Постанова № 59073315, 20.07.2016, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/448/16-а

Провадження № 2а/542/18/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року смт. Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Гавриленко Т.Г.,

при секретарі Янко Л.О.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області ОСОБА_2,

розглянувши в ході судового засідання адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

06 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Новосанжарському районі щодо відмови в проведенні перерахунку довічного грошового утримання його, як судді у відставці, відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зобовязати управління Пенсійного Фонду України в Новосанжарському районі здійснити перерахунок довічного грошового утримання його, як судді у відставці, відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 р., у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справи щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, виходячи з суддівської винагороди працюючих суддів з стажем роботи понад 25 років станом на 01 вересня 2015 року без обмеження граничного розміру.

Ухвалою судді від 07 квітня 2016 року відкрито провадження у справі, справу призначено до попереднього розгляду.

Ухвалою суду від 27 травня 2016 року підготовче провадження у справі закінчено, призначено справу до судового розгляду, замінено неналежного відповідача управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на належного відповідача Кобеляцьке обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Позивач в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у позові відмовити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 27.10.1980 року по 16.08.2006 року працював суддею Новосанжарського районного суду Полтавської області, постановою Верховної Ради України від 21 липня 2006 року № 19-V звільнений з посади у звязку з поданням заяви про відставку (а.с. 12), цей факт не оспорюється жодною зі сторін.

09 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 01.09.2015 року довічного утримання судді у відставці в звязку з збільшенням суддівської винагороди працюючого судді та надав довідку територіального управління державної судової адміністрації в Полтавській області (а.с. 13). Однак, відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених в ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 27 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, ч. 3 ст. 141 якого викладена з зазначеній вище редакції ч. 3 ст. 138 без жодних змін та, крім того, доповнена новим абзацом такого змісту: «У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, у всіх зазначених нормах закону закріплено принцип, згідно з яким розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо залежить від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки нараховується в залежності від розміру грошового утримання такого судді. Ця залежність означає, що у разі зміни розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді (в тому числі й у звязку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати), в обовязковому порядку підлягає перерахунку також і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження його граничного розміру.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав чи свобод.

В п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обовязків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Згідно з п.п. 2.2 п. 2 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016, яким визнано неконституційним, зокрема положення ч. 3 ст. 141 Закону № 2453 у редакції Закону № 213 та положення абз. 6 ч. 5 ст. 141 Закону № 2453, конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обовязків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у звязку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (пункти 5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону № 2453.

У п. 4 Рішення Конституційного суду України від 08 червня 2016 року за № 4-рп/2016 зазначено, що Конституційний Суд вже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що в звязку з підвищенням з 01 вересня 2015 року розміру суддівської винагороди діючого судді місцевого суду, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_3 повинно бути перераховано з 01 вересня 2015 року, як це встановлено законом, та виплачуватись йому до наступного підвищення розміру суддівської винагороди діючих суддів, тобто до 01 травня 2016 року.

Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача, що полягають у відмові в перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання, порушують конституційні права ОСОБА_3, як судді у відставці, тому такі дії необхідно визнати протиправними та зобовязати відповідача - Кобеляцьке обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» провести з 01 вересня 2015 року по 01 травня 2016 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 в розмірі 90% грошового утримання судді місцевого суду, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також його виплату з урахуванням фактично виплаченої за період з 01 вересня 2015 року по 01 травня 2016 року суми щомісячного довічного грошового утримання.

Щодо доводів відповідача щодо підстав відмови позивачу в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, викладених в запереченнях, суд вважає їх хибними, адже норми, на які він посилається, визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають нормам Конституції.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 70, 71, 86, 159-163КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобовязати Кобеляцьке обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 р., у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справи щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), виходячи з суддівської винагороди працюючих суддів з стажем роботи понад 25 років у розмірі 90% грошового утримання судді місцевого суду, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також його виплату з урахуванням фактично виплаченої за період з 01 вересня 2015 року по 01 травня 2016 року суми щомісячного довічного грошового утримання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_4