Ухвала суду № 59068661, 14.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 323/1305/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1110/16 Головуючий в 1-й інстанції

Єдиний унікальний №323/1305/16-к ОСОБА_1

Категорія: ст.185 ч.3 КК України Доповідач у 2-й інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Імберової Г.П.

суддів Прямілової Н.С., Мульченка В.В.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080310000124, за апеляційними скаргами заступника прокурора Запорізької області, прокурора у кримінальному провадженні, потерпілого ОСОБА_5 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого вантажником в ТОВ «Ейр Комфорт», проживаючого без реєстрації за адресою: м.Запоріжжя, вул.Первомайська, 49, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області зазначає, що суд, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, лише формально перерахував обставини, що помякшують покарання обвинуваченого без наведення переконливих мотивів, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання. Крім того, суд належним чином не врахував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, заподіяв потерпілим значну матеріальну шкоду, будучи громадянином ОСОБА_6, проживає на території України без реєстрації, раніше відбував покарання у місцях позбавлення волі і знов скоїв злочин, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення. Тому просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за ч.3 ст.185 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. В іншій частині залишити вирок без змін.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні посилається на те, що суд при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням недостатньо врахував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, ніяких заходів для відшкодування потерпілим матеріальної шкоди не вжив, оскільки викрадене майно було вилучено у обвинуваченого під час затримання. Крім того, суд належним чином не мотивував своє рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, які, на думку суду, помякшують покарання. Тому просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить вирок скасувати частково, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки обвинувачений є громадянином ОСОБА_6, проживає на території України за відсутності достатніх на те підстав, не має постійного місця проживання, ніде не працює, способом заробітку обрав вчинення крадіжок, що підтверджує наявна в матеріалах провадження довідка про звільнення з місць позбавлення волі.

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 920 грн. 70 коп.

Дія запобіжного заходу у вигляді застави припинена.

Повернуто заставодавцю ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 110 240,00 грн., внесені в якості застави.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи, що потерпілі належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційних скарг, заяв про відкладення розгляду від них не надходило, апеляційний розгляд, відповідно до ст.405 ч.4 КПК України, здійснюється за їх відсутності.

До початку розгляду апеляційних скарг, до апеляційного суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_5 про відмову від апеляційної скарги, однак, враховуючи, що вирок суду оскаржений іншими особами, колегія суддів продовжує розгляд апеляційних скарг заступника прокурора Запорізької області та прокурора у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції: прокурор підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області повністю, прокурора у кримінальному провадженні частково; обвинувачений та захисник заперечували проти апеляційних скарг та просили відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши доповідача, учасників провадження, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у вироку, 29.01.2016р. ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9, рухаючись з м.Запоріжжя в напрямку м.Оріхова, зупинилися по вул.Запорізькій в м.Оріхів Запорізької області поблизу буд.№72. Після чого, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3 залишилися в автомобілі.

В цей час близько 13.30 годин ОСОБА_3 направився до багатоповерхового будинку №72, розташованого за адресою: вул.Запорізька, м.Оріхів Запорізької області, при цьому, діючи таємно, умисно з корисливих мотивів, за допомогою викрутки та дроту відкрив замки вхідних дверей кв.№72 вказаного будинку, де із приміщення спальної кімнати із шафи для одягу та тумби викрав грошові кошти в сумі 23 358 грн., 4500 доларів США, 350 Євро. Крім цього, із іншої кімнати викрав нетбук вартістю 2233 грн., після чого покинув квартиру та направився до автомобілю, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, і правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і в апеляційних скаргах не оспорюються.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, журналу судового засідання, розгляд справи відносно ОСОБА_3 відбувався відповідно до положень ч.3ст.349 КПК України, тобто за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому головуючий не тільки належним чином з'ясував чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, але й роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Доводи прокурорів в апеляційних скаргах про безпідставне звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, що мають значення для справи та враховувати, що ст.75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Крім цього, відповідно до розяснень, які містяться в п.9 абз.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим, при цьому необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого і обставини, які помякшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, але й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи із особливостей і обставин його вчинення.

Суд цих вимог закону дотримався.

Так, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Зокрема, суд послався, на визнання обвинуваченим вини, каяття, повернення викраденого майна потерпілому, його ставлення до вчиненого, його вік, не перебування обвинуваченого на обліку у лікарів нарколога, психіатра, що в сукупності свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Крім цього, з наданих до апеляційного суду довідок вбачається, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, в червні 2016 року був прооперований.

Враховуючи стан здоровя обвинуваченого, його позитивну характеристику, що колегія суддів враховує як обставини, що помякшують покарання, заяву потерпілого про відмову від апеляційної скарги, та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин апеляційні скарги прокурорів не підлягають задоволенню, а вирок суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 403, 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

прийняти відмову потерпілого ОСОБА_5 від апеляційної скарги, згідно його заяви.

Апеляційні скарги заступника прокурора Запорізької області, прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_11ОСОБА_12