Постанова № 59076812, 28.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а-138/16

у справі №760/20503/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

за участю секретаря - Яковенко Н.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора патрульної служби 5-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної служби МВС України в м. Києві Зарюгина Олександра Євгенійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2015 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, серія ПС2 № 605763, винесену 06 листопада 2015 року патрульної служби 5-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної служби МВС України в м. Києві Зарюгиним О.Є. про притягнення її до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обгрунтування вимог зазначає, що 06 листопада 2015 року її було зупинено відповідачем на площі Дружби Народів, 1 в м. Києві під час керування автомобілем - Peugeot, 206, д.н.з. НОМЕР_1. Причиною зупинки, яку назвав інспектор, було здійснення нею повороту без подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом.

Того ж дня відповідачем складені протокол про адміністративне правопорушення, серія АП2 №327108, та постанова у справі про адміністративне правопорушення, серія ПС2№ 605763.

У постанові зазначено, що 06 листопада 2015 року о 20:45 год. в м. Києві, площа Дружби Народів, 1, керуючи автомобілем Peugeot, 206, д.н.з. НОМЕР_1, вона здійснила поворот, не подавши сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, при цьому не мала при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Керуючись положеннями ст. 33, 284 КУпАП, відповідач постановив застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 765 грн., що дорівнює 45 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян.

Вважає оскаржувану постанову протиправною, зокрема, з таких підстав. По-перше, відповідачем порушено вимоги процесуального закону щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, 06 листопада 2015 року її було зупинено співробітниками патрульної служби. Причиною зупинки інспектором Зарюгиним О.Є. вказано те, що вона при керуванні автомобілем та виконанні повороту праворуч начебто не увімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку. Після того як вона передала інспектору своє посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідач разом із своїм напарником сіли до машини та від'їхали приблизно 15 метрів для складання протоколів. Крім того, відповідач не повідомив її які саме протоколи або постанови він планує складати. Через приблизно сорок хвилин до її автомобіля підійшли двоє інспекторів патрульної служби відповідач та ОСОБА_3 вже із складеними протоколами та винесеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, запропонували ознайомитися та підписати.

У результаті таких дій відповідача вона була позбавлена можливості користуватися правами визначеними у ст. 268 КУпАП, зокрема, давати пояснення, заявляти клопотання, а розгляд справи був проведений відповідачем фактично у її відсутності. При цьому відповідачем не було роз'яснено її прав і обов'язків, та не було заслухано її пояснень, не з'ясовано наявність обставин, що пом'якшують відповідальність, чи винна вона у вчиненні адміністративного правопорушення, що є грубим порушенням положень ст.ст. 279, 280 КУпАП.

По-друге, відповідачем було неправильно визначено розмір штрафу, який накладений на неї в якості адміністративного стягнення. Так, відповідачем не було враховано, що на час винесення оскаржуваної постанови, до статті 126 КУпАП були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який набрав чинності 08 серпня 2015 року. У відповідності до вказаних змін, станом на 06 листопада 2015 року, коли відповідач вирішував питання про притягнення її до адміністративної відповідальності та визначав вид санкції, розмір штрафу не міг перевищувати 425 грн.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

В судове засіданні позивач не з'явилася, подала суду заяву, у якій просить розглянути справу у її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України вирішив провести розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 листопада 2015 року старшим інспектором патрульної служби 5-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної служби МВС України в м. Києві Зарюгиним О.Є. винесено постанову, серія ПС2№ 605763, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказаною постановою встановлено наявність в діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу в розмірі 765,00 грн.

Дана постанова винесена за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу, серія АП2 №327108, від 06.11.2015, який складений старшим інспектором Зарюгиним О.Є. відносно позивача ОСОБА_1

Згідно вказаного протоколу 06 листопада 2015 року о 20:45 год. в м. Києві, площа Дружби Народів, 1, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Peugeot, 206, д.н.з. НОМЕР_1, здійснила поворот, не подавши сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, при цьому не мала при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила вимоги 2.1г ПДР України.

Зазначені дії ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Як визначено ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені статтями 124-1 - 126, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).

Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, згідно Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 №77, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на працівника Державтоінспекції МВС покладено обов'язок відповідно до статті 255 КУпАП скласти протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснити порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При цьому, згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з постанови, серія ПС2№ 605763, від 06.11.2015, єдиним доказом вини позивача у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є протокол, про адміністративне правопорушення.

Посилань на будь-які інші доказі вказана постанова, а також протокол про адміністративне правопорушення не містить.

Виходячи з положень ст.ст. 251, 252 КУпАП, протокол у справі про адміністративне правопорушення є доказом, який має оцінюватись органом (посадовою особою) на ряду з іншими доказами, з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи.

Як зазначалось, такими доказами в силу ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, в тому числі пояснення особи, що притягується до відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.

Як зазначено позивачем, відповідач здійснив розгляд справи у її відсутності, у зв'язку з чим, позбавив її можливості надати пояснення по справі, заявити клопотання. Відповідно відповідачем не було надано оцінки доводам позивача, не зазначено мотивів їх відхилення.

Таким чином приймаючи до уваги наведені вище положення закону, зважаючи на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення за фактичних обставин справи не може бути беззаперечним доказом винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду вказаної справи не було всебічно та повного з'ясовано обставини, які мають значення для правильного її вирішення, що потягло за собою прийняття передчасного рішення.

Окрім того, як вірно вказує позивач у своїй позовній заяві, на час винесення оскаржуваної постанови, до статті 126 КУпАП були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який набрав чинності 08 серпня 2015 року. У відповідності до вказаних змін, станом на 06 листопада 2015 року, коли відповідач вирішував питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та визначав вид санкції, розмір штрафу не міг перевищувати 425 грн.

В той же час, згідно ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 33, 126 КУпАП, відповідач, вирішуючи питання про накладення на позивача адміністративного стягнення, наклав на останню штраф у розміру не передбаченому КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України (КАС), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав. З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи суд вважає, що останній мав можливість реалізувати зазначене процесуальне право з метою виконання процесуального обов'язку покладеного на нього в силу ч. 2 ст. 71 КАС.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 765 грн. є незаконним, а тому позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4, 7, 17, 94, 158, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову, серія ПС2 №605763, від 06.11.2015, винесену інспектором патрульної служби 5-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної служби МВС України в м. Києві Зарюгиним Олександром Євгенійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 765,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя :