Ухвала суду № 59069253, 13.07.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/645/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З. Провадження № 22-ц/789/732/16 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Рожук О.О.

з участю представника ОСОБА_1 Кредитні ініціативи - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.04.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Кредитні ініціативи про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 р. ОСОБА_3 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.11.2007 р. між нею та ЗАТ Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк укладено кредитний договір № 04/11-100, згідно умов якого банк зобов'язувався надати їй кредит в сумі 450000 грн.

Позивачка вказала, що під час розгляду Чортківським районним судом цивільної справи № 608/2180/13-ц їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 Кредитні ініціативи надав суду два додаткових договори від 21.04.2008 р. № 1 та від 01.05.2008 р. № 2 про внесення змін до кредитного договору № 04-11/100 від 16.11.2007 р., згідно умов яких відсоткову ставку за кредитним договором та відсотки за неправомірне користування кредитом було підвищено без її відома.

Позивачка вказала, що додатки до кредитного договору не підписувала, тому просила визнати їх недійсними.

Рішенням Чортківського районного суду від 20.04.2016 р. позов задоволено. Визнано недійсним Договір про внесення змін №1 до кредитного договору №04-11/100 від 16 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» та ОСОБА_3 від 21 квітня 2008 року. Визнано недійсним Договір про внесення змін №2 до кредитного договору №04-11/100 від 16 листопада 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» та ОСОБА_3 від 01 травня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 «Кредитні ініціативи», код в ЄДРПОУ 35326253, юридична адреса 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, в користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 Кредитні ініціативи просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначив, що суд, ухвалюючи рішення, безпідставно взяв до уваги висновок судово почеркознавчої експертизи № 1163/1164/14-22 від 01.12.2014 р., яка була проведена при розгляді іншої справи.

ОСОБА_1 Кредитні ініціативи вказав, що повторна експертиза № 131/132/16-22 від 29.02.2016 р. є незаконною внаслідок того, що проведена тим же експертом, який проводив первинну експертизу.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що договори про внесення змін до кредитного договору № 04-11/100 від 16.11.2007 р. за № 1 та № 2 від 21.04.2008 р та від 01.05.2008 р. позивачка не підписувала, тому визнав їх недійсними.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 16 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі керуючого філією відділення «Промінвестбанку» в м. Чортків Тернопільської області ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_3, як позичальником, з іншої сторони, було підписано кредитний договір № 04/11-100, за умовами якого ЗАТ «Промінвестбанк» зобов'язувалося надати ОСОБА_3 кредит у сумі 450000 гривень. Відповідно до п. 2.2. вказаного договору за користуванням кредитом встановлюється відсоткова ставка в розмірі 15,5% річних. Пунктом 2.3. даного договору визначена дата остаточного повернення всіх отриманих в кредит коштів та відсотків не пізніше 14 листопада 2017 року.

У випадку порушення позичальником встановлених строків погашення кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 31% відсоток річних (п. 3.5. кредитного договору).

Відповідно до п. 3.12. вищезазначеного договору зобов'язання банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів поруки: майнової застави та іпотеки.

Судом встановлено, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк», як первісним кредитором та ОСОБА_1 «Кредитні ініціативи», як новим кредитором було укладено договір відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором № 04-11/100 від 16 листопада 2007 року перейшли до нового кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України, якою передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Приписами статті 207 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми правочину, відповідно до частини другої якої, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України зміни до договору вносяться у тій самій формі, що і договір, який змінюється, якщо інше не передбачено договором чи законом або не випливає із звичаїв ділового обороту.

ОСОБА_3 вказала, що під час розгляду цивільної справи № 608/2180/13-ц відповідач - ОСОБА_1 Кредитні ініціативи надав суду два додаткових договори: від 21 квітня 2008 року договір про внесення змін до кредитного договору № 04-11/100 від 16 листопада 2007 року, відповідно до умов якого відсоткову ставку було підвищено із 15,5% річних до 18% річних, відсотки ж за неправомірне користування кредитом було підвищено до 36% річних та договір від 01 травня 2008 року про внесення змін до кредитного договору № 04-11/100 від 16 листопада 2007 року, відповідно до умов якого відсоткову ставку було підвищено уже із 18% річних до 21% річних.

ОСОБА_3 пояснила, що не підписувала спірних правочинів від 21.04.2008 р. та від 01.05.2008 р., а підписи, які проставлені під їх текстом, їй не належать.

Вказане підтверджується висновком, наданим експертом, за результатами проведення судово почеркознавчої та технічної експертизи № 1163/1164/14-22 від 01.12.2014 р. та висновком судово почеркознавчої та технічної експертизи документів № 131/132/16-22 від 29.02.2016 р., відповідно до яких спірні договори про внесення змін № 1 від 21.04.2008 р. та № 2 від 08.05.2008 р. позивачем не підписувалися, а підписи під вказаним текстом договорів не є підписами ОСОБА_3

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підпис ОСОБА_3 у спірних правочинах не належить позивачці, тому на підставі ч. 3 ст. 215, ст. 203, ч. 2 ст. 207 ЦК України правильно визнав спірні додатки до кредитного договору недійсними.

Доводи апелянта про те, що повторна експертиза № 131/132/16-22 від 29.02.2016 р. не відповідає вимогам закону, оскільки проведена тим же експертом що й експертиза № 1163/1164/14-22 від 01.12.2014 р., колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Частиною 1 ст. 143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи видно, що до позовної заяви позивачкою долучено висновок експерта за результатами проведення судово почеркозначої та технічної експертизи № 1163/1164/14-22 від 01.12.2014 р. у цивільній справі № 608/2180/13-ц за позовом ТОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, із вказаного слідує, що вищевказана судово почеркознавча та технічна експертиза була призначена в іншому судовому провадженні, де ОСОБА_3 перебуває у статусі третьої особи (а.с. 20-28).

14.05.2015 р., тобто після відкриття провадження по даній справі, позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про призначення судово почеркозначвої експертизи, за результатами якої було виготовлено висновок експерта № 131/132/16-22 від 29.02.2016 р. (а.с 122-127).

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Колегія суддів вважає, що висновок експерта за результатами проведення судово почеркознавчої та технічної експертизи документів № 131/132/16-22 від 29.02.2016 р. не є повторною експертизою в розумінні ч. 2 ст. 150 ЦПК України, а його призначення зумовлено відкриттям нового судового провадження по даній справі, відтак експерт відповідно до вимог закону мав право проводити вищевказану експертизу.

Крім того, ОСОБА_1 Кредитні ініціативи, вказуючи на неупередженість судового експерта, як сторона у справі мав право заявити йому відвід, або у разі незгоди з його висновками міг заявляти суду клопотання про призначення повторної експертизи, однак не скористався своїм процесуальним правом, а також не навів доводи, які б спростовували пояснення позивачки та подані нею докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивачки заперечив пояснення представника ОСОБА_1 Кредитні ініціативи, який зазначив, що позичальник ОСОБА_3 виконувала умови спірних додаткових договорів № 1 від 21.04.2008 р. та № 2 від 08.05.2008 р., таким чином визнавши їх укладення.

Представник ОСОБА_3 з цього приводу пояснив, що позивачка не знала про наявність додатків до основного договору кредиту, тому могла погашати лише суму, визначену кредитним договором від 16.11.2007 р.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували пояснення представника ОСОБА_1 Кредитні ініціативи про визнання позивачкою спірних додатків до кредитного договору і щодо виконання їх умов. Вказані доводи не зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 Кредитні ініціативи.

І навпаки, з долученого представником ОСОБА_1 Кредитні ініціативи розрахунку заборгованості за кредитом від 16.11.2007 р. видно, що позичальник ОСОБА_3 не погашала заборгованість.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи відхилити.

Рішення Чортківського районного суду від 20.04.2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7