Постанова № 59077108, 24.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року (15:05 год.) м. Київ№810/5395/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2, довіреність №230 від 19.02.2015

представника відповідача: ОСОБА_3, дов. №81/9/10-13-10-025 від 06.11.2015

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015 є необґрунтованим та незаконним, оскільки під час проведення фактичної перевірки, так і під час під час прийняття рішення за її результатами, працівниками управління контролю та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДФС у Київській області та ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області були допущені порушення законодавства, а саме не надано належної правової оцінки факту проведення перевірки у присутності особи, яка на час фактичної перевірки не мала повноважень представляти позивача.

Зокрема, позивач вказує, що фактична перевірка магазину проведена 18 лютого 2015 року, і в акті перевірки вказано, що перевірка проведена в присутності ОСОБА_2, натомість станом на 18.02.2015 дана особа не мала повноважень представляти інтереси позивача, оскільки довіреність на представлення інтересів позивача цій особі була видана позивачем та посвідчена нотаріусом наступного після проведення перевірки дня, а саме 19 лютого 2015 року, що на думку позивача свідчить про те, що працівники контролюючого органу проводили перевірку у відсутності представника позивача, що є порушенням п.80.7. ст.80 ПКУ, яка передбачає проведення фактичної перевірки у присутності посадових осіб субєкта господарюванняю

Також позивач вказує, що спірне рішення прийняте без урахування результатів розгляду заперечень на акт про результати фактичної перевірки, натомість оцінку викладеним у запереченнях на акт перевірки порушенням, які на думку позивача мали місце під час проведення перевірки, відповідач не дав, залишивши в силі висновки акту перевірки.

Позивач оспорює рішення також з підстав недодержання форми прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій, в той час як з прийняттям Податкового кодексу України формою рішень є податкове повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки було встановлено факт зберігання пакету вина «Портвейн 777», обємом 1,0 літр, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин», вартість 25,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР віл 19.12.1995.

Відповідач зазначає, що за результатами проведеної фактичної перевірки було складено акт (бланк за №000793), перевірку закінчено 20.02.2015 о 10:30 год., акт зареєстровано 20.02.2015 в ГУ ДФС у Київській області у журналі реєстрації актів перевірок за номером №283/10-36-21/НОМЕР_1.

Таким чином, відповідач зазначає, що спірне рішення є правомірним та прийняте в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

В судовому засіданні по справі 24.03.2016 позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні по справі 24.03.2016 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Польова, будинок 37) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 08.10.2013, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру серії АБ №998548 від 15.10.2013 (а.с.63).

18 лютого 2015 року головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Польова, 45а, діяльність в якому здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1, з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки №283/10-36-21/НОМЕР_1, зареєстрований в ГУ ДФС у Київській області 20.02.2015 (далі акт перевірки) (а.с.82-85).

Під час перевірки встановлено факт зберігання пакету вина «Портвейн 777», обємом 1,0 літр, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин», за ціною 25,00 грн., чим порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995.

В акті перевірки вказано, що перевірку проведено в присутності представника субєкта господарювання - ОСОБА_2.

В акті перевірки зазначено, що копія даного акту отримана представником позивача ОСОБА_2, що підтверджується розпискою останнього на примірнику акта перевірки. Особисто ОСОБА_2 в акті перевірки в графі «зауваження до акта перевірки» зазначено, що зауваження будуть подані окремо.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під час перевірки було надано письмове пояснення, адресоване начальнику управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Київській області, яке є додатком до акту перевірки, в якому позивач зазначила, що під час перевірки в магазині виявлено на зберіганні пакет вина «Портвейн 777», місткістю 1 л., виробництва ТОВ «Одеський завод класних вин» по ціні 25,00 грн. без марки акцизного податку, однак вказаний пакет вина став немаркованим через те, що ця марка відпала (а.с.80).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано до Головного управління ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки №283/10-36-21/НОМЕР_1 від 20.02.2015 (а.с.17-20).

З результатами розгляду вищевказаних заперечень Головним управлінням ДФС у Київській області направлено позивачу лист №427/14/10-36-21-01 від 05.03.2015, який містить висновок на заперечення по акту №283/10-36-21/НОМЕР_1 від 20.02.2015 про залишення без змін висновків акту перевірки (а.с.21-22).

На підставі акту перевірки №283/10-36-21/НОМЕР_1 від 20.02.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с.14).

Вказане рішення про застосування фінансових санкцій отримано 19.03.2016 представником позивача ОСОБА_2, що підтверджується розпискою вказаної особи на примірнику спірного рішення.

Скориставшись право адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою на рішення про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015 до Головного управління ДФС у Київській області (а.с.23-25).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області №1050/14/10-36-10-01-04 від 18.06.2015 рішення про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення (а.с.27-28).

Позивачем 20.08.2015 подано повторну скаргу на рішення про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015 до Державної фіскальної служби України (а.с.29-32).

Позивач станом на 16.11.2015 рішення про результати розгляду поданої ним до ДФС України повторної скарги не отримав, а тому, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій №0001032302 від 19.03.2015 суд зазначає таке.

Основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 998548 від 15.10.2013 (а.с.63).

Приміщення магазину, в якому позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Польова, 45а, знаходиться у користуванні позивача відповідно до договору найму тимчасової споруди від 15.10.2013, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (наймодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (наймач), відповідно до п.1.1 якого наймодавець передає наймачу в строкове платне користування належну йому тимчасову споруду магазин, площею торгового залу 30 кв.м., розташований за адресою: с. Петрівське, вул. Польова, 45-а, Києво-Святошинсього району, Київської області (а.с.64-65).

Відповідно до п. 5.1 договору найму тимчасової споруди від 15.10.2013 цей договір вступає в силу дію з дати його підписання і є чинним до « 15» жовтня 2014 року, у випадку якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 04.11.2014 по 03.11.2015 на місце торгівлі: Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Польова, 45-А, магазин (а.с.13).

Таким чином, суд зазначає, що позивач на момент проведення перевірки здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі алкогольними напоями на підставі отриманої ліцензії в магазині, що знаходиться в користуванні позивача за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул.Польова, 45-А, що відповідає основним видам діяльності позивача.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно приписів п.113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому на відповідача покладено обовязок щодо контролю за дотриманням субєктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. ст.226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами п. 228.2 ст. 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Згідно п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналізуючи зазначені положення Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів суд вважає, що відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді штрафів передбачена у разі встановлення факту зберігання або реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, що за своєю суттю означає зберігання або реалізацію алкогольного напою, на який не наклеювалась марка акцизного податку або така марка є підробленою.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання пакету вина «Портвейн 777», обємом 1,0 літр, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин», за ціною 25,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, при цьому не зазначено де зберігався пакет вина «Портвейн 777», чи не містив даний пакет залишки слідів клею та чи не була відклеєною марка акцизного податку. Отже, за даними, які містяться в акті перевірки, слід дійти висновку, що перевіркою встановлений саме факти зберігання алкогольного напою, на який марка акцизного податку взагалі не наклеювалась.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків перевірки та досліджуючи питання наявності факту зберігання пакету вина «Портвейн 777» саме без марки акцизного податку встановленого зразка та наявності підстав для застосування позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, суд виходив з наступного.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, в судовому засіданні по справі 25.12.2015 було допитано в якості свідка ОСОБА_6, особу, яка перебуває в трудових відносинах з позивачем на підставі трудового договору віл 18.02.2015 (продавець) та яка була присутня під час проведення перевірки.

Свідок ОСОБА_6 повідомила суду про те, що в день перевірки вона як продавець працювала одна в приміщенні магазину, повідомляючи про обставини проведення перевірки свідок ОСОБА_6 пояснила, що до магазину зайшли двоє чоловіків, які предявили документи на перевірку та попросили викликати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, однак остання не зявилась.

Свідок зазначає, що перевіряючі зайшли за прилавок та знайшли під стелажем пакет вина «Портвейн 777», з якого відклеїлась марка акцизного податку, в той же час в реалізації в магазині, а саме на прилавку перебував аналогічний пакет вина «Портвейн 777», який був маркований маркою акцизного податку.

Свідок ОСОБА_6 стверджує, що не бачила самого моменту, коли працівники контролюючого органу знайшли пакет вина «Портвейн 777», факт зберігання якого без марки акцизного податку встановлений перевіркою, однак засвідчує, що марка акцизного податку на пакеті вина «Портвейн 777» була в наявності і можливо відклеїлась під час зберігання.

Також свідок ОСОБА_6 зазначила, що пояснень ревізорам не надавала та зі змістом акту перевірки не знайомилась і не підписувала останній, оскільки до магазину прибув ОСОБА_7, який спілкувався з ревізорами самостійно.

В судовому засіданні по справі 24.03.2016 була допитана в якості свідка ОСОБА_1, яка зазначила, що в момент перевірки не змогла бути присутньою через сімейні обставини (догляд за дитиною 2 років, мобілізовано чоловіка до лав Національної гвардії України), однак позивач підїхала до магазину вже після завершення перевірки та надала пояснення за фактом її проведення.

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що в реалізації в магазині, в якому вона здійснює діяльність, перебувало вино в пакетах типу тетра-пак «Портвейн 777», місткістю 1 л., виробництва ТОВ «Одеський завод класних вин» по ціні 25,00 грн. за пакет. При цьому всі придбані з метою подальшої реалізації пакети вина виробництва ТОВ «Одеський завод класних вин» були марковані відповідними марками акцизного податку. Продукція була придбана у постачальника, який має відповідну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Свідок ОСОБА_1 щодо виявленого перевіркою порушення пояснила, що можливо марка акцизного податку з пакету вина «Портвейн 777» відклеїлась, однак безумовно продаж даної продукції без марки акцизного податку не здійснювався.

Крім того, в судовому засіданні по справі 24.03.2016 був допитаний в якості свідка ОСОБА_2, який зазначив, що був присутній в приміщенні магазину на момент перевірки, однак в той день не був представником позивача з відповідним повноваженнями, оскільки відповідна довіреність була видана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і посвідчена нотаріально вже після проведення перевірки, а саме наступного дня.

ОСОБА_2 зазначив, що ревізорами під час проведення перевірки нічого не було придбано в магазині ФОП ОСОБА_1, в ході перевірки з-під вітрини ревізори дістали пакет вина «Портвейн 777», з якого можливо відклеїлась марка акцизного податку.

Вказаний свідок зазначає, що марки акцизного податку з пакету вина він не бачив, в подальшому її так і не знайшли. ОСОБА_2 припускає, що інспекторі власноручно навмисно зняли марку акцизного податку, оскільки така марка акцизного податку була в наявності на всіх пакетах вина «Портвейн 777», що були придбані у належного постачальника.

Також в судовому засіданні 03.03.2016 були допитані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посадові особи контролюючого органу, які проводили фактичну перевірку позивача.

Так, свідок ОСОБА_4 пояснив, що пакет вина «Портвейн 777» зберігався за прилавком на вітрині, був виставлений для реалізації, з приводу того, чи були інші аналогічні пакети вина на реалізації не памятає.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що виявлений пакет «Портвейн 777» був без марки акцизного податку, який в подальшому було показано представнику позивача. Під час перевірки довіреність представника позивача не перевіряли, оскільки остання не була в нього в наявності з собою, однак під час перевірки була присутня продавець магазину, яка відмовилась від підпису в акті перевірки.

Свідок ОСОБА_4 вказав, що представник позивача, прізвище якого свідок не памятає, приїхав до приміщення магазину протягом 15-30 хв. від початку перевірки і саме йому було вручено копію наказу про проведення перевірки, направлення на перевірку та копію акту перевірки.

Також свідок ОСОБА_4 зазначив, що на виявленому пакеті вина «Портвейн 777» не було виявлено марки акцизного податку, як і не виявлено відклеєної марки акцизного податку, однак з приводу наявності слідів відклеєної марки акцизного податку на пакеті та слідів клею не памятає, фото пакету вину не здійснювались.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що практично не памятає обставин проведення перевірки, оскільки в день проводили від 3 до 5 перевірок, в той же час пояснив, що під час перевірки був присутній продавець позивача, за прилавок під час перевірки свідок не заходив, а пакет вина «Портвейн 777» було виявлено на прилавку, з приводу наявності цінника на пакеті вина зазначив, що не памятає.

Також свідок ОСОБА_5 вказав, що пошук відклеєної марки не здійснювали, а дослідження пакету вина на предмет наявності слідів клею на пакеті вина під час перевірки не перевіряли.

Судом встановлено, що позивачем було придбано шість пакетів вина «Портвейн 777» у постачальника ФОП ОСОБА_8 по ціні 23,12 грн. за один пакет, в тому числі пакет вина, щодо якого було проведено фактичну перевірку, що підтверджується товарно-транспортною накладною №604054 від 23.12.2014 (а.с.66).

Позивачем також надано до суду фототаблиці двох пакетів вина «Портвейн 777», придбаних у ФОП ОСОБА_8 та не реалізованих на час розгляду справи позивачем, з яких вбачається, що вони марковані марками акцизного податку у встановленому законом порядку (а.с.67-69, 101-102).

Судом у судовому засіданні 24 березня 2016 року оглянуто як речовий доказ пакет вина «Портвейн 777», обємом 1,0 літр, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин», який був обєктом фактичної перевірки і щодо якого встановлений факт його зберігання без марки акцизного податку.

З оглянутого пакету вина «Портвейн 777», місткістю 1 л, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин» судом встановлено, що марка акцизного податку була наклеєна на відповідний пакет вина, але у зв'язку з очевидними вадами клею відклеїлась та була загублена, втім на пакеті були в наявності сліди клею в місці, де повинна клеїтися марка акцизного податку.

Крім того, фототаблиці вищевказаного речового доказу були надані позивачем до суду та долучені до матеріалів справи (а.с.67-69, 101-102).

Оглянувши зазначений речовий доказ, суд звертає увагу, що залишки клею на пакеті вина дають підстави для висновку, що пакет вина «Портвейн 777», місткістю 1 л, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин» був маркований маркою акцизного податку, однак марка акцизного податку відклеїлась.

Водночас, слід зауважити, що за приписами пунктів 20 та 21 Положення, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Разом з тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що використаний виробником (постачальником) клей є нестійким та не забезпечує збереження марки акцизного податку на упаковці вина типу «Тетра-пак» при звичайному його переміщенні та дає змогу зняти її з виробу без пошкодження самої марки.

За таких обставин суд зазначає, що пакет вина «Портвейн 777», місткістю 1 л, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин», зберігання якого встановлено перевіркою, був маркований маркою акцизного податку встановленого зразка.

Натомість обставини, з якими відповідач повязує факт виявленого порушення трапились з обєктивних причин, не залежали від волевиявлення позивача та не могли бути ним передбачені чи попереджені, позаяк позивач не є особою, що здійснює купівлю відповідних марок та їх наклеювання, а відтак не можуть бути покладені в основу спірного рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Отже, враховуючи, що необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, у тому числі, встановлення вини, у даному випадку підстави для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 17000,00 грн. за зберігання алкогольного напою, з якого відклеїлась марка акцизного податку встановленого зразка, - відсутні.

Досліджуючи акт перевірки, як основний доказ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, суд вважає, що він не містить достатньої та повної інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил маркування алкогольних виробів з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, повних реквізитів оглянутої продукції, опису дій, вчинених ревізорами у ході фактичної перевірки.

Суд звертає увагу, що факт зберігання пакету вину «Портвейн 777» місткістю 1 л, виробництва ТОВ «Одеський завод класичних вин» не підтверджений належним чином, зокрема, в акті перевірки не зазначено, де саме він зберігався.

Суд наголошує, що складанням ревізором акту перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку на алкогольному напої є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, в тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, детального опису осіб, в присутності яких встановлено порушення, та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.

Натомість обставини справи свідчать про суперечливість фактів, на які посилаються ревізори, які проводили перевірку з одного боку та на які посилаються свідки з іншого боку, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Так, ревізори під час допиту стверджували про те, що пакет вина без марки акцизного податку знаходився в реалізації на прилавку, проте продавець ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 стверджували, що в реалізації на момент перевірки а саме на прилавку знаходився інший аналогічний пакет вина, на якому була наявна марка, а пакет без марки акцизного податку знаходився під прилавком. Такі суперечливі обставини можуть бути розвязані судом лише за умови, якби акт перевірки мав повну інформацію про те, де саме зберігався пакет вина, у присутності якої особи встановлено цей факт та чи підтвердила присутня особа факт відсутності марки акцизного податку на пакеті.

Натомість акт перевірки взагалі не містить посилання на те, що під час перевірки була присутньою продавець ОСОБА_6, проте містить інформацію, що особою, присутньою під час перевірки був саме ОСОБА_2, який заперечує факт того, що був представником позивача під час встановлення порушення та написання акту перевірки, а копія довіреності, посвідченої нотаріально, наявна в матеріалах справи, дійсно свідчить про те, що довіреність на представлення інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на імя ОСОБА_2 була видана 19.02.2015 року, тобто дня, наступного за днем перевірки.

Отже, зібрані по справі докази в своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена неповно, порушення не містить детального опису, зокрема, чи був пакет вина «Портвейн 777» попередньо маркований маркою акцизного податку, не описано наявності слідів клею на такому пакеті, акт перевірки містить недостовірну інформацію щодо особи, присутньої під час перевірки та яка мала право представляти інтереси позивача, відтак не враховано зауваження та пояснення, яка мала право надати особа, фактично присутня під час перевірки, а саме продавець ОСОБА_6

Суд також звертає увагу відповідача на допущені ним порушення, що полягають у прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій до позивача у вигляді штрафу за формою, що не відповідає чинному законодавству.

Так, спірне рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 №0001032302 відповідачем прийнято за формою, наведеною у додатку до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою КМУ від 02.06.2003 №790.

Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податкового кодексу України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган, а такий обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Приписи статті 17 Закону № 481/95-ВР у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Досліджуючи питання щодо наявності повноважень на проведення перевірки фактичної позивача з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, суд зазначає таке.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, за 2014 рік становить менше 20 мільйонів гривень.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, наказом Головного управління ДФС у Київській області №39 від 02.02.2015, на підставі якого проведено перевірку позивача, призначено проведення фактичних перевірок субєктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суд зазначає, що після набрання чинності Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи видання контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірка наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії субєктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок потребує конкретизації дій контролюючих органів, що унеможливлює видання наказів із загальними формулюваннями у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких як раз і було на меті законодавця.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що відповідачем перевищені повноваження під час проведення спірної перевірки, обмежені у звязку з дією в 2015-2016 роках мораторію на проведення перевірок Законом №71, оскільки відповідач не мав права проводити перевірку субєкта господарювання з доходом за попередній рік менше 20 мільйонів гривень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, що підтверджували б правомірність оскаржуваних рішень, у ході розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №37495 від 12.11.2015 (а.с.2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом 24 березня 2016 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 29 березня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області №0001032302 від 19.03.2015 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Польова, будинок 37) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження 08132, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.