Ухвала суду № 59073640, 15.07.2016, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/387/16-к

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

15 липня 2016 року смт. Млинів, Рівненської області Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Бандури А.П. ,

при секретарі Парфенюк С.М.,

з участю прокурорів Кляпка М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12015180040000396, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015180040000396, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися і не зменшились та не зявилися нові, які б виправдовували тримання ОСОБА_1 під вартою.

Суд, заслухавши, думку учасників судового засідання, які не заперечували проти задоволення клопотання і дослідивши докази, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в СІЗО № 24 м. Рівне.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 14 квітня 2016 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 було продовжено до 15 год. 30 хв. 19 травня 2016 року.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року обвинуваченом ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 год. 30 хв. 17 липня 2016 року

Підтвердженням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України являється те, що ОСОБА_1 вчинив ряд кримінальних правопорушень, покарання за вчинення яких визначається позбавленням волі на строк від трьох до шести років, це дає підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Також ризики, передбачені п.2 та п. 3 ч.1 ст.177 КПК України підтверджуються тим, що по кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, не вилучено всіх речей, які було викрадено, а також було встановлено, що ОСОБА_1 причетний до вчинення інших кримінальних правопорушень, тому він з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити речі, які були обєктом кримінального правопорушення, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

Під час проведення досудового розслідування, було зафіксовано та вилучено велику кількість будівельних та побутових інструментів, а також іншого майна, власників яких на даний час не повністю встановлені, тому це дає підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1, буде незаконно впливати на свідків, потерпілих, примушуючи їх до дачі неправдивих показів та таким чином уникати відповідальності.

Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим що ОСОБА_1 будучи засудженим 22 жовтня 2014 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки. Це дає підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 продовжить злочинну діяльність і буде вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 на даний час ніде не працює та не має джерела постійного прибутку. Це дає підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті буде продовжувати злочинну діяльність та вчиняти нові злочини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховування від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення необхідно продовжити ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як застосування більш мякого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

У відповідності до ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.199 КПК України підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились.

Враховуючи вищенаведене, суд оцінює у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечення виконання ним процесуальних рішень, а також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Таким чином, з урахуванням цілей п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.

Враховуючи, що строк дії ухвали Млинівського районного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року закінчує свою дію 17 липня 2016 року, об 15 год.30 хв., то, суд вважає, що строк продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дати закінчення дії вказаної ухвали, а саме з 15 год.30 хв. 17 липня 2016 року.

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст. 176-178, 199, ст. 331 КПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 задоволити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, тобто до 15 год. 30 хв. 14 вересня 2016 року, врахувавши при цьому строк закінчення дії ухвали від 17 липня 2016 року, з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура