо наявності у позивача в грудні 2014 року штатних працівників у кількості, достатній для виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, оскільки такі доводи не є свідченням порушення вимог податкового та іншого законодавства, вони не підтверджують нереальність (неможливість) фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2

При цьому, суд виходить з того, що планування та здійснення господарської діяльності є виключною прерогативою суб'єкта господарювання, який вільний у вирішенні питань та прийнятті рішень щодо встановлення договірних зв'язків із іншими особами.

Вартість усіх послуг ФОП ОСОБА_2 була включена до собівартості послуг позивача, які він надавав кінцевим споживачам (власникам автомобілів) та за якими отримав дохід та прибуток. А отже, ділова мета та використання придбаних в ФОП ОСОБА_2 послуг в господарській діяльності підтверджуються фактичними обставинами.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2 не були пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Більше того суд звертає увагу, що у випадку проведення аналізу та визначення достатності кваліфікованого персоналу контролюючий орган вийшов за межі власних повноважень, оскільки Податковим кодексом України не передбачена можливість та повноваження органів Державної фіскальної службі України на перевірку якості працівників, їх кваліфікації та достатності для здійснення будь-якої господарської діяльності.

Суд також враховує, що проведений відповідачем розрахунок, який, на його переконання, доводить відсутність господарської необхідності для укладення угод, предметом яких є ремонт та технічне обслуговування, є неприпустимо спрощеним, оскільки такий розрахунок був здійснений лише за один місяць, хоча господарські операції позивача та ФОП ОСОБА_2Г тривали у період з 11.06.2013 по 31.12.2014. Крім того, відповідачем не було враховано особливостей здійснення господарської діяльності позивачем, умов праці його найманих працівників, складності ремонту.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необєктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та витрат.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 138.1.1, пунктів 138.2, 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320681,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 27.01.2016 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 187235,00 грн., суд зазначає наступне.

Висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту та заниження зобовязань з податку на додану вартість, викладені в акті перевірки, повязані з взаємовідносинами позивача з ПП «Альфа-Ком» та ТОВ «Хюндай Мотор Україна».

Так, перевіркою встановлено наявність розбіжностей між податковими зобовязаннями, задекларованими ПП «Альфа-Ком» та податковим кредитом, задекларованим ТОВ «Едем-Авто», на суму ПДВ 4050,00 грн. Відповідно до ОСОБА_1 перевірки позивачем не надано податкових накладних, актів виконаних робіт, договору, що свідчили б про здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Альфа-Ком».

Судом встановлено, що між ПП «Альфа-Ком» (виконавець) та ТОВ «Едем-Авто» (Замовник) було укладено усний договір про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобовязувався виконати для позивача наступні роботи: перетяжка рульового колеса шкірою; перетяжка ручки перемикання КПП шкірою; фарбування кришки багажника; фарбування панелі кришки багажника; фарбування капота; фарбування заднього крила; фарбування переднього крила; фарбування заднього і переднього бамперу; фарбування передніх та задніх дверей, а позивач зобовязався прийняти і оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобовязань ПП «Альфа-Ком» у період з 24.01.2012 по 23.04.2012 виконані роботи на загальну суму 24300,00 грн., у тому числі ПДВ 4050,00 грн., які прийняті позивачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17-01 від 24.01.2012р. на суму 6300,00 грн., в т.ч. ПДВ 1050,00 грн.; №13-02 від 09.02.2012р. на суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1500,00 грн.; №59-04 від 23.04.2012р. на суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1500,00 грн. (т.1, а.с. 83-85).

За фактом настання першої з подій (здачі робіт) ПП «Альфа-Ком» на користь позивача виписані податкові накладні на загальну суму 24300,00 грн., у тому числі ПДВ 4050,00 грн.: №17 від 24.01.2012; №13 від 08.02.2012; №59 від 20.04.2012 (т.1, а.с. 84-88).

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на користь ПП «Альфа-Ком» кошти на загальну суму 24300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Суми ПДВ у загальному розмірі 4050,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень, лютий і квітень 2012 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди, а суми нараховані ПП «Альфа-Ком» в якості оплати за виконані роботи, віднесені позивачем до складу витрат 2012 року.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 49.18.1. пункту 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з акту перевірки, податковий період, на який припадає факт порушення, є січень, лютий, квітень 2012 року, що при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідає податковим періодам січень, лютий, квітень 2012 року, граничний термін подачі декларації з податку на додану вартість за якими припадав відповідно на 20.02.2012, 20.03.2012, 20.05.2012.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2012 року подана позивачем 20.02.2012.; декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року подана позивачем 20.03.2012; декларація з податку на додану вартість за квітень 2012 року подана позивачем 18.05.2012 року (ст. 86-87 ОСОБА_1 перевірки, т.2, а.с. 86-87).

Водночас, податкова перевірка була розпочата 16.11.2015, а податкове повідомлення рішення №0000142200, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, прийняте 27.01.2016.

Суд зазначає, що з 20.05.2012, що є граничним терміном подачі декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, по 27.01.2016, що є днем визначення позивачу податкових зобов'язань, минуло 1347 днів.

Таким чином, контролюючим органом було пропущено строки, протягом яких він має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань за господарськими операціями з ПП «Альфа-Ком».

Окрім того, суд звертає увагу, що матеріалами справи спростовуються доводи контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Едем-Авто» податкових накладних, актів виконаних робіт, що свідчили б про здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Альфа-Ком».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» перевіркою було встановлено, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 183184,83 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Хюндай Мотор Україна», реквізити яких не відповідають даним контрагента та які не зареєстровані контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Едем-Авто» (Дилер) та ТОВ «Хюндай Мотор Україна» (Дистрибютор) було укладено дилерський договір № ДД0032 від 31.12.2011 (т.10, а.с.195 - 226).

Згідно преамбули під дилером за цим договором розуміють субєкта господарювання, що уповноважений дистрибютором на здійснення продажу транспортних засобів та їх складових, що мають ідентифікаційні номера, матеріально-технічна база якого відповідає основним критеріям оцінки торгово-сервісних потужностей та який від свого імені здійснює на договірних засадах продаж транспортних засобів та їх складових частин, які мають ідентифікаційні номера, здійснює передпродажну підготовку, гарантійне та післягарантійне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1. даного договору дистрибютор призначає дилера на правах не ексклюзивності для реалізації транспортних засобів марки Hyundai на території м. Києва та Київської області, а дилер зобовязується здійснити оплату дистрибютору за отримані транспортні засоби марки Hyundai у безготівковому порядку на зазначені дистрибютором розрахункові рахунки, відповідно до виставлених рахунків-фактур.

Судом встановлено, що на виконання умов дилерського договору № ДД0032 від 31.12.2011 ТОВ «Хюндай Мотор Україна» поставило позивачу транспортні засоби марки Hyundai на суму 1353447,00 грн., у тому числі ПДВ 225574,50 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ХМ-0012548 від 23.04.2013р. на суму 406782,00 грн., в т.ч. ПДВ 67797,00 грн.;

№ХМ-0019970 від 26.06.2013р. на суму 127300,00 грн., в т.ч. ПДВ 21216,67 грн.;

№ХМ-0019698 від 27.08.2014р. на суму 391562,00 грн., в т.ч. ПДВ 65260,33 грн.;

№ХМ-0020316 від 04.09.2014р. на суму 213465,00 грн., в т.ч. ПДВ 35577,50 грн.;

№ХМ-0024184 від 29.10.2014р. на суму 214338,00 грн., в т.ч. ПДВ 35723,00 грн.

В оплату за поставлені транспортні засоби позивач перерахував на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» кошти в сумі 1353447,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

За фактом настання першої з подій (зарахування коштів від позивача на банківський рахунок дистрибютора як передоплата за транспортні засоби) ТОВ «Хюндай Мотор Україна» на користь позивача виписані податкові накладні на загальну суму 1099108,98 грн., у тому числі ПДВ 183185,00 грн.:

№3764 від 16.04.2013 на суму 406782,00 грн., у т.ч. ПДВ 67797,00 грн.;

№2146 від 26.06.2013 на суму 87300,00 грн., у т.ч. ПДВ 14550,00 грн.;

№2302 від 26.08.2014 на суму 311562,00 грн., у т.ч. ПДВ 51927,00 грн.;

№1456 від 17.09.2014 на суму 80000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн.;

№316 від 16.09.2014 на суму 213465,00 грн., у т.ч. ПДВ 35577,50 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 183185,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень та червень 2013 року, а також серпень та вересень 2014 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди.

У судовому засіданні позивач пояснив, що розбіжність між даними електронних копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Едем-Авто» та даними електронних копій реєстрів ТОВ «Хюндай Мотор Україна» щодо суми ПДВ 183185,00 грн., покладена відповідачем в основу висновку про завищення податкового кредиту, виникла внаслідок технічної помилки бухгалтерів позивача, а саме, при внесенні записів до розділу ІІ «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних було невірно заповнено графу №3 «дата складання» та графу №4 «порядковий номер (реєстраційний номер для митної декларації)».

Так, податковий кредит у сумі 183184,83 грн. фактично було сформовано на підставі наступних податкових накладних:

- №3764 від 23.04.2013 на суму 406782,00 грн., у тому числі ПДВ 67797,00 грн., але в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по цій податковій накладній невірно вказано у графі №3 дату складання податкової накладної: замість дати « 23.04.2013» помилково вказано дату « 16.04.2013»;

- №3146 від 26.06.2013 на суму 87300,00 грн., у тому числі ПДВ 14550,00 грн., але в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по цій податковій накладній невірно вказано у графі №4 номер податкової накладної: замість номеру « 3146» помилково зазначено номер « 2146»;

- №2302 від 27.08.2014 на суму 311562,00 грн., у тому числі ПДВ 51927,00 грн., але в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по цій податковій накладній невірно вказано в графі №3 дату складання податкової накладної: замість дати « 27.08.2014» помилково вказано дату « 26.08.2014»;

- №316 від 04.09.2014 на суму 213465,00 грн., у тому числі ПДВ 35577,50 грн., але в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по цій податковій накладній невірно вказано в графі №3 дату складання податкової накладної: замість дати « 04.09.2014» помилково вказано дату « 16.09.2014».;

- №1456 від 18.09.2014 на суму ПДВ 80000,00 грн., у тому числі ПДВ 13333,33 грн., але в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по цій податковій накладній невірно вказано у графі №3 дату складання податкової накладної: замість дати « 18.09.2014» помилково вказано дату « 17.09.2014».

Судом встановлено, що виписані ТОВ «Хюндай Мотор Україна» податкові накладні відповідають усім вимогам Податкового кодексу України, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи.

Зменшуючи позивачу суму податкового кредиту та збільшуючи податкові зобовязання з ПДВ на суму 183185,00 грн., відповідач виходив виключно з того, що дані реєстру отриманих податкових накладних позивача не співпадають з даними контрагента ТОВ «Хюндай Мотор Україна».

Разом з тим, визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ виключно з вказаних підстав не відповідає вимогам чинного законодавства та є непропорційним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що за змістом наведених положень ПК України єдиним документом, на підставі якого позивач має право відобразити податковий кредит, є належним чином складена та зареєстрована податкова накладна. Надані позивачем копії та оригінали податкових накладних свідчать про правильність їх заповнення та відсутність у них будь-яких помилок та/або невідповідностей із даними первинних документів, що складені за наслідками здійснення господарських операцій.

Правильність заповнення податкових накладних не оскаржується та не ставиться під сумнів й відповідачем, як у судовому засіданні, так і в акті перевірки.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що документальна перевірка проводиться на підставі не лише регістрів податкового та бухгалтерського обліку, а й первинних документів, а встановлену законом відповідальність платник податку несе у випадку, якщо суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо заниження податкового кредиту на суму 183184,83 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Хюндай Мотор Україна», оскільки сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується документально.

При цьому, наявність помилок у Реєстрі отриманих податкових накладних не може бути самостійною підставою для невизнання податкового кредиту, оскільки реєстр це документ синтетичного та аналітичного обліку, який не є доказом здійснення господарських операцій та з яким закон не повязує право платника на податковий кредит.

Отже викладені в акті перевірки висновки про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 187235,00 грн. за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Хюндай Мотор Україна», ПП «Альфа-Ком» є необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення (рішення) № НОМЕР_2 від 27.01.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 27.01.2016 №0001881701, рішенню № НОМЕР_4 від 27.01.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного та вимозі про сплату (недоїмки) № Ю-0000011701 від 04.01.2016, суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено неутримання та неперерахування ТОВ «Едем-Авто» податку на доходи фізичних осіб з виплат в сумі 6000,00 грн., здійснених на користь ОСОБА_1 за ремонт АКПП, внаслідок чого контролюючим органом визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 900,00 грн. та донараховано єдиного внеску на суму 2424,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено неутримання та неперерахування ТОВ «Едем-Авто» податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо у березні 2014 року ОСОБА_4 у вигляді зниження вартості проданого автомобіля Hyundai Equus.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), який є платником єдиного податку та ТОВ «Едем-Авто» (Замовник) був укладений усний договір про виконання робіт, відповідно до якого Виконавець зобовязувався виконати для позивача роботу з ремонту автоматичної коробки передач автомобіля, а позивач зобовязувався прийняти та оплатити її. Вартість робіт була визначена сторонами у сумі 6000,00 (без ПДВ).

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобовязань ФОП ОСОБА_1 у період з 18.04.2014 по 28.04.2014 виконані роботи на загальну суму 6000,00 грн. (без ПДВ), які прийняті позивачем, що підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт (надання послуг) №23 від 18.04.2014.

В оплату за виконані роботи позивач згідно виставленого рахунку-фактури № 1084 від 18.04.2014 перерахував 28.04.2014 на користь ФОП ОСОБА_1 кошти на загальну суму 6000,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за 2014 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 10.02.2011, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії ВОО №988333. Крім того, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 01.01.2012, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії Б №642715 від 30.05.2012.

Відповідно до пункту 177.8 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як зазначив позивач, у ході перевірки перевіряючим були надані документи, що підтверджують факт реєстрації ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця, а саме, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО №988333. Разом з тим, такі документи під час проведення перевірки відповідачем були проігноровані.

Отже, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 самостійно сплачує податки та інші обов'язкові платежі до бюджету, а також зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 надала позивачу копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як фізичної особи-підприємця, суд приходить до висновку, що позивач не зобовязаний утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб з виплат, проведених на користь ФОП ОСОБА_1 у якості оплати за послуги з ремонту АКПП.

Таким чином, відповідачем було протиправно збільшено податкове зобовязання позивачу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 900,00 грн. та неправомірно здійснено нарахування єдиного внеску у розмірі 2424,00 грн.

Стосовно донарахування податку на доходи фізичних осіб за операціями з ОСОБА_5

Судом встановлено, що між ТОВ «Едем-Авто» та ОСОБА_5 укладений договір купівлі продажу автомобіля №ВСАВ000785 від 29.03.2014, відповідно до якого позивач зобовязався передати у власність ОСОБА_5 легковий автомобіль HYUNDAI EQUUS, а ОСОБА_5 прийняти і оплатити автомобіль.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль HYUNDAI EQUUS ОСОБА_5 було придбано за ціною 650000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВРНВ001357 від 31.03.2014, актом прийому передачі № б/н від « 31».03.2014.

При цьому, перевіркою встановлено, що ТОВ «Едем-Авто» автомобіль HYUNDAI EQUUS раніше придбало за ціною 735000,00 грн.

За висновками перевірки, різниця між ціною, за якою автомобіль був придбаний та ціною, за якою був у подальшому реалізований ОСОБА_5 (85000,00 грн.), є додатковим благом та повинна оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб.

У ході зясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що наказом ТОВ «Едем-Авто» № 12-2/АГ від 29.03.2014. було прийнято рішення про реалізацію автомобіля HYUNDAI EQUUS нижче вхідної ціни.

До матеріалів справи позивачем долучено копію службової записки працівника позивача на імя в.о. генерального директора ТОВ «Едем-Авто» від 29.03.2014 про реалізацію автомобіля HYUNDAI EQUUS за ціною нижче вхідної, у звязку із неможливістю реалізувати авто протягом 2 років, значної втрати купівельної привабливості та зняттям даної моделі з виробництва.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент.

Згідно п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до пункту «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З наведених положень вбачається, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. При цьому, продаж товару за ціною нижче вхідної ціни не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді заниження вартості проданого автомобіля відповідно до підтверджуючих документів.

Таким чином, збільшення позивачу податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14206,40 грн. внаслідок реалізації автомобіля за ціною, відмінною від його початкової ціни, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 15106,40 грн. та положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску за 2014 рік в розмірі 2424,00 грн. є необґрунтованими.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 27.01.2016 № НОМЕР_3, рішення № НОМЕР_4 від 27.01.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного та вимога про сплату (недоїмки) № Ю-0000011701 від 04.01.2016 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 9788,68 грн. згідно платіжного доручення № 560 від 25.02.2016.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 9788,68 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 27.01.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.01.2016 № НОМЕР_4.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 04.01.2016 № Ю-0000011701.

5.Стягнути судовий збір в сумі 9788,68 грн. (девять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 68 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» (ідентифікаційний код 35772789, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 1) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.