Рішення № 59073523, 18.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/374/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2047/16Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Пилипчук Л.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Картопля Полтавщини» на рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Картопля Полтавщини», третя особа реєстраційна служба Зінківського районного управління юстиції Полтавської області про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року недійсною та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Зінківського районного суду Полтавської області із вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.05.2015 року помер її батько - ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина, земельна ділянка площею 3,4452 га, що розташована на території Бірківської сільської ради Зінківського району, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321381000:00:007:0012, яку позивачка у встановлений законом строк прийняла. Вказувала, що після отримання спадщини вона дізналася, що її батьком ОСОБА_3 ще за життя 03.04.2007 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ПП «Картопля Полтавщини» терміном на 10 років.

Позивачка зазначила, що не бажала продовжувати орендні відносини з ПП «Картопля Полтавщини», а тому на підставі п. 40 цього договору звернулась до відповідачів із листом про розірвання вказаного Договору оренди. Однак, їй було повідомлено, що її батьком ОСОБА_3 підписано додаткову угоду від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди, якою було продовжено строк дії даного Договору, а також внесено зміни до п. 40 Договору, яким регламентувався порядок розірвання договору у разі переходу права власності на земельну ділянку.

Тому, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_3 не міг підписати вказану додаткову угоду, оскільки на момент її підписання та до самої смерті він знаходився в Полтавській установі виконання покарань № 23, просила суд: визнати додаткову угоду від 28 квітня 2015 року укладену між ОСОБА_3 та ПП «Картопля Полтавщини» до договору оренди землі недійсною; розірвати договір оренди землі від 26 червня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та ПП «Картопля Полтавщини», а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до приватного підприємства «Картопля Полтавщини», третя особа реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року недійсною та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 рокузадоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Картопля Полтавщини», що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363.

Стягнуто із приватного підприємства «Картопля Полтавщини», код ЄРДПОУ -34463453, яке розташоване за адресою с. Ставкове, Зіньківського району, Полтавської області на користь ОСОБА_2, жительки с. Бірки, Зіньківського району, Полтавської області 551,21 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилося приватне підприємство «Картопля Полтавщини»та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішенняЗінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року змінити, скасувавши його в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилось за участі представників сторін, за відсутності самих сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися, направивши своїх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, укладеним на основі повно і всебічно зясованих обставин. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, та беручи до уваги те, що позивач погодився з рішенням місцевого суду, оскільки своєчасно в апеляційному порядку його не оскаржив, тому рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року перевіряється лише в межах доводів апеляційної скарги відповідача тау відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень які містяться у п.п.14-15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30.05.2015 помер батько позивача ОСОБА_3. Після його смерті, позивачкою ОСОБА_2 у встановлений законом строк, було отримано спадщину за законом, яка складається в тому числі, із земельної ділянки, площею 3,4452 га, розташованої на території Бірківської сільської ради Зіньківського району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер -5321381000:00:007:0012. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 грудня 2015 року, яке видане приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 12316002 (а.с.7-8).

Після отримання спадщини, ОСОБА_2 дізналась, що її батьком ОСОБА_3 за життя було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 03.04.2007 року з ПП «Картопля Полтавщини» терміном на 10 років. Вказаний договір зареєстрований в Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис від 26.06.2007 року № 040755500363 (а.с. 9-10).

ОСОБА_2 не бажала продовжувати орендні відносини з ПП «Картопля Полтавщина», і тому на підставі п. 40 цього Договору звернулась до відповідача з листом про розірвання вказаного Договору оренди. Однак, їй повідомили, що її батьком ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди, якою продовжено строк дії вказаного Договору, а також внесено зміни до п. 40 Договору, яким регламентувався порядок розірвання договору у разі переходу права власності на земельну ділянку. Додатковий договір зареєстрований в реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 03.02.2016 року № 13100298 (а.с.13).

Згідно довідки Полтавської УВП № 23 ОСОБА_3, у період його перебування в Полтавській УВП № 23 із 01.04.2015 року по 30.05.2015 року не відвідували службові особи МВС, СБУ, прокуратури особисто чи за дорученням цивільних осіб.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як новий власник земельної ділянки, має право достроково розірвати договір оренди землі з підстав встановлених пунктом 40 договору оренди землі від 03.04.2007 року, так як додаткова угода від 28.04.2015 року не набрала чинності в передбаченому законом порядку.

Проте з такими висновками, колегія суддів, не може погодитись з наступних підстав.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтями 651, 653-654 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки. При цьому реєстрація договорів оренди землі має інше юридичне значення, ніж це передбачено ч.3 ст. 640 ЦК України. Момент, з якого вважається укладеним спірний договір оренди має визначатися відповідно до ч.1 ст. 638 ЦПК України, оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (ст. 18 Закону України «Про оренду землі).

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це письмова угода сторін про взаємні зобовязання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк.

Виходячи з обставин справи та наведених положень закону договір оренди від 03 квітня 2007 року був укладений між відповідачем та батьком позивачки та набув чинності у встановленому законом порядку. Дійсність даного договору сторонами не оскаржується, та не оскаржувалася батьком позивачки за життя. Зміни до даного договору від 28.04.2015 року були проведені у передбаченому законом порядку, з дотриманням форми договору та проведенням його державної реєстрації.

Доводи позивачки, які лягли в основу висновку суду першої інстанції, щодо недійсності додаткової угоди, зважаючи на відсутність у батька позивача на момент державної реєстрації даної угоди цивільної правоздатності, у звязку із смертю останнього, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та не підлягають застосуванню, оскільки вони сформовані внаслідок неправильного розуміння змісту норм закону. За таких обставин, головним є те, що батько позивачки цивільну правоздатність та цивільну дієздатність мав на момент укладення додаткової угоди, а факт реєстрації даної угоди протягом строку дії договору, навіть за зазначених обставин, не змінює моменту укладення договору, а лише вказує на набуття такою угодою чинності.

Крім того, зазначені висновки місцевого суду, суперечать іншим його висновкам щодо відсутності підстав для визнання додаткової угоди недійсною, це при тому, що чинне законодавство не містить положень про недійсність (нікчемність) договорів, державна реєстрація яких проведена після смерті фізичної особи, як однієї із сторін договору.

Колегія суддів, погоджується з висновками місцевого суду, щодо недоведеності позивачем факту підписання додаткової угоди не її батьком, та відповідно відсутності підстав для визнання угоди недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, у звязку з відсутністю вільного волевиявлення ОСОБА_3, яке не відповідало його внутрішній волі. При цьому, вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем докази, є не достатніми, оскільки вони лише підтверджували факт того, що покійного у вказаний період не провідували донька та службові особи МВС, СБУ та прокуратури, та не містили інформації про відвідування ОСОБА_3 іншими особами, а також отримання останнім листів та іншої кореспонденції, та проведення переписки. Відсутність зазначених даних не виключало можливість ОСОБА_3 підписати додаткову угоду особисто, або через представника, а тому в задоволені даних вимог судом першої інстанції було відмовлено обґрунтовано.

Частиною 4 ст. 32 ЗУ «Про оренду» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи -орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 40 договору оренди землі від 03.04.2007 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для змін умов або розірвання договору. Додатковою угодою від 28.04.2015 року даний пункт договору було змінено, а саме викладено його в новій редакції: « Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору».

Виходячи з наведених вище висновків колегії суддів, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування положень п.40 договору (в редакції від 03.04.2007 року) та задоволення вимог позивача про розірвання договору оренди землі укладеного між сторонами, також є необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що додаткова угода, яка була укладена 28 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ПП «Картопля Полтавщини» судом недійсною визнана не була, а тому при розгляді спору між сторонами підлягає застосуванню положення п.40 договору (в редакції від 28.04.2015 року), яка не передбачає перехід права власності на орендовану земельну ділянку, як підставу для розірвання договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства «Картопля Полтавщини», скасування рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині задоволених вимог та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Картопля Полтавщини» задовольнити.

Рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог пророзірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Картопля Полтавщини», що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363 - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_2 до приватного підприємства «Картопля Полтавщини», третя особа реєстраційна служба Зінківського районного управління юстиції Полтавської області розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року- відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення іможе бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_5

Судя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: