Рішення № 59076177, 02.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21854/15-ц

2/760/1337/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Київської міської ради та просив ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер його вітчим ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_2

30.01.1995 року ОСОБА_3 видав заповіт, відповідно до якого останній заповідав належну йому квартиру АДРЕСА_2 Позивачу та його матері, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Проте вказаний заповіт скасований новим заповітом, посвідченим від імені ОСОБА_3 в Дев'ятій київській державній нотаріальній конторі 07 квітня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів все його майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, ОСОБА_2 станом на день подання позову не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та є такою, що спадщину не прийняла.

Позивач вказує, що факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю з 2003 року по час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 року встановлено відповідним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року.

Факт, що ОСОБА_3 та Позивач проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується листом Територіального центру соціального обслуговування населення Солом'янського району м. Києва від 12.08.2013 року №310, в якому вказано, що «ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалід І групи загального захворювання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 а мешкав за адресою: АДРЕСА_1, разом із сином своєї дружини. Перебував на обліку в територіальному центрі соціального обслуговування населення Солом'янського району м. Києва з 22.02.1995р. 22.02.2005р. з 23.02.2005 по 24.11.2010р. у відділенні соціальної допомоги вдома».

Крім цього, обставина, що ОСОБА_3 та Позивач проживали разом саме за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується актами про проживання від 28.08.2013 року, посвідченими начальником ВСП «Батиївський»

15 червня 2015 року державний нотаріус Дев'ятої київської державної нотаріальної контори своєю постановою відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 пропустив встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, і у нього відсутні інші докази фактичного прийняття спадщини.

Позивач вважає себе таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки він постійно проживав разом з померлим на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від прийняття спадщини.

Встановлення факту проживання Позивача разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини потрібне йому для оформлення права на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив вимоги задовольнити.

Представник Київської міської ради у судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду заперечення по справі, в яких просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те що підстав для встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини відсутні, позивачем не надано належних доказів, що спадкове майно належить померлому, ним не було оскаржено постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім цього, просив слухати справу у відсутність представника Київської міської ради.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи судом повідомлялась.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, підтвердив факт проживання Позивача з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, вказавши, що він проживає в сусідньому з Позивачем будинку за адресою: АДРЕСА_3 був у них в квартирі АДРЕСА_1 Зазначив, що Позивач доглядав за ОСОБА_3 перед смертю останнього протягом 6-7 років.

Суд, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1, заслухавши свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується наданою суду копією спадкової справи.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 на ім'я якої складено заповіт із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 не зверталась. Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти ії.

Згідно з частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не звернулась в установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті заповідача, вона є такою, що спадщину не прийняла.

15 червня 2015 року державний нотаріус Дев'ятої київської державної нотаріальної контори своєю постановою відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 пропустив встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, і у нього відсутні інші докази фактичного прийняття спадщини (а.с. 31).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, зазначені Позивачем обставини справи встановлені рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2014 року, що набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю.

У силу ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з п. 23 Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Аналізуючи зібрані по справі докази, врахувавши показання свідка, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживав разом з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", статями 1216, 1268 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 року, постійно проживав разом з ним за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: